Санатории Трускавца.Путевка в Трускавец

Санатории Трускавца. Прямые телефоны в санатории, виллы, отели Трускавца. Официальные сайты санаториев, вилл, отелей, пансионатов, баз отдыха, спа-центров, диагностических центров курорта Трускавец

среда, 29 февраля 2012 г.

Рихта – http://sanatoriitruskavca.com


В літку 2001 р я написала такі рядки: "Виїхали об 11 ранку, але погано знаючи дорогу, ми поїхали не на Скалу-Подільську (щоб сфотографувати її, бо закінчилася плівка, а ми купили нову.), а кудись в напрямку Хотина. Не помітивши невеликий замок, ми розвернулися на Київ. Дорога жахлива..." Отже, "розвінчання міфів" відбулося в червні 2006, майже через п'ять років! Але на все є свій час. Як зараз пам'ятаю той день. Ранок, магазин, кефір плівка. Залізний конь, ми покидаємо Кам'янець. Наша дорога має лежати на Скалу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Тепер. завдяки картам я можу сказати в чому була помилка. Ми поїхали з Довжка не на оринінське шосе, а на Рихту! Спека, маленька поганенька дорога, не знайомі назви, паніка...! Якесь дивне старе зруйноване заховане серед дерев... Ха! Замок? Ну так так!! Пройшло П'ЯТЬ років, щоб треба було по дорозі на Кудринці взнати місцевість, зупинитися (ми тоді не поспішали нікуди) і зрозуміти, що то є МЛИН! Правда старий! Перший поверх явно вказує на століття так 17. А от він і замок! Точнійше вежа. Ну так в 2001 р. мені було не до замку. Але не помітити, треба було вміти. Отже ! Я дійсно не помітила той невеликий замок, а млину надала статус замку. Щож поїхали читати та дивитися.
історія Санатории Трускавца
Називалося до середини 17ст Новосілкою. З середини 16 ст до 1596р їм володіли Лянцекоронські, потім Лизавета Лянцекоронська продала Новосілку Войцехові Гуменецькому, який заснував тут своє родове гніздо. В середині 17ст, онук Гуменецького теж Войцех,надав Новосілці нове імя Рихта, а так як Рихт по Польщі було багато, то назвав Рихтами Гуменецькими. Після смерті Войцеха, який загинув під Кам'янцем в 1672р, спадкоємцем Рихт став його син - Степан, воєвода подільский. Він володив великими маєтками в Польші, але більше за все любив рідні Рихти, відновлюючии постійно замок.
На початку 19ст Рихта була продана Головинському, а потім стала власністю його зятя Константина Подвисоцького. На період 1848-1868 Рихта стала справжнім культурним осередком. В Рихтенському палаці збиралися літератори, художники, письменники. "Тут бували Крашевський, Грабовський, Верига-Даровський. В палаці були великі збірки картин, гравюр,рукописів, книг. Після смерті Подвисоцького все це було розпорошено"(Ю. Сіцинський "Оборонні Замки Західного ПОділля") Сходница
Замок
Замок побудований в 1507р.. Як зазначається в "Slowniku geograficznym" (1889р), при реставрації якогось будинку, було знайдено табличку, на якій вказано, що замок був побудований в 1507р.
Розташований в центрі села на правому березі Жванчика.санаторий Шахтер Магнати Лянцкоронські володіли замком до 1569. Розміри його були невеликі - 64 на 57. По боках чотирикутника були невисокі башти, прямокутні, але з середини зрізані. В'ъзд до замку був по середині південного боку. На протилежному боці був палац.
Три першопобудовані башти прямокутні, розміри сторін 4,5 -5,5м та 8,6-9,3м. Від коротких сторін вели деревяні галереї, завдяки яким здійснювався перехіж між обороними стінами. Зберіглися башти до двох ярусів, на східній - залишки деревяної конструкції шатрового даху. Пізнійше побудована четверта вежа (північна) у формі прямокутника, площею 9 на 10м. Товщина стін 1,5-1,65м. Вежа має два яруси. санаторий Алмаз
Коли замком завідував Осінський, то в 1762р замок був взятий турками. Осінський пустив турків з хотинської залоги. Турки рограбили замок та вбили мешканців. Осінського забрали з собою потім відпустили.
На початку 18 ст замок було перебудовано Гумецькими, була удосконалена система сухих обороних ровів, бастіони та вали. Останніми власниками замку були Підвисоцькі. Як раз вони і побудували палац. Перед першою світовою війною тут була лікарня. За війни будинок було знищено, і він перетворився на руїни. Вилла Grand Сходница
Фото 2006
На 2006 рік я знайшла лише дві вежі. Одна з них в занедбаному стані знаходиться на подвір'ї, куди потрапити можна свобідно. Будівлі біля вежі видають про походження матеріалу - замкове каміння. Друга вежа знаходиться на городі родини Павлова(?) (про цея дізналася з книжки Ореста Мацюка "Замки та фортеці Західної України"), доречі, з дороги видно саме її. Вежа в хорошому стані, і зрозуміло, що зберіглася добре завдяки стараннями своїх опекунів. А ще тут бігають миши (не встигла сфотографувати) та сині бабки (стрекоза рос.) санаторий Женева
Млин
Деякі джерела вказують на його дату побудови - 19 ст. Але мені здається, що це більш давня споруда, принаймі кладка першого поверху може на це вказувати. Хоча споруда добряче зруйнована, мені здається,що її можна відновити,і влаштувати справжній музей водяного млина! Вода біжить, млин згадує своє минуле...

Пилява – http://sanatoriitruskavca.com


 історія
Пилявці існували ще давно. В податкових списках Пилявці значилися як в 1530р два оподаткування та млин, 1566 - 11 плугів та декілька млинів.
В першій половині 17 ст за 5 км від Пилявець були рештки села Голичинець, яке знищили татари. Ссело то належало Ядвізі Белзькій з Бучачу, фундаторці домініканського кляштору в місті Мурафі.
По кляшторній фундації цієї пані Голинчаські ґрунти перейшли до мурафський домініканів. Король Владисоав ІV в 1640р дає право закласти на Голинчаньких ґрунтах місто Пиляву і для кращої охорони збудувати замок. Місту надали магдебурзького права, на 8 років звільнилися мешканці міста від податків, щоб підвищити рівень економічного розвитку. Сходница
 замок
Замок містився на правому боці ріки Іква. На початку 20ст тут були руїни двох башт, будинку між ними з брамою. санаторий Шахтер Дослідник Сіцинський, пише замок був квадратний в плані, з довжиною боків 50м. На рогах західно-півд. боку замку мури двох п'ятигранних башт між ними мури двоповерхового будинку завдовжки 10м Посередині того будинку немає вікон, лише амбразури на середині висоти , по три з кожного боку брами, а зверху і знизу стрільниці. П'ятигранні башти на північно-східному розі була трьох поверховою з четвертим підвальним поверхом, який виступає ширше від трьох горішніх поверхів. Кожен поверх мав п'ятигранне склепіння.санаторий Шахтер Стінка кожної гранки башти має в середині 4 м довжини, крім одної, що прилягала до рогу замку і має довжину в 5,7м У двох горішніх поверхах були вікна, а в нижньому амбразури і дуже вузькі стрільниці, шириною в 8 см
Друга башня, на час дослідження Сіцинського, збереглася гірше, вона була також трьохповерховою і п'ятигранною. На решті двох рогах замку теж були башти. але на початок 20ст там вже не було ні мурів ні башт, а городи та школа. Вилла Юран Сходница
Восени 1648р Хмельницький здобув Пилявський замок, в якому проводив переговори з поляками чекаючи на кримську допомогу. Замок був взятий хитрощам. Була поширена чуйка, що нібито прийшло на допомогу козакам татари в кількості 44тис., коли проводили бої то разом зі насправді 4 тис татар були перевдягнуті в татарське плаття козаки. Поляки повелися і втекли. На ранок козаки побачили спустошений польський табір.
Після того пилявські домініканці зовсім покинули Пиляву. Вилла Grand Сходница
В першій половині 18ст Пилява належала князям Любомирським, потім Чернецьким. Вона жили в замку до пожежі, яка сталася на початку 19ст. Після пожежі власником було розібрано дві замкові башти, бо шукав він скарби. Відтоді замок вже не відроджувався і поступово руйнувався.

Летичів – http://sanatoriitruskavca.com


Летичів має свій герб: у лазуровому полі хвилястий посередині хвилястий пояс, у горішній частині золоте сонце з шістнадцятьма променями, у долішній частині основний старовинний символ, ще з часів Стефана Баторія – срібний вовк що біжить. Санатории Трускавца, Пояс означає річку Вовк, на якій розташоване місто, сонце символізує Подільську землю. Символи знаходяться на щиті що обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома зубцями вежі.
Вперше згадується в XII ст у зв'язку з нападами на нього монголо-татар, хоча деякi дослiдники виводять дату - 1411 p. В XV ст. було побудовано фортецю. Але спочатку фортеця була деревяною. В 1466 король Польщі Стефан Баторій надає Летичову магдебурзьке право. Наприкінці 16 ст було зведено нову- муровану фортецю, залишки якої ми спостерігаємо прямуючи трасою Вінниця - Хмельницький.
В 1835h тут був похований Устим Кармелюк. Тут йому споруджено пам'ятник (1974р), встановлено меморiальну дошку на мiсцi тюрми, де в 1827 p. вiн був ув'язнений
 Фортеця
В оборонний комплекс міста входили сама фортеця - її залишки - мури з баштою ви просто не зможете не помітити. Кругла башта з протилежного боку ховає смітник. Дуже принизливо для такої стародавньої визитівки міста.санаторий Алмаз Збереглися східні та частково південні мури. Башта двоярусна, з підвалами. Верхи закінчуються зубцями. Також зверніть увагу на ключеподібні бійниці та амбразури.
 Санктуарій Летичівської Богородиці
фото квітень 2006р
Старовинний переказ дійшов до нас про виникнення монастиря. Невдовзі після того, як Ян Потоцький побудував у Летичеві фортецю. До її брам прийшли брати проповідницького ордену, але зустрілись з негостинністю міського старости. Ян Потоцький не лише заборонив місіонерам оселитися в місті, а навіть до нього входити. Однак, на прохання дружини дозволив їм оселитися на передмісті, в Залетичівці, у двох сільських хатах.
Одного разу, пізно вночі, ченці молилися перед іконою Діви та Сина, яку принесли з собою. Мешканці містечка побачили надзвичайне сяйво, немов спалахнула пожежа. Подумали, що горять хати. Але коли наблизились до хатини, де молились ченці, побачили диво: світло наче вогняний стовп, сходило від ікони Богородиці у небо. Сповнені радості та щастя, впали на коліна, віддаючи шану Пресвятій Діві Марії. Туди ж прибула і шляхта, і сам староста Ян Потоцький. Він простояв на колінах до ранку, віддаючи у володіння Пресвятій Діві свій замок і увесь край.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Староста прийняв визнання віри і свою фортецю пожертвував на оселю для Цариці Небес.
Під час одного з багатьох наїздів татар на Поділля, під Летичевом зі своїм втомленим і знесиленим військом затримався Станіслав Ревера-Потоцький (згодом великий гетьман корни і воєвода Київський та Краківський). Коли гетьман зі своїм військом розбили табір для відпочинку у сні він бачить постать жінки, що остерігає його про небезпеку ворога. Зібрана рада старшин переконує його про надмірну втому і знесилення, переконують не звертати уваги на видіння. Та видіння повторилось знову і знову. Він віддав наказ готуватись до бою.Киевская Русь Перші промені сонця показали татарські війська, що насувались. Заспівавши за звичаєм старовинну пісню «Богородиця», мужні оборонці кинулися в бій. Після перемоги гетьман прибув до храму, щоб скласти подяку Богові. На іконі він побачив ту саму жінку з видіння. Сповнений прагнення увіковічити спомин про отриману Небесну опіку, гетьман і все його військо, склали так зване «копитове» пожертвування на будівлю мурованого храму у Летичеві.
Цей переказ підписало багато свідків. Будовою храму на території укріпленого замку зайнявся летичівський староста Ян Потоцький, який разом з дружиною також пожертвував значну частину власних коштів. Сходница
Ознайомитися з історіє можна на офіційному сайті Санктуарія Летичівської Богородиці
На сьогодні монастир реставрований. В храмі проведено ремонт і ніщо ненагадує що тут була стайня конів, потім склади міндобрив, зерновий та цегельний, корчма та приміщення різних цехів. В 1985 в приміщеннях колищнього монастиря спалахнула велика пожежа, що тривала більше доби, після цього будівлі було повернуто її первісне призначення.
 Михайлівська церква
Нажаль, наша подорож не включала в себе довготривалі подорожі - їхали ми групою Audi Sile на власний виступ в Тернопіль, тому затримуватися довго в Летичові не змогли. Дуже шкодую, що не побачила ще один елемент, що входив в оборонну структуру міста. Це церква св. Мийхайла. Побудована вона в XVIIст. Була дуже перебудована у 1836 г. Мурована тримасна. Пропорції всіх обємів приземісті.Вилла Grand Сходница Дзвіниця була побудована у 1869 р., прямокутна в плані

Киселі – http://sanatoriitruskavca.com


Невелике село у третину тисячі мешканців розташувалося трохи відсторонь траси Староконстянтинів - Житомир.Санатории Трускавца, У 16 ст ці землі належали князям Острожським, тоді воно мало назву Кисилей і відносилося до Остропольскої волості, як маєток Констянтина Острожського. Перша згадка датується 7 грудня 1601р. в донесинні Криштова Щуки та Станіслава Янковського Луьцкому міському суду про села, які були спустошені та спалені татарами у 1593р. Сходница За Колбушовською транзакцією від 1753р це село, як і інші села Кульчинецького ключа дісталося від останнього Острожського ординату князя Януша - Олександра Сангушко - князю Антонію Любомирському, старості Казимирському. В 19 ст. Село Киселі належало дворянці Глембоцкій. Була тут церква влкм. Дмитра, побудована на кошти селян у 1758р. Була вона і дзвінниця деревяні на мурованому фундаменті.
 "палац"
В паспорті Сахновецької сільради, до якій підпорядковується село Киселі, написано "Палац палацо-паркового ансамблю".санаторий Шахтер Як на мене трохи промовисто. Зараз в приміщенні палацу розміщено сільську школу.

Зіньків - http://sanatoriitruskavca.org.ua/


Хмельницька обл., за 65 км від Кам'янця Подільського на річці Ушиця. санаторий Женева
Наполеон Орда
 історія
Зіньків вперше згадується в 1404р при події коли король Ягайло віддає Зіньків з околицями та Сатанів Петрові Шафранцеві. В 1431р Зіньків переходить в руки поляку Петрові з Спрови Одровонжеві.
З 15 ст до середини 16ст Зіньковська округа, центром якої зрозуміло був Зіньків, простягалася аж до Дністра. В 1458р місто надається магдебурзьке право та деякі полегшення податків, для того щоб збільшити населення. Ці привілеї потім затвердив король в 1566р.
Остання з роду Одровонжів- донька Софії Ондровонжів - вийшла заміж за Адама Єронима Сєнявського, таким чином місто перейшло у власність Сєнявських.
Містечко , в порівнянні з іншими на Поділлі, було невелике, так , наприклад, в 1565р тут було всього 7 ремісників, а через майже 20 років їх кількість стала всього вдвічі більше.
Для оборони Зінькова від постійних нападів татар, адже місто лежало на лінії Чорного шляху, ще Одровонжі в середині 15ст побудували оборонний замок. Замок відігравав значну оборонну функцію на протязі 15-16ст.
В 1452р, коли татари здобули місто Рів (так на той час називалося місто Бар), то вцілівши мешканці перебралися до Зінькова , але потім повернулися назад. Через рік зіньковецький староста Ян Лящ разом зі старостами з інших міст, погнався за татарами і розгромили їх під Теребовлею.
Острозький літопис в 16 ст згадує Зіньків двічи:
"Року 1516. Татаре бузькії окрутнії над примир'є були. Того же року місяця грудня знову под Межибіж і Зіньків, і Летачів, і Каменець вторгнули. (Це був найбільш спустошливий напад кримських татар на Поділля і Волинь, з яким пов'язується початок дій проти татар 'українських козаків ) Року 1524. Турци і татаре Зіньков спалили (Це був напад на Україну загону турків з 12000 чоловік, серед яких було лише 4000 білогородських та інших татар )"
В 1524р турки і татари санаторий Женева спалили Зіньків, але не здобули замок. Постійні напади татар спостушили місто настільки, що французський мемуаріст Вердум писав:"З міста нічого не хосталося і подекуди стоять частини мурів, що його оточувалил руїни двох храмів. Замок, що стоїть перед містом на височині також здебільшого спустошений, але гарно збудований. До нього козацьків хлопи знесли своє збіжжя, не даючи татарам захопити його"
Але до 18 ст. Зіньків належав туркам, на період їх захопленнями Поділля. Після визволення, власники відновили місто. І вже в 1711р. в своїх записках датський посланець Юль пише:" Зіньків - місто велике, оточене мурованими стінами,"
В першій половині 18 ст. місто переживає декілька народних повстань. Після Сєнявських , Зіньків належав Чарторийським. В 1774р донька Адама Чарторийського - Марія-Анна вийшла заміж за князя Людвига Віртемберзького, діставши в посад Зіньків. Ця пара як могла так і поліпшувала стан міста, зокрема вони звели міст, побудували водомет, до якого проведена була вода з села Гремячка. Доглядали за замком. А на сьогодні ні замку ні водомету вже не існує.
Під замком було зведено в 1521р Троїцьку церкву, а також в 1750р однонавовий мурований костел, який було частково зруйнований під час другої світової війни (тоді зруйновано було дахи та завершення, частина західної стіни, склепіння). Тут ще була і синагога. 
Рештки костелу в Зінькові
Нещодавно тут були розпочати зйомки фільму "Сотворення кохання", в якому буде відтворено атмосферу 30-50рр 20століття.
 Замок санаторий Женева
Стихаэ червнева спека 2008р. Замок в Зінькові
Тепер про замок. Як вже згадувалося вище замок був зведений родиною Одровонжів в середині 15ст. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
Містився він на мисі, що з одного боку оточувався Ушицею, іншого над яром. "В плані це був рівнобедрений трикутник, з довжиною сторін 85м. На кожному розі трикутника були шестигранні башти. Дві з них були трьохповерхові, одна - чотирьох. Між двома баштами був трьохповерховий будинок, інші два боки були закриті мурами. Посередині північного боку (бік до містечка) був в'їзд до замку." (Сіцінський "Оборонні замки Західного Поділля"). Територія замку займала площу 0,5 га.
В Памятках Містобудівництва та Архітектури УРСР замок описується так :
"Территория крепости представляет относительно ровную площадку, отдельные возвышения которой являются следами разрушенных и засыпанных замковых сооружений. Башня в плане по наружному обводу стен приближается к квадрату со стороной 21 м. В интерьере, на ее западной и восточной стенах, расположены по три Санатории Трускавца глубокие ниши с каждой стороны. В направлении север-юг разделена стеной на два помещения шириной 4,6 и 6,4 м. Помещения перекрыты коробовыми сводами с распалубками. Толщина стен 2,6-3,6 м. С трех напольных сторон в стенах башни расположены щелевидные бойницы с расширением наружу от 17 до 80 см. Примыкающие к башне казематные помещения вдоль западной оборонительной стены сохранились на участке протяженностью 36 м. Помещения однотипны: прямоугольные в плане со сторонами 7,4 м вдоль оборонительной стены и шириной 5,3 м. Толщина поперечных стен 1,4 м. Перекрыты коробовыми сводами. санатории Трускавца.Плановая структура южной башни замка, архаичность в решении бойниц м другие архитектурно-конструктивные особенности позволяют отнести ее к типу башен-донжонов. "
Замок добре виконував своє оборонне значення. Так в 1524 замок санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) не здався, незважаючи на те що місто було спалене. "За Барськоб конференцією 1768р Зіньківський замок здобув конфедератський загін, після недовгої облоги цей загін піддався коронному регіментареві Ксаверієві Браніцькому." (Ю.С.) .Незважаючи про дбання замку родиною Віртемберзького до початку 19ст, "в 1872 р люстраційна комісія передала замок "Сільському Обществу. він деякий час стояв непорушним. Тут у 80-х роках в замковому будинку містилася канцелярія станового пристава, другий поверх займала його родина" (Ю.Сіцинський) Потім пішли чутки, що нібито рештки замку - башти та будинок загрожують будівлям під замковою горою. тоді начальство міста наказало розібрати замкові мури. Так було розпродано каміння замку на будівництво селянам, а те що лишилося було продано одному селянину за 200 карб. з правом забрати із замку все, що знадобиться.
 фотогалерея
Всі Фотографії замку та Костелу можна подивитися тут
 Що ще є подивитися санаторий Женева
Нажаль всього за добу долати відстань Київ Зіньків через купу цікавих міст самотужки дуже важко. В примарах від спеки забула сфотографувати садибний будинок, побудований в середины 19 ст. цегляний, білого кольору - по дорозі від замку до нової церкви. Ви його точно побачите він виділяється з вулиці своєю білизною та класичним стилем, парадний фасад будинку має чотириколонний портик тосканського ордеру. Торцовий фасад має восьмиколонний портик тосканського ордеру.
Забраком часу та віддаленністю від дороги не відвідала санатории Трускавца. ще одну памятку - Михайлівську церкву. Деревяну церкву тризрубну триверху було зведено в 1769.
Костел побудований в 1750, значно пошкоджений під час Другої Світової війни, в радянські часи стояв страшною дикою руїною. Вже за роки незалежності йому надали охайного вигляду. Костел добре проглядається з "замку"

Жванець


Зараз це село на трасі Кам'янець -Хотин, в 20 км від Кам'янця. Перша згадка датується 1431г. В 1621г. тут стояло козацьке військо гетьмана Сагайдачного - період Хотинської війни. В 1653г. біля Жванця відбувся бій між поляками та військом Б. Хмельницького. санатории Трускавца. В 1699 знову стало належати полякам. Містечко (ще на той час) постійно переслідували біди, пограбування, чума, розправи над мешканцями. Жванець вже настільки був зґвалтований, що Сейм у 1775р. позбавив його податків на 12 років.
 Замок cпоруджено у XV столітті, неодноразово перебудовано у XVІ-XVІІ століттях. Значно поруйновано протягом ХХ століття.
Перші муровані оборонні споруди на місці замку Є.Пламеницька датує І тисячоліттям нової ери. За її дослідженнями, це були стінові фортифікації з тристінними вежами. Далі наприкінці XІV - у першій третині XV століть на основі цих давніх фортифікацій сформувався п'ятибаштовий замок п'ятикутного плану. Протягом XVІ століття власники Жванця Срочинські реконструювали всі замкові башти, надбудувавши їх. Найбільших змін замок зазнав на початку XVІІ століття, коли новий власник В.О.Калиновський модернізував укріплення з добудовою валів та ескарпових стін по периметру двору, з улаштуванням мурованих казематів і наближенням форми башт до бастіонних обрисів. Саме з завершенням цієї перебудови пов'язане хибне датування замку 1621 роком, поширене в літературі. Санаторий Весна Трускавец
Цей замок зазнав руйнацій 1653 року, в добу козацько-польської війни, а також під час штурмів його в 1673 та 1684 роках. На початку XVІІІ століття нові власники замку Лянцкоронські пристосували його під житло. Нових руйнацій замок зазнав у 1768 та 1769 роках від нападів татар і барських конфедератів. Незважаючи на ці руйнування, замок ще в 1870-х роках зберігав регулярну структуру, всі вали, мури і башти. Проте внаслідок поступових руйнувань протягом ХХ століття (переважно місцевими мешканцями, котрі розтягували споруди на будівельний матеріал) замок повністю втратив свою розпланувальну структуру й більшість споруд. У наші часи від замку збереглася північна частина його території з руїнами трьох башт. У найкращому стані північна п'ятигранна башта. Збереглися також рештки східної наріжної башти.
Як дістатися - переходите на протилежну сторону вірменської церкви і йдете приватним сектором прямо, поки праворуч не побачите територію повну сміттям. Сміливо просувайтесь скрізь сміття вперед. Прямо вежа, праворуч і ліворуч бункери. Чомусь мені стало ніяково і досліджувати я їх не стала. Ось з приводу них пише Микола Жарких "В 1920-х роках на території замку збудовано радянський кулеметний дот, який прострілював долину Жванчика аж до Дністра. Цим ще раз підтверджено вигідність місця для оборони незалежно санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) від зміни засобів збройної боротьби. Цей дот був складовою частиною системи укріплень на західному кордоні СРСР. Ці укріплення високо оцінюються військовими фахівцями79, але не були використані під час війни з Гітлером."
фото 2004
Пройшло два роки... Завалля сміття немає, територія чиста, поставлено огорожу і написано, що це є "пам'ятка архітектури". До вежи приставили сходи, зробили у "выкнах огорожу", в підвалі прибрано. Файно... Але лишається питання: "чи надовго це?" Свіженькі фото - червень 2006.  
 Вірменський костьол "Непорочного Зачаття Богоматері"
Розташований прямо біля трасі Кам'янець -Хотин, огорожа стара кам'яна. Побудований в 1782-1786 рр на місці споруди 1699р. Стиль пізнє бароко. Храм діючий.
План храму.
Подивившись на рештки старих мур з бійницями, обійшовши територію, я дещо запідозрила, та форма у храму не просто хрестоподібна. Моя цікавість була нагороджена - в містечку була і друга фортеця. Поділюся я і з вами. "За що купила. за те і продаю". Розміщаю тут статтю Євгенії Пламеницької "Малодослідженні фортифікації містечка Жванця на Поділлі" ( Пам'ятки України. Історія та культура. - 1997. - №3)
На території села є Вірменський костел Непорочного Зачаття Богоматері. Садиба його відома з вірменських джерел як "маленька стародавня Вірменська фортеця".
Вірменська фортеця як локальне укріплення сформувалася на базі загальної фортифікаційної системи Жванця, зокрема укріплень, що обмежували зі сходу його давню мисову частину. В основі ранніх укріплень Жванця простежується 5-подібний рів, що перерізав мис у напрямку південь - північ. Згодом за ровом почалося формування другої лінії оборони - кам'яних мурів, рівнобіжних до рову. Санатории Трускавца У місці зламу їх (там, де південно-західний ріг Вірменської фортеці) споруджено оборонну башту (в плані 11 х 11м), через яку мостом над ровом в'їжджали на давню мисову територію міста. Невдовзі, щоб посилити оборонні можливості в'їзду, при цій надбрамній башті збудовано передукріплення. Це була невеличка територія, обмежена мурами. Не виключено, що саме тут 1431 року оселився перший відомий нам власник Жванця Свичко з Ленчина.
У середині XV століття в північній, найбільш підвищеній частині давньої території Жванця з метою забезпечити фланкувальну оборону передукріплення з надбрамною баштою збудовано регулярний баштовий замок п'ятикутного плану. Він став військовим осідком тогочасного власника Жванця Михайла Бучацького. Під захистом потужного замку територія передукріплення стала безпечнішим місцем, на якому в кінці XV - на початку XVI століття зведено вірменський храм: первісно однонавовий, одноапсидний, з дзвіницею над притвором і периметральною одноярусною галереєю. Зі спорудженням храму на території передукріплення воно перетворилося на невеличку фортецю.
Наступний, третій етап будівельної історії Вірменської фортеці пов'язаний з модернізацією Жванецького замку в першій чверті XVII століття Валентієм-Олександром Калиновським. Під час перебудови двох наріжних замкових башт на бастіони західний і східний мури Вірменської фортеці стали на заваді і тому їх розібрали й збудували наново, змінивши трасування, а це своєю чергою зумовило потребу розібрати притвор і західну галерею храму, що опинилися на трасі нових укріплень.
Санаторий Весна Трускавец
останніми у військовій історії фортеці.
Нині територія Вірменської фортеці являє собою чотирикутник з прямим південно-східним кутом і гострим зрізаним північно-західним. По периметру вона обведена кам'яними мурами, крім північного боку, де давні мури частково ввійшли до сучасних господарських будівель. Південно-західний мур, що на південному відтинку утворює злам, зберігся пересічно на висоту до 2,5 м. У ньому дванадцять стрільниць і дві брами. Перша брама - навпроти входу до храму - вирішена у вигляді обсягу з габаритами 3,4 х 4,7 м. ; Санатории Трускавца Ширина отвору воріт - 2,0 м; він і має кам'яну перемичку похило-лучкового абрису. Нижче від її п'ят збереглися сліди давнішої, певно, півциркульної перемички. З дванадцяти стрільниці чотири розміщено на північ від брами. Одна з них, біля брами, має щоки, що розширюються в обидва боки, решта - зі щоками, що розширюються тільки в бік двору. Бойові отвори стрільниць від двору становлять 0,5-0,68 м, від напілля - 0,1-0,15 м. Перемички стрільниць архітравні.
Друга брама на зламі муру становить рештки надбрамної башти, що була ще до появи Вірменської фортеці. Товщина стін башти - 2,73 м. Отвір брами має зовнішні четверті та косяки, що розширюються в бік двору; його ширина від двору - 4,0 м, від напілля - 3,0 м. На південь від брами, на відстані 1,1 м, е велика стрільниця, закладена з боку фасаду санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), її ширина від напілля - 1,3 м, з протилежного боку - 2,0 м. Дві стрільниці південно-західного муру перекриває пізня прибудова. Східний оборонний мур фортеці з шістьма стрільницями за всіма параметрами аналогічний південно-західному. Південний, завтовшки 1,0 м, стрільниць не має.

Бакота - http://sanatoriitruskavca.com/


 Хмельницька обл.,Кам’янець-Подільський р-н. Від шосе Кам’нець-Подільський – Стара Ушиця вказівник направо. 10км.
 вступ
Бакота... Для мене назавжди залишиться чимось рідним. Місце, яке не позначене на сучасних картах. Вистраждане мною довгою дорогою під пекельних сонцем, 10 км і я таки дісталася його. Але здобула винагороду - запахи лісових трав, просто жива вода з джерел, чудові краєвиди для польоту душі, могутній Дністер, Товтри, монастир. Дуже давній. Колись не так вже і давно, на місці заповненому водами Дністра було селище Бакота, яке було затоплене при будівництві Новодністровської ГЕС у 1981. Назавжди зникла колишня столиця Дністрянського Пониззя. санатории Трускавца
 історія
Перша згадка про Бакоту відноситься до 1240, як раз під час монголо-татарської навали. Саме слово "бакота" (акцент на перший склад) означає бажане місце. В це нескладно повірити, як тільки бачиш навколо таки краєвиди. санаторий Женева
З літопису можемо дізнатися трохи про історію міста в 13ст.:
Бояри ж галицькі Данила князем собі називали, а самі всю землю держали. Доброслав же Суддич, попів онук, укняжився був і грабував усю землю, а ввійшовши в [город] Бакоту, все Пониззя забрав без княжого повеління....Отож, коли Данило довідався [про це], він послав Якова [Марковича], стольника 9 свого, з великою жалобою до Доброслава, кажучи до них, [бояр]: «Князь ваш я єсть, [а] ви повеління мойого не сповняєте і землю грабуєте. Чернігівських бояр я не велів тобі, Доброславе, приймати, а дати волості галицьким. А коломийську сіль залишіть для мене» 10. І він, [Доброслав], сказав: «Нехай буде так». ..У РІК 6749 [1241]. Потім же Ростислав [Михайлович] зібрав князів болохівських і останок галичан [і] прийшов до [города] Бакоти. Але Курило-печатник 1 був тоді в Бакоті, посланий Данилом-князем і Васильком списати грабунки нечестивих бояр, [і] він утишив народ.
Місцевість входила до Київської Русі, з середини 12 ст до Галицько-Волинського князівства.
За іпатіївським літописом, в 1255 містом заволоділи монголо-татари. В 1258р був зруйнований Бакотський замок.
Іпатіївський літопис свідчить:
" У ті ж роки, чи раніше, чи потім, приїхали татари до [города] Бакоти, і прилучився Милій, [старший города], до них. Данило тоді пішов на війну проти Литви, на Новгородок, але тому, що була розкаль, послав він сина свого Льва на Бакоту, [а] Лев послав двірського 4 перед собою. Напавши зненацька, схопили вони Милія і баскака 5, і привів Лев Милія до отця свого, і стала знову Бакота королевою, отця його.
Потім же, порадившися з сином, він, [Данило], одпустив його, [Милія], а поручником був Лев, [запевнивши отця], що той буде вірним. Але коли знову приїхали татари, то він, [Милій], учинив обман і оддав її, Бакоту, знову татарам. " санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Через століття Бакота потрапляє у володіння братів Коріатовичей з щедрої руки князя Ольгерда. І вже в литовському літописі за 1362, згадується про давно існуючий скельний монастир. Також відбувається ряд укріплень міста, що повинно було оказати достойний опір татарам.. В 1431р Бакота стає нейтральною прикордонною територією, як наслідок перемир'я, утвореного між Литвою та Польщею. Мешканці організовують повстання та проголошують про свою незалежність. Через три роки Польща придушила повстання, зруйнувала замок. Бакота перестала бути містом. Хоча життя вирувало до останнього.
Цікавий факт, що за дослідженням вчених, було встановлено, що територія, яку займало місто на 12ст, становить приблизно 10 га із населенням 2 - 2,5 тис. чол., що відносить його до 3 групи міст того часу. санаторий Женева
Археологічні дослідження в повну міру розпочалися в 1883р під керівництвом відомого своїми відкриттями професора Антоновича. Нажаль, те що було знайдено все було втрачено, зберігся лише опис речей в праці Сіцинського. З середини 20ст інтерес до історичного минулого Бакоти відродився. Було знайдено ряд пам'яток черняхівської культури, цінні знахідки 5 та 9 ст.
Впродовж останнього століття свого існування місто вело більш-менш спокійне життя. Після 1918 містечко стало прикордонним, був зведений кам’яний двометровий мур, по ту сторону знаходилася "ворожа" Румунія. Голод 33 р. обминув Бакоту, але монастир було закрито, пізніше припинено будівництво нової церкви. Бойових дій Другої Світової на території Бакоти не було. Санаторий Весна Трускавец ише голодомор 1947р відбився на житті мешканців. В 70-рр. було наказано переселятися бакотчанам в інші містечка. І в 1981р. село припинило життя опинившись під водами Дністровського водосховища.
 монастир
До монастиря дістатися не так просто як здається. Спочатку проминувши с Грушки ви звертаєте направо, поки не опинитесь біля вказівника - табір направо, монастир наліво. Якщо ви їдете машиною, то краще вам звертати наліво. Якщо пішки, то можете звернути направо - дорога постійно йде вниз, через деякий час ви опинитесь в наметовому таборі. Там ви можете поставити намет, перепочити, може скупатися, і вже повними силами йти до монастиря. Бо відстань приблизно однакова. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
До монастиря з двох сторін веде вузька стежка. Природа настільки вражає, що починаєш розуміти ченців, які вирішили тут заснувати монастир. Доречи, за легендою монастир заснував преподобний Антоній (родом з Чернігівщини, він був ченцем, побув в монастирі на горі Афон, заснував Києво-Печереську Лавру, та Антонієвські печери в Чернігові). Обвал верхньої скелі Білої гори знищив келії, печери, усипальницю. Те що ми зараз можемо побачити, це невеликі печерки, в одній з них розміщується маленька церква. Тут завжди тихо і не багатолюдно, лише в церковні свята збирається народ і священик править службу. Тихенько помолившись, тут можна лишити записки з проханням відслужити службу за здоров’я та за упокій.
Археологічні розкопки виявили, що недалеко були поганьскі капища. Антонович відкрив три печери. Перша печера була розмірами 8,5 х 1,6 х 2,13, друга - 6 х 1,5 х 2,13 м., третя 10 х 1,7 х 1,77 м. В стінах коридорів вибито 17 довгастих ніш, довжиною 1,6-1,9 м, в підлозі печер - 19 ніш, в деяких з них виявлені людські кістки. Недалеко від монастиря на південній стіні напис "Благослови Христос Григория игумена, давшего силу святому Михаилу". За дослідженнями цей надпис відносять до кінця 11ст. Як вже йшлася мова, всі знахідки Бакотського монастиря було втрачено, лише опис Сіцинського стверджує, що фрески відповідають високому санатории Трускавца івню на ХІІ-ХІІІ ст. Наприкінці 19 ст. Бакотський монастир відвідав єпископ Подільський і Брацлавський пресвятий Димитрій. На початку 60-их років 20ст. служба в храмі монастиря була припинена. Знищено ікони, хрести, книги, зруйновано церкву, пустими немов глазниці лишилися печери. Нищили це мешканці Бакоти, маріонетки антирелігійної пропаганди, які потім згодом забирали своє майно і кидали останні погляди на своє житло.

Пархомовка - http://sanatoriitruskavca.org.ua/


санаторий Алмаз Харківська обл., Краснокутський район.
Одним з перших документально підтверджених власників Пархомівки був полковник Іван Іванович Перехрестов. З невідомих нині причин село було конфісковано й передано у власність держави. Цариця Катерина ІІ подарувала Пархомівку генерал-поручнику охтирського полку графові Подгоричані за його бойові заслуги перед Росією. Граф, будучи родом з Далмації і відчуваючи, певно, ностальгію, зводить тут маєток у стилі італійського палаццо. По смерті графа село переходить у власність Вучичів. Потім його купує цукровий магнат Павло Харитоненко. Він будує тут завод – звісно ж, цукровий, – школу для дітей робочих, лікарню. Незважаючи на те, що робота на заводі була важкою, а за провини робітників безжально звільняли, мешканці Пархомівки любили свого пана. Після революції Санатории Трускавца селяни зберегли маєток майже неушкодженим, а деякі панські речі експонуються нині в розміщеному тут таки музеї.
 музей
Найбільше Пархомівка відома своїм музеєм. Не було б його, не було б і слави, яка гриміла на весь Радянським Союз. Простий учитель, Панас (рос. Афанасій) Луньов, приїхав у Пархомівку, коли йому було 25 років, повизбирував старі речі, що знаходилися в маєтку, серед них – кольчугу XV ст., картини В. Сєрова, К. Сомова, Невєрова – і започаткував музей.
Луньов був людиною харизматичною, мав праведну енергетику і заряджав нею інших – інакше не пояснити цей феномен: майже всі його учні й багато дорослих захопилися накопичуванням експонатів для музею. санаторий Алмаз Школярі переписувалися з відомими художниками, самого Луньова радо зустрічали в найбагатших і найвідоміших музеях країни і допускали у сховища.
"Батькові помогло й те, що він був знайомий з директором Ермітажу, мав доступ до фондів. Вилучені на митниці контрабандні картини були, фактично, нічиї, і вони потрапляли у Пархомівку" – згадує син Луньова, Петро.
Хочеться навести цитату з листа Іллі Еренбурга до Пабло Пікассо: "Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував якомусь сільському вчителю, в його сільську галерею. Я вважаю, що вони там повинні бути. Ти ж мене зрозумієш."
Дійсно, це справжнє чудо – зібрати таку колекцію, прищепити дітям любов до мистецтва, передати свою справу вихованцям.
У музеї зберігаються картини санаторий Шахтер Ван Дейка, Ф. Боля, Д. Піранезі, П. Пікассо, В. Верещагіна, Т. Шевченка, І. Шишкіна, К. Крижицького, А. Архіпова, В. Маяковського, М. Сар’яна, М. Реріха, М. Врубеля, І. Левітана, Т. Яблонської. Музей так прославився, що йому дарували цінні експонати – меблі, картини, ікони; вироби з кераміки, глини, дерева; порцеляну першого німецького порцелянового заводу, шедеври майстрів з Індії, Японії, Китаю. Варто зауважити, що тут зберігається ледь не єдина в Україні ікона, намальована на черепі риби. Чудом пощастило реставрувати камін – на превеликий жаль, це єдиний у маєтку камін, що зберігся до наших часів. Роботи Малевича також не випадкові, адже він жив у Пархомівці у 1890-1894 рр., закінчив тут п'ятикласне училище, а його батько працював управителем на заводі Харитоненка.
Постраждалі від пострілів старі дзвони пархомівської церкви теж зберігаються в музеї.
У першій кімнаті музею вас зустріне стилізований дерев'яний козак з музичною скринькою – він „заспіває” вам російський романс "Не брані мєня, родная".
Культурний шок – як результат відвідання музею – вам забезпечено! Враження від побаченого перевершують усі сподівання. Але, на жаль, після чисельних крадіжок фотографувати тут заборонено, хоча, можливо, це й на краще: сюди неодмінно треба приїхати особисто й побачити все на власні очі.
Музей відкрив двері у 1955 році, а з 1987-го став філіалом Харківського художнього музею. санатории Трускавца Спочатку експонати знаходилися в приміщенні школи (побудованої свого часу коштом Павла Харитоненка), а в 1962, коли колекція стала такою відомою, що сюди почали навідуватися дуже поважні гості, його перевели до колишнього маєтку.
 маєток
Маєток у Пархомівці, можливо, єдиний на всю Харківщину збудований у стилі італійського палаццо. Звичайно, стиль спрощено, але погляд навіть не дуже обізнаної в архітектурі людини визначить, що вікна другого поверху – ґотичні; санаторий Женева під широким карнизом тягнеться горизонтальною смугою орнамент (називається фриз), в якому прорізані маленькі віконця; фасад поділено на три частини, дві з них піднімаються над середньою частиною, – все це характерні риси італійської архітектури.
21 квітня 2007 року.
 церква
Побудована церква за проектом архітектора П.А. Ярославського, головного архітектора Харківської губернії, в його улюбленому класичному стилі. Будівництво було завершено в 1808 р.
Наведемо цитату з ПМБ:
"кирпичная, оштукатуренная, Санатории Трускавца крестовая в плане, однокупольная. Восточная и западная ветви значительно длиннее северной и южной. Центральная часть перекрыта полусферическим куполом на круглом барабане с большими полуциркульными окнами, ветви — полуциркульными сводами на подпружных арках. Особенностью сооружения являются две колокольни, расположенные по продольной оси над восточной и западной ветвями, что является своеобразной интерпретацией трехкупольного храма, отголоском украинской архитектуры XVII в. Пространственные ветви креста завершены треугольными фронтонами, западный фронтон разорван люкарной. Стены расчленены плоскими арочными нишами, в которых размещены оконные и дверные проемы. Главный западный вход обрамлен наличником, треугольным сандриком, фланкирован пилонами, сохранившимися от утраченной крытой паперти. Особенностью интерьера являются хоры в трех ветвях сооружения.санаторий Шахтер Сохранилась живопись на парусах и над главным входом."

Старий Мерчик – http://sanatoriitruskavca.org.ua


Чим більше я мандрую, тим більше починаю ненавидіти державу, в якій я живу. Хто ті люди нагорі влади? Яким Чорним Янголом вони були поставлені я не знаю, але явно в їх міссію входить знищення культурного надбання нашого народу. Ведуться запеклі бої за виділення грошей нібито для дублювання фільмів українською, нова вигадана проблема, краще відновлюйте культуру в книжках, у вихованні любити свою країну в діточок, і не давайте нищити памятки історії та архітектури. Це такі думки коли я починаю писати про палац чи то на Тернопіллі чи то на Слобожанщині. Інколи, думаю, от якби не в тій же Шаровці не було тієї туберкулезної лікарні, щоб стало з палацем та його інтерєрами.Санатории Трускавца, Невже для наших пам'яток єдина можлива консервація і спасіння бути туберкулезним диспансером?
У 1996р на палац в Старому Мерчику винесли повний вирок: було підписано указ про передачу державного майна ліквідованого Старомерчицького технікуму ветеринарної медицини. За декілька років розкрадано інтерєри, за декілька років будівля почала руйнуватися. Цілий палацовий комплекс було окуповано бомжами. В той же час неодноразово були проведені і надані креслення по відновленню маєтку.
Правда вартує зазначити, що при створенні тут технікума, вже робилося препланування для потреб навчального закладу. Так наприклад велику залу було поділено на кімнати та коридор, деякі двері було знищено, двоповерховий службовий будинок, де жила прислуга та розміщувалася кухня, став гуртожитком для студентів. На теріторії маєтку був родинний цвинтар власників. Аморальними молодими шукачами "знаннь та пригод" його було розкрадено, а черепами мертвих колишніх власників грали у футбол.
Ще у 2005р. в палаці були вибиті шибки, на мій перший візит (березень 2007) все було закладено цеглою, на двері поставлений замок. На старих фотографіях у Мерчику вирує життя, а на нових відчувається присутність людей без дому.Сходница На мій перший приїзд двері були гостинно привідкриті, що дало змогу подивитися, що ж лишилося з інтерєрів, а нічого, зовсім. Завалено брудом. Так само і у флігелях. Біля палацу був шикарний парк, зараз він як і палац доживає свій вік. Тут же знаходиться і старий грот, від нього збереглася лише нижня частина. Колись тут можна було відпочити від літньої спеки. Нажаль інших паркових будівель я не знайшла. Давайте зануримся у минуле і взнаємо як виглядав палац століття тому і його історію.
 історія
На території селища існували поселення найдавніших часів. Археологічні знахідки, посуд та зброя, відносяться до ритуальних поховань ІІІ століття до н.е., були знайдені не так давно - всього десять років потому. Цікаво що і не так і давно камінь на території маєтку Шидловських виявився язичницьким жертовним каменем.
Заселення Слобожанщини казаками мало декілька хвиль. Одна з самих найбільших відбулася після Білоцерковської угоди 1651. Тоді Чернігівські та Ніжинські полки разом з майном та родинами заснували м Отрогожськ, Білоцерковський полк розмістився в поселенні яке дістало назву Суми, так же в 1654р засновано Харків, 1662 Богодухів. Тоді створювалися і слобідські полки Острогожський, Сумській, Ахтирський, Харківський, Ізюмський. Полки поділялися на сотні. Царська Росія надавала грамоти на оплату. Але гетьманату не було.санаторий Шахтер Лише на початку XVIIIст Росія назначає своїх полковників з московським рангом бригадира. Таким полковником був Федір Шидловський. Обраний в 1696р. ізюмським, а в 1706р харьківським. Одружений був на донці полковника Григорія Донца-Захаржевського. Він отримує багато земель і фінансово збагачується. Він являється гарним прикладом для свого племінника Лаврентія Івановича Шидловського. Який, як і дядя, здобуває військову славу, здобуває звання ізюмського, а згодом і харківського полковника (17260). Він, також як і дядя, бере вигідний шлюб з донькою сумського полковника Кондратьова. Лаврентій Шидловський заможний землевласник. Саме він і засновує поселення Старий Мерчик. Пізнійшеспадщину ділять між собою сини - Григорій та Роман. Старим Мерчиком з часом володіє онук Лаврентія і син Романа- Григорій. Потім змінюються власники маєтку в Старому Мерчику - спочатку власником недовгий час був герой Вітчизняної війни граф Орлов-Денисов. У другій половині ХІХ ст. власником стає інжинер Євген Духовський. Маєток при ньому розвивається в виробничому напрямку, тут вже діє конний та спиртовий заводи. Тут розміщаться молотілки, локомобілі, трактори. Власниками Духовські були до 1917р. В 1919 году Духовські з частиною майна емігрірують в Дрезден, друга частина майна лишилася на призволяще.
В 1938р Старому Мерчику було надано статус селища міського типу. санаторий Алмаз
В 1993 році в смт Старий Мерчик почалося здобування газу, було проведено газопровід до Харківської ТЕЦ-5. Тут діяла (діє?) мебляна фабрика та цегляний завод. До 1996р тут діяв Ветеранарно-зоотехнічний технікум в приміщенні палацу Шидловських. Ось ми і підійшли і до історії і до опису палацу.
 палац
Спочатку замість існуюючого палацу був старий невеликий палацик Лаврентія Івановича. Онука Лаврентія - Григорій та його син Федір в 1776-78рр. побудували новий великий двоповерховий палац. Садиба розширюється, для маєтку взято більше площі, будуються службові приміщення. Парк був закладений трохи раніше ніж відбулося будівництво палацу. Щодо автора закладення парку питань не виникає - це Паліцин. Відставний ад'ютант фельдмаршала Рум'янцева-Задунайського, був людиною творчою. В його маєтку на хуторі Поповка збираються дворяни, художники, архітектори, письменники.Чого тільки варті імена - Глинка, Ярославський, Станевич. Вилла Grand Сходница Своєю шикарною бібліотекою та колекцією живопису та графіки ОЛександр Паліцин подає приклад навколишнім поміщикам купляти стардруки, картини, книги, займатися перекладами з французької. Постійні збори однодумців іменуються "Поповською Академією". Чого вартує висловлювання Петра В'яземського: «Якщо не їхати до Вольтера в Ферней, то необхідно їхати в Поповку до Олександра Паліцина». Олександр Олесандрович виступає автором декількох проектів садиб та храмів, і також автором парку в Старому Мерчику - в маєтку свого друга Григорія Шидловського. При будівництві ставків днища укріплювалися суцільною цегляною кладкою. Парк прикрашали альтанки, містки, руїни, скульптури. «Харьковские Губернские Ведомости» за 1850 рік писали: «Вы встретите в разных местах сада изящной архитектуры великолепные беседки, павильоны, ротонды, палатки. Из обширного озера проведены в сад пруды чистой воды, одушевленные стадом прекрасных лебедей…».
Цитуючи ПАМУ, " Вековые деревья, пруды, зеленые поляны, белоколонные беседки, мостики и другие объекты формировали пейзажи парка. В парке три пруда. Произрастают дуб, клен, ясень, липа.Санатории Трускавца Есть также ель серебристая и канадская, сосна прямохвойная. Всего около 30 видов и форм деревьев".
Парк та кладка цегляна в парку неподалік від палацу
Грот
Якщо з автором парку все зрозуміло, то досі не знайдено точного підтвердження хто саме був автором проекту палацу. Тривалий час були припущення що це був Бартоломео Растреллі. Хоча якщо Лукомській дожним словом не омовлюється про Растреллі, а навпаки припускає, що це могли бути або Петро Ярославський, або сам його вчитель - Баженов, або племінник харьківського архітектора, що пішов по слідах дяді, архітектора Василя Ярославського. Доречі, останній був доволі частим гостем в маєтку Паліцина. Невиключено, що сам палац це авторська робота декількох архітекторів.
При Олександрі ІІІ старомерчицький садибно-парковий комплекс отримав статус державного заповідника.
Маєток в Старому Мерчику включає в себе наступні будівлі: палац, службовий корпус, два флігеля - західний та східний, амбар, в парку можна знайти грот. Нажаль від цвинтаря не лишилося нічого. При останньому власнику Духовському, родинний цвинтар був в повному занебаді, нові господарі не соромилися перетворити його на смітник. Важко зрозуміти, що саме рухало власником мати таке відношення до памяті колишніх господарів маєтку: на колишній цвинтар виносилося сміття з дому та кухні, декілька памятників лишилося на момент візиту історика архітектури та художника Г.К. Лукомського. Памятник Олександри Семенівни Шидловської дещо перекликався за стилем з памятником графа Браніцького в Білій Церкві. Був він у барочному стилі у вигляді колони увінчаної урною, "з чотирьох боків до колони поставлені труни з черепами та алегоріями." Вилла Grand Сходница Також зберігся на той час памятник у вигляді арки зі статуєю схиленої жінки в античному одязі. Але майже всі колишні надгробні скульптури були у вигляді каміння на загальній купі, серед якої можна було виділити залишки скульптури Христа, херувимів, вази та факели.
Отже, цікаво навести враження Лукомського про палацовий ансамбль: "Повернувши з великої дороги... потрапляємо в великий cour d'honneur, - і забуваєш про те, що знаходишся в селі, в глуші, в Росії... Картина, що потрапляє в очі, дуже цікавабагата та вишукана, що не віриться, як в такій збереженності могла бути садиба часів Катерини"
Зараз важко зрозуміти захоплення Лукомського палацовим ансамблем, але маємо надію, що таки після реставрації ми зрозуміємо про що йдеться мова. Зараз лише можна подивитися старовинні фотографії, які були зроблені під час мандрівки Лукомського Слобожанщино.. Безперечно, Старий Мерчик йому сподобався щонайбільше. Продовжу цитувати:
"Усі фасади палацу такі гарні, що важко визначити, який з них головний та найкращий.Вилла Юран Сходница На жовтому фоні прикраси у вигляді білої ліпнини чудової композиції та виконання. На фасаді з боку підїзду, в центрі сильне "пятно" з стовпів, одягнутих канельованими пілястрами. Над ними фво фрізі консолі, увесь портик вкритий аттіком, бічні частини фасаду прикрашені аналогічними пілястрами. Але в них не має віконних отворів, а зроблені прекрасні ніши з вазами в них... Чудові сходи, на пілонах яких поставлені пушки та багаті газони у парадного доповнюють картину."
Фасад з боку саду виконаний і прикрашений був трохи інакше. "обробка інша... Середній виступ прикрашений чотирма пілястрами, але вони вже не мають форми стовпів. Інакше оброблений аттік". Вартує зазначити, що замість герба Шидловських при останніх власниках, на його місці був герб Духовських.
МОжна додати, що в плані палац прямокутної форми з криволінійними торцами, але суха мова архітекторів мало що скаже туристу, тому краще приїхати і побачити це самому, звертаючи увагу на фасади , барельєфні композиції, пілястри, вази.
Палац: Фасад з боку заїзду та садового боку
Палац: західни та східні боки
Щодо інтерєрів, то не думаю, що слід вірити 4-томнику Памяток Архітектури та Містобудування:"частково збергілися декоративна ліпнина парадного другого поверху." Стан палацу в середині занадто аварійний, щоб ризикувати оглядати всі кімнати. Я бачила овальної форми залу пофарбовану в рожевий колір з залишками білої ліпнини, чи була на той час розетка, що прикрашала колись стелю я не пригадую. В деяких кімнатах убогі залишкі від колишнього багатого інтер'єру.
З книги "Маєтки Харьківської губернії" Лукомського, дізнаємося,вилла Юран Сходница що ліпнина в овальній залі ще старих часів, також були "орнаменти епохи Олександра ІІІ. Бюсти та вінки над квадратами для картин поганої ліпнини, але архітектоніка їх композиції відмінна. Портрети в залі дуже великі, але виглядають наче копії. Величезні пальми, мрамор бюстов, бронза, люстри, нова мебель утворюють імпозантну картину. Їдальня та вітальня типові для епохи Олександра ІІ... У вітальні хороші портрети Лужниної та кн. Голіциної. В спальні гарні обої: синій малюнок на срібному фоні. Рама з саксонського порцеляну... Мебель будинку в стилі рококо, занадто богатої різьби, керосинові лампи в руському стилі з порціляновими вставками та сюжетами з селянського побуту."
Одну з кімнат палацу займав музей памяті брата власника - туркестанського генерал-губернатора Духовського. Тут були зібрані блюда, східні тканини, коври, старовинна шафа.
Палац всередині: при вході (ліворуч), підвал (праворуч)
Палац: кімната (ліворуч) та зала (праворуч)
Палац: зала (ліворуч) та кімната (праворуч)
Уваги при огляданні памятки в Старому Мерчику заслуговують і службові приміщення. санаторий Алмаз, Можна і досі побачити рустовку пілястр гірлянди віночки над вікнами флігелів.
Якщо палац вже охоронється, то в 2007 флігелі були "житлові", купа сміття разом з брудним одягом при вході відбили в мене всяке бажання з'ясовувати, що зберіглося з інтер'єру.
Безумновно і беззаперечно палацовий комплекс в Старому мерчику заслуговує уваги туристів, як один з самих старих маєтків Харківщини, а щоб не відлякувати туристів, потрібно все ж таки привести в ошатний вигляд, і зробити реставрацію комплексу, а також провести рятувальні роботи в середені самого палацу, ну і в охайний вигляд привести парк. Тоді трикутник Володимірівка-Шарівка-Мерчик буде приваблювати туристів все більше і більше.
 церква Всіх Святих
Неподалік палацового комплексу до маєтку колись входила церква всіх Святих. Побудована вона 1760рр (в Лукомського 1788), дзвіниця а трапезна прибудована пізнійше Евгеном Михайловичем Духовським у 1881р. З 1921р церква була закрита і залишена на призволяще. До 1995р будівля була в занедбаному стані. Лише коли було зареєтстровано релегійну спільноту, будівля храму набула друге життя. На території церкви похований Григорій Романович Шидловський.
 на десерт
Рухаючись по вулиці, яка перепендикулярно головній, в бік залізничної станції Мерчик, зверніть увагу на камені при церковній огорожі. В одному камені явно вгадується скіфська баба без голови, другий камінь - це жертовний язичницький.
 як дістатися Санаторий Весна Трускавец,
Потрапити в Старий Мерчик дуже просто. Не раджу їхати електричкою, це довго і невиправдано далеко від самої станції Мерчик до палацу. Краще з Харкова дістатися маршруткою. Поїсти чи зупинитися в смт Старий Мерчик ніде немає.

Городнє – http://sanatoriitruskavca.org.ua


Село Городнє розташовано на трасі Богодухів - Краснокутськ. Варто зауважити, що неподалік, усього в десяти кілометрах, знаходиться с. Володимирівка, а в ньому – Наталіївський парковий комплекс. Городнє відоме археологічними дослідженнями, пов’язаними з різними й далеко віддаленими один від одного історичними періодами – залізного віку, скіфських часів, доби Київської Русі. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Опосередковано воно причетне до однієї з найтрагічніших сторінок української історії.
Народна пам’ять зберегла такий факт: 11 лютого 1709р біля Краснокутська (Червний Кут) відбулася битва між шведськими військами короля Карла XII та російськими полками під керуванням генералів Шаумбурга та Рена. Наступ почали шведи: вони атакували Червоний Кут, де на той час перебував з сьома драгунськими полками генерал Шаумбург. Доволі агресивний напад відтиснув росіян до містечка Городнє.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Шведські історики занотували, що прихильник, вірний бойовий товариш Мазепи, Григорій Герцик, відмітився своєю хоробрістю вбивши до 30 ворогів. А король настільки захопився переслідуванням російських солдат, що не помітив, як генерал Рен з 6 драгунськими ескадронами та двома батальйонами гвардії виступив на поміч Шаумбургу. Він атакував шведів, відрізав шлях королівському загону. І так вийшло, що шведський король Карл XII і гетьман Іван Мазепа переховувалися саме в городнянському млині. Тільки ніч допомогла королю та гетьману не потрапити до полону. Генерал Рен не наважився штурмувати млин у темряву, а на ранок шведський генерал Круз зібравши війська пішов спасати короля. Але битви не відбулося: Рен відійшов до Богодухова, а Карл XII чи то за пережитий страх чи сором наказав спалити Краснокутськ і Городнє.Санатории Трускавца, Більш детально про ці події можна дізнатися у книзі Н.А Шефова "Найвідоміші війни та битви Росії", Костомарова М.І. "Гетьман Мазепа" та інш. джерелах.
 співаючі в камені
Туристам село Городнє буде цікаве збереженим тут мурованим комплексом-амфітеатром з романтичною назвою "Співучі Тераси". Над рікою з виноградною назвою Мерло побудовані п’ятирівневі мури, що у вигляді амфітеатру спускаються до арени. Станьте посеред арени, не соромтесь, заспівайте на повні груди – і ви будете вражені чудовим звучанням вашого голосу.Санатории Трускавца Тут виступало багато відомих співаків, серед них – і Федір Шаляпін. Звідки така назва – Співучі Тераси? Скоріше за все це пов’язано з незбагненним чином прорахованою і конструктивно витвореною акустикою амфітеатру. У вітряну погоду, коли єдиним виконавцем, присутнім на „сцені”, була природа, тераси починали самі собою „співати” – вітер проходив крізь труби, вмуровані в стіни. На жаль, сходи з пагорба на арену не збереглися: рештки цеглин помічаємо, прошкуючи вниз, інші – знаходяться на "сцені". На них заводське клеймо – "АК".
Мовчазними слухачами вітрових співів є яблуневі дерева, що посаджені прямо на терасах. Кажуть, дерева вирощені саме таким способом,окутані теплом та сонцем, приносили дуже смачні плоди.Сходница

Гіївка – http://sanatoriitruskavca.org.ua


Моє знайомство з Харківщиною розпочалося саме з Гіївки – невеликого села, що знаходиться в 20 км від обласного центру.
Палац у Гіївці з ґотичними вікнами одразу привернув мою увагу, коли в бібліотеці я жадібно намагалася проковтнути якнайбільше інформації з книжки Лукомського про маєтки Харківської губернії. Не один раз довелося повзати над мапами, щоб знайти хоча б частину перерахованих у книжці сіл – з чудовими старовинними маєтками. Щоправда, пізніше дізналася – більше половини з них уже не існує. І це дуже прикро.
Отже, з карти виходило, що було дві Гіївки: одна – поблизу Харкова, інша – сусідка Люботина.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Щоб зрозуміти, куди саме їхати, „пірнула” в Інтернет. Виявилося, що потрібне село знаходиться біля Люботина. Через цей населений пункт у дуже зручний час проходить потяг Київ-Харків.
...За кілька хвилин шоста – березневий день тільки-но розгортає свої широкі крила. З-за дерев сором’язливо визирає червоне сонце. Вранішній морозенко нема-нема й скубне мені обличчя. Я стою на залізничній станції Люботин – це остання зупинка перед Харковом. Звідси зовсім недалеко до Гіївки. Саме заради палацу з ґотичними вікнами я хочу дістатися туди...
Люботинський таксист довіз мене прямісінько під маєток. (Якщо сутужно з грошима, чекайте на автобус) Вилла Grand Сходница
Дорогою він намагався зрозуміти, щo саме мені потрібно, а потім ніяк не міг повірити, що маєтку вже під дві сотні літ. Зробивши коло пошани навколо будинку, він висадив мене при початку липової алеї. Нарешті я могла відчути сповна свої враження: навколо пустка, сліди недавнього перебування людей, побиті шибки наче глазниці черепів. Тут нікого немає. Принаймні, якщо хтось і є, то, мабуть, десь сплять. Я не ризикнула випробовувати долю – і не намагалася зайти всередину. Неподалік теж було не зовсім безпечно: в здичавілому парку ганяли собачі зграї, що вже переживали перші прояви весни. Напроти головного входу в маєток сиротів дитячий майданчик: він нагадував про перебування тут дітей, які мають повернутися влітку.
 погляд в минуле Вилла Grand Сходница
Першим відомим власником Гіївки був прапорщик М. Щербинін. У 1802 р. маєток переходить до майора Іони Познанського. Але головним персонажем в історії села Гіївки, є, безумовно, Василь Григорович Маслович – літературознавець, журналіст, байкар, видавець і письменник. Гіївку він отримав у власність за заповітом від І. Познанського – наставника і вчителя, людини, що замінила йому батька.
Іона Познанський був військовим товаришем Григорія Масловича. Саме до Познанського прибігла шукати притулку заплутана в любовних інтригах Василева мати: коли чоловіка відрядили на службу в Сибір, її обманом примусили вийти заміж за іншого. Сходница Та з'ясувавши обставини, Терезія Маслович разом із маленьким сином втекла від другого чоловіка і отримала захист у Познанського. За кошти останнього хлопчина навчався в приватному пансіонаті, жив в його харківському будинку. У 18 років Василь самотужки видав свій перший твір; у 23-и – через три роки по закінченні харківського словесного училища – захистив ступінь доктора мистецтв. Як нагороду за це Іона Познанський подарував йому будинок у Харкові, що згодом став справжнім літературним салоном. Кілька років Маслович працював у Петербурзі, потім повернувся до дому і почав завзято писати й видавати свої твори. У 1821 р. після смерті І. Познанського Гіївка за заповітом переходить до Масловича. Попереду ще судові справи з родичами наставника, які не хотіли миритися з рішенням свого бездітного брата віддати будинок і село вихованцеві. В Гіївці було шість винокурних заводів та п’ять млинів, які давали невеликий прибуток. Проте, якщо Гіївка на момент смерті Познанського перебувала у стані будівництва – багатий майор тільки розпочав будувати кам’яний палац замість дерев’яного господарського будинку та зводити новий храм, – то будинок у Харкові був справжньою скринькою скарбів Познанського. санаторий Шахтер Тут він зберігав безцінні картини, вироби з бронзи, порцеляни, срібла, дорогі меблі, діаманти, рукописи, книги. В стайнях баскувало зо два десятки чистопородних коней, а в каретних сараях зберігалися екіпажі, зроблені найкращими європейськими майстрами. Статки Познанського оцінювалися в один мільйон царських карбованців. Хоча бути спадкоємцем такого багатства ще не означає жити безпроблемним життям. Родичі Познанського не давали спокою, постійно зверталися в суди. Все це руйнувало здоров’я, витягувало сили й гроші. Для завершення будівництва палацу і храму Маслович вимушений був узяти в борг 12 тис. крб. Вилла Юран Сходница
Після смерті Василя Григоровича справу продовжив його син Микола: він завершив будівництво палацу, розробив парковий ансамбль. Його дружиною була Віра Ольховська – донька надвірного радника Петра Ольховського, власника маєтку в Шарівці.
У 1881 р. родина Масловичів була вимушена продати гіївський маєток. Новим власником став князь Дмитро Святополк-Мирський. Але вже через три роки Микола Маслович (чи не через ностальгію, бува?) викупив Гіївку. Проте невдовзі змушений був знову її продати.
 помираючий-1
Свою розповідь почну з іншого. Що таке байка? Байка – це твір сатиричного характеру із закінченим сюжетом, який ілюстративно підводить до логічного висновку – моралі. Санатории Трускавца
Я не знаю, яку б написав байку колишній власник маєтку, байкар Василь Маслович, коли б побачив зараз свою господу – щербату, згорблену, в брудних лахах музу-жебрачку. І чи написав би взагалі хоча б щось. Це страшно, повірте на слово. Страшно і від думки про те, що в приміщеннях, які давно вже потребують капітального ремонту, влітку живуть вихованці дитячого будинку. Дітям не можна жити в такій будівлі!
Важко впізнати в сірій непривітній споруді один з найкращих і найбагатших маєтків Харківщини. Побудований на місці старого дерев’яного будинку, палац поєднував у собі риси ґотики і класицизму. На той час було модно з’єднувати різні стилі, утворюючи архітектурно-неповторні суміші. Палац разом із ставом та церквою розташовані на одній вісі, що підкреслювалося ще й липовими алеями, партером перед фасадом, мостом через ставок. Два Г-подібних корпуси єднала між собою одноповерхова галерея. Спочатку в ній знаходився зимовий сад й оранжерея, потім, у 70-ті роки позаминулого століття, приміщення переробили під портретну галереєю. Двадцяте століття принесло найбільші зміни у зовнішній і внутрішній вигляд палацу: були прибудовані господарчі будівлі, заведено центральне опалення. Найбільшої шкоди палацу завдали військові дії під час Великої Вітчизняної, хоча після війни будівлю відновили. На перший погляд здається, що більше капітального ремонту не було.
 помираючий-2
фотографія з книги "Памятки Містобудівництва та архітектури УРСР" санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Ну що ж, продовжуємо наш сумний сценарій. У другій серії головним героєм виступає службовий корпус. Його будували одночасно з палацом, але в інших архітектурних формах – у формах класицизму.
За радянських часів будівля служила сільським клубом: тут розважалася молодь, призначала поблизу побачення, можливо, висловлювала свої почуття. Але все це було кілька десятків років тому. А нинішнє село висловило своє ставлення до пам’ятки архітектури, до пам’ятки, яка охороняється законом і державою, – та нехай хоч у тартар провалиться! Кого звинувачувати? Чиї руки, що розкрадали цеглу, рубати? Шокуюча різниця між світлиною з "Пам'яток містобудівництва та архітектури УРСР", зробленою в 80-ті роки ХХ ст., і тим, що я побачила зараз, власними очима. Наплювали люди на свою культуру, історію, пам'ять!
У мальовничих руїнах ще можна розпізнати паркову ротонду, збудовану в 1820-их роках. Санатории Трускавца, Через півстоліття до неї прибудували два крила. Все пішло в небуття – і дерев’яний напівсферичний купол, і двосвітна зала, і підземелля, і прикраси фасадів. Обставини помилували лише колони ззовні та пілястри тосканського ордеру всередині.
Що робити? В чиї дзвони бити!? До кого звертатися, щоб врятувати й відновити пам’ятку, до якої нікому немає діла, крім місцевої молоді, що виконує тут темні танці своїх потреб, та „шаровиків”-крадіїв, які й понині зазіхають на безхозну цеглу.
Чи матиме наш фільм жахів-реалій української глибинки голлівудський щасливий кінець? Принаймні, сподіваюся, надія є. Над рікою Мурафою височіє на пагорбі надія на духовне відродження Гіївки – церква Святого Миколая.
Нинішній храм збудований на місці невдалої (з технічної точки зору) церкви, фундатором якої був Іона Познанський. Василь Маслович вирішив будувати нову церкву, за всіма правилами будівництва, і, як кажуть, "на віки". Але для цього треба було розібрати недобудовану невдалу церкву і мати неабиякі гроші. Будівництво розпочалося в 1838 р., а завершилося вже після смерті Василя Григоровича.санаторий Шахтер Незважаючи на фінансові неуспіхи, які супроводжували будівництво, Масловичі все ж побудували церкву, що піднімається на пагорбі як символ духовного начала людини. А ще – як надія на зцілення гіївців від цинізму та байдужості. Біля церкви – залишки гробків колишніх власників села – князів Святополк-Мирських і священників, що служили тут. Вони немов нагадують нам, що людський вік – недовгий, час плине безупинно, і „по ділах наших” судитимуть нас. Усіх і кожного. І за кожний учинок окремо.

Володиміровка (Наталіївка) – http://sanatoriitruskavca.org.ua


КОли багатий таточко будує шикарний палац з парком та називає маєток на честь своєї молодшої улюбленої донечки, то топографічну назву людська память витісняє.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Населений пункт Володиміровка відомий своїм Наталіївським парком та колишніми господарчими будинками, від маєтку не лишилося ані сліду, лише старовинна фотографія. Вартує зазначити, що на 10-ті роки минулого століття маєток Харитоненка вважався одним зі зразкових маєтків Харківської губернії.
«...Заложен храм сей во имя всемилостивейшего Спаса в знак милости Божией, явленой роду Харитоненко. Строитель храма академик Алексей Щусев, помощник архитектор Алексей Рухлядев. Освящен храм сей лета 1913-го месяца июля в 7 день». санаторий Женева
А й справді рука Щусева тут вгадується чисто інтуітивно навіть тими, хто лише раз бачив його архітектурні щедеври. Дивної казкової архітетури храм. Немов загадковий терем-гриб з чорними баштами стоїть він посеред парку. оригінальна якась навіть індустріальна дзвінниця, а віконця чудні, всі різної форми, але вдало витримані в одному стилі. Кожна стіна харму зберігає якісь надписи та різаний декор виконаний майстрами-скульпторами санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) А. Т. Матвеєвим та С. Т. Коненковим. санаторий Женева Таку церкву не кожен день бачиш! Я було просто вражена побаченим! Добре, що зараз церква діюча, декілька років тому тут була бібліотека.

Харків – http://sanatoriitruskavca.org.ua


Поки що це сама східна точка України, де я побувала. З дитинства Харків мені здавався промисловим брудним містом. Знайомі казали не має що дивитися. Що дивитися я знала, а то у міф про білу рубашку, яка через пару годин стає сірою вірила. Та яке ж було моє здивування коли я побачила та відчула доволі чисте повітря! Чистий гарний вокзал, зручний вихід з нього одразу в метро. Санатории Трускавца, виллы А от коли побачила одну з головних вулиць просто була враження архітектурними формами. На Хрещатику такого не побачиш. Успенський собор вразив своєю дзвіницею, тепер тут органний зал. Собор Благовіщення вразив архітектурою та фарбами - чомусь одразу відчулася присутність Москви. З величезної незабудованої(!!!) головної площі міста я креслила і ставила в ноти інтернаціоналу будівлі Держпрому. Проводити паралелі першої та другої столиці України я б не стала. Вилла Grand Сходница Хоча деякий час я все ж таки намагалася порівняти, але кинула то пусте заняття. Санатории Трускавца Харків - це зовсім інше місто. Воно молоде, це відчувається одразу, воно гарне, воно досить добре збережене. Це щось неймовірне, але я дійсно полюбила Харків!

понедельник, 27 февраля 2012 г.

Струсів - http://sanatoriitruskavca.com/


До 16 ст відоме як Підбогородичне (або Підбугорище). В 1434 стає власністю Януша з Оринина. Теперешню назву отримало у 17ст від родини Струсів ,які перетворили його на містечко. В 1610р отримує різні королівські привілеї. Містечко мало свій герб - на червоному фоні три срібних гамаїди. 17 березня 1771р. містечко одержало магдебурзьке право. Наприкінці ХVІІІст. австрійська влада визнала Струсів містечком і підтвердила його герб - "Корчак", санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) який вживався на печатках. Останній з роду Миколай Струс був галицьким старостою. Він мав дві доньки, одна з них - Олена була одружена з Олександром Калиновським, головним старостою подільським, а друга - Софія заміжня була за Констянтином Вишневецьким, воєводою руським. Після смерті Миколая, Струсів перейшов у спадщину донькам. Донька Калиновського і Олени вийшла заміж за Станіслава Р. Потоцького, так Струсів перейшов до Потоцьких. Його праправнук Станіслав Щесний Потоцький у 1780р продав містечко Лянцкоронським. Від бездітних Лянцкоронських відійшло разом кількама фільварками до Володимира Баворовського, який продав їх наприкінці 19ст Йозефу Голуховському. Останніми власниками до 1939р. були його донька Марія та її чоловік Петро Дунін-Борковський. Санатории Трускавца
Тут був замок, ратуша та старовинні будинки на центральній площі - нічого до наших днів не дожило. Замок містився над яром "Чортівська Дебря", вже в 17 ст. від нього були руїни, замок здобули війська Хмельницького у 1648, декілька разів замок штурмували татари. Рештки замку пішли з часом на будівництво палацу (див. нижче). Мешканець села - старий дідок сказав, що з замку вів підземний хід на Теребовлянський замок. Цікаво, що на початок 20 ст. руїни замку ще згадуються в "Описі Воєводства Тарнопольського", як поза містечком.
Містечко за радянські часи встигло побувати райцентром (1940-1959). Зі Струсова походять поет Степан Будний, письменник Адріан Іванчук, літературознавець Марія Деркач (д.п. Фуртак) , учень Леся Курбаса та провідний актор авангардного театру Курбаса, також художній керівник театру "Березіль" Йосип Гірняк, який пройшов крізь радянські репресії, його ім'я було вилучено з української історії до 90-х рр. Також містечко відоме своєю аматорською капелою бандуристів "Кобзар", створеною у 1957р. санаторий Женева
Каплиця св. Миколая
Колишній монастир заснований монахами-василіянами наприкінці 16 ст, спочатку вони зробили печерну капличку, у 18 ст було зведено над нею церкву в бароковому стилі, також тут були келії, кухня, трапезна - їх вже давно не існує. Церква зведена на крутій скалі і складається з двох частин : наземної та підземної. Існує легенда, що колись теребовлянський замок та церкву в Струсові сполучав підземний хід. І справді, від церкви веде в сторону лісу та Теребовлі підземний хід, вирубаний в кам'яний породі, на початку його розміри становлять 2,5х2,8м. Простягається він на 20 м до обвалу, за обвалом він проглядається далі. Ймовірно він сполучав храм з монастирськими келіями. На користь не існування підземного сполучення між Струсівською церквою та Теребовлею свідчить по-перше досить тверда порода, і щоб створити хід відстанню 6,5 км, а саме така відстань між двома об'єктами, потрібно було спеціальні інженерні та технічні засоби, рельєф: долини, підвищення, в глибоких ярах текли потічки. А по-друге, цілеспрямованість такого ходу і його виправданість створення, на час зведення монастиря у 18 ст. теребовлянський замок вже лежав в руїнах, і саме основне, він вже втратив своє оборонне значення. санатории Трускавца.
В 1775р цісар Йосиф закриває по всій Галичині всі василіанські монастирі, що не займалися суспільною працею. З 1788р Миколаївська церква була перетворена на костел, який було освячено на ім'я св. Станіслава і використовувався до зведення нового великого неоготичного костелу св. Антонія в 1894р. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
Церква поступово руйнувалася, стояла в запустінні. Нарешті, в 1994р відновлений василіанський орден м. Бучача за допомогою інституту "Укрзахідпроектрестарвація" розпочало відбудову храму, яка триває і досі. Увага для туристів! Ходіть там обережно - на землі розкидано багато рваних шматків жесті та водяться гадюки! Хоча капличка реставрується, разом з тим там по святам правиться служба.
вересень 2005
Палац
Побудований в 18 ст. в стилі класицизму родиною Лянцкоронських. До входу вела каштанова алея. Перед бічною терасою на газоні був сонячний годинник. З тильної сторони палацу, теж був газон, а липовий гайочок вів до річки Серет, яка огортала парк. Через річку був місток, на тому березі була побудована оранжерея. Вона була перебудована так,санаторий Женева  що потім в ній давали театральні вистави для мешканців Струсова.
Покої та зали палацу опалювалися. За часів Лянцкоронських та Баворовських в деяких залах були рами вікон з ясеню, з інкрустацією рожевого дерева, як і крісла, столи, шафи, ліжка.. Всього житлових приміщень було 36. Була і більярдна кімната. Власник Голуховський радикально змінив вигляд палацу, а також додав в інтер'єрі кришталеві люстри, були і канделябри висотою в 2м, які просто стояли на підлозі.
Зараз палац входить до комплексу будівель школи-інтернат. На території колишнього парку можна побачити дітлахів та... коней.
вересень 2005
Костел св. Антонія
Зведений в 18ст. Стиль неоготика. Обслуговується дієцезійними священиками.
вересень 2005
Церква св. Миколая
Стоїть напроти костелу, побудований на початку 20 ст.
  Польський цвинтар
Якщо у вас є вільний час, то ви можете перейти дорогу від каплички, трохи піднятися і ви в лісі, який більше схожий на дикий парк. Але на мою думку, як раз там ті високі пагорби, то все ж таки рештки валів. З самого початку ліса, знаходяться старі надгробки та хрести... Сонце заходило, відбиваючись в золоті листів, ніби граючись з ним, осінь панувала, село затягувала димка, якісь містичні відчуття охопили душу, і тільки думка встигнути на автобус порушувала тихий спокій. До побачення, Струсів!

Теребовля- http://sanatoriitruskavca.com/


Історія
Перша літописна згадка про Теребовлю відноситься до 1097р. Але за археологічними розкопками заселення Замкової гори відноситься до 3 тис. до н.е.
За часів Володимира Червоною Руссю (Галичина) княжив його син Борис, після нього Всеволод. По смерті Володимира Великого в 1019р, захопив територію Галичини польський король Болеслав Хоробрий, в 1031 вона була повернута в Київську Русь Ярославом Мудрим. Деякий час тут княжив Ростислав. Сини його боролися за оволодіванням містами, після смерті старшого брата - Рюріка , молодші сини Ростислава поділили Галичину. Володар взяв собі Перемишль, а Василько лишився в Теребовлі. Восени 1097р у Любечі відбувся з'їзд князів, санаторий Женева на якому було вирішено закріпити за Васильком Теребовлю. Але міжусобна війна не припинялася, як описує Нестор в "Повісті минулих літ", обманом Святополк (запросивши на іменини) запросив до себе Василька, схопив, вивіз в Звенігород (що під Києвом) і осліпив. Василько доживав свій вік саме в Теребовлянському замку, бо сліпому було йому зручніше пересуватися по вже відомій території. По смерті Василька, Теребовля втратила своє значення як столиця. В 1139р Теребовля втрачає статус княжого міста і входить як князівство до Галицької держави. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Місто на період князя Василька було огороджене валами та укріплене частоколом. потиріпити у місто можна було лише через три брами Галицьку (Зубівську), Звенигородську (пізнійша назва Львівська) і Кам'янецьку. Можливо була і четверта брама, що стояла на теперішній вулиці Січових Стрільців.
В 1340 польський король Казимир Великий оволодіває Галичиною, здобувши і Теребовлю. Тут він будує свою фортецю.
В 1389р. Теребовля отримала Магдебурзьке право. В 1415-1429р король Ягайло нагороджує свого слугу Бартоша з Теребовлі і дозволяє йому закласти нове місто. Від тоді місто поділилося на нове - за рікою та старе - під замком. Частини міста з' єднувалися мостом. Мешканців нової частини звільнялися від роботи на 8 років.. В 1434 Теребовля здобуває статус повітового містечка.Санатории Трускавца Теребовля стає містом кордонного значення - вона приймає оборонне значення в нападів турків та татар. В 1453р татарські орди спустошили місто. Турки нападали з 1467р. Через Теребовлю в 1497р проходив польський король Ольбрахт. Через рік татари і волохи майже повністю знищили Теребовлю. З метою швидкої відбудови Ян Ольбрахт звільнив місто від податків на 8 років. Але Теребовля хронічно не везло в 1503р турки і татари знову напали на місто. В 1509р польський король, литовський князь Сигізмунд надає місто привілеї, в 1518р він звільняє мешканців від мита, всіх податків і данини.
В зв'язку з руйнацією замку від постійних облог, будується каштеляном Тенчинським новий замок. Теребовля набуває великого оборонного значення. В 1539, 1549-50 Теребовлі надаються нові привілеї Місто більш менш відновлюється, але в 1575р на Теребовлю знову нападають татари. Протягом 20 років починаючи з 1605 було 15 нападів татар на Теребовлю. санатории Трускавца
 замок
Руїни замку знаходиться в північно-західній частини Теребовлі на горі, яка була майже неприступною з трьох сторін. Північну - більше вразливу захищали рови та вали, які відносяться ще до княжих часів. Довжина замку з півночі на південь 122м, зі сходу на захід - 65. В плані замок неправильної видовженої, звуженої на південь форми. Ще трохи історично-фізичних даних про руїни: на сьогодні стіни замку складають 12-14м, ширина їх 5 м, заломлені під кутом в 100градусів, цей кут фланкують чотиригранна східна вежа та шестигранна західна. Третя вежа еліпсовидної в плані форми, розташована на півдні, з’єднує дві видовжені оборонні стіни. Висота 13 м, санаторий Женева ширина муру змінюється від 3,5 до 5м. Північна і західна вежа збереглися на висоту двох ярусів, східна на три. В'їзд до замку знаходився у східній оборонні стіні, її товщина замала в порівнянні з іншими - всього 2,5 м. Вихід виконаний в ренесансному стилі, поряд входу вигляду арки - хвіртка.
Теребовлянські руїни замку - це залишки замку Олександра Балабана, теребовлянського старости, який побудував замок в 17 ст. До цього тут ще стояли три замки.
Хотілося б окремо розповісти історію кожного - читаємо тут санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
 Костел та монастир кармелітів 
Монастир мав оборонне значення. Його побудовано 1635-1639. Був оточений оборонною стіною та вежами. За стилем монастир відносять до ренесансно-барокової архітектури. Зараз це діюча православна церква, точно не пам'ятаю, але на думку відноситься до Московського Патріархату. Як можна побачити? порівнявши мої фото і фото М. Жарких, було багато чого зроблено, відновлено. Все ж таки приємно, коли бачиш, що кошти витрачаються на реставрацію.
Фото М.Жарких
 Миколаївська церква  санаторий Женева
Будівля відноситься до 16ст, перебудовувалася у 1734р. Мала колись оборонний характер. Зараз її теж реконструйовано.

Бучач - http://sanatoriitruskavca.com/


Тернопільська обл., місто, районний центр, розташоване на р. Стрипі, за 67км (або півтори години автобусом) від облцентру
 місто
Це було справжнє, потужнє, культурне місто з замком, який загинув не бойовою славою, відома красою на всю Європу ратуша, яка потрохи гине і можливо просто через пару років провалиться (в її підвалах повно води!), дивовижні храми зі скульптурами майстра Пінзеля. Для мене Бучач став містичним містом, а чи не містика закохатися в місто під зливою, дорожками пробиратися через грязюку (навіть один раз таки впала!). Але щоб получити - треба заслужити. Тому вчиться в мене, поки йде вдень служба в костелі, штурмуйте церкви, потім повертайтесь до костелу, обов'язково завітайте у Василіянський монастир, ну і про Ратушу не забудьте. санатории Трускавца
 замок
фото травень 2006/ Ракурс взятий від боку Василіанського монастиря
Руїна на пагорбі, що височіє над містом. Перша згадка про замок датується 1379роком, але збережені залишки відносяться ьільше до 16ст. Замок багато разів витримував запеклі битви, юагатоденні облоги, але лкував свої рани, відновлювався, вставав з попілу. Одного разу татари з турками взяли замок в облогу, коли власника Потоцького не було в місті. Вороги взнавши, що таку витримує таку облогу і дає достойні бойові відповіді жінка, були вражені і зняли облогу. Замок поступово з роками втрачував свою оборонну функцію, служив житловим приміщенням. За часи Австро-Угорської імперії замок вже був доволі пошкодженим і занепавшим, немічне "тіло" старого воїна стали розбирати на будівельний матеріал.
фото червень 2004
 Ратуша санатории Трускавца
Зведена ратуша в 1751р за проектом львівського архітектора Бернарда Меретина. Фундована Миколою Потоцьким Невеликі розміри площі вплинули на проект, тому вся велич будівлі розгорнулася вгору, тобто у струнку вежу, в якій два яруси служать лише основою. Статуї належать майстру каменя Пінзелю. Взагалі, бучацька ратуша це дивовижне поєднання майстерності і таланту двох митців скульптора і архітектора. На 2008 рык ратуша в лісах - йде реконструкція!
Читати далі
 Хрестовоздвиженська церква Василіянського монастиря
Споруджена у 1765-71 за проектом арх. Готфріда Гофмана у стилі пізнього бароко.. Розписи відносяться до 18ст, монастирські келії до 17ст. Споруджено на кошти Миколи Потоцького. Шість дерев'яних скульптур створив Микола Філевіч - львівський скульптор. М"ягкі пастельні тона вишуканого інтер"єру перекликається з доволі скромним екстерєром.
 Успенський костел санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
фото травень 2006
Сюда - обов'язково! Вівтар це просто диво, ніби потрапляєш в малахітову казку. Тільки живуть в ній не злі егоїстичні власниці, а застиглі в камені пухленькі янголочкі немов живі. При будівельній роботі було використано прийом розбики стін на "дзеркала". Санатории Трускавца
фото червень 2004
фото травень 2006
 Покровська церква
Знову спільна робота : споруджена церква за проектом архітектора Бернарда Маретина у стилі пізнього бароко у 1764р, а скульптор Пінзель. Дуже гарний інтерєр. Особливістю архітектури є те, що побудована вона в бароковому стилі але схожою структурою українських деревяних храмів.
 церква св. Миколая
Оборонна церква є самою старою в Бучачі, зведена вона була у 1610, фундаторкоб виступила Марія Могилянка, санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) дружина Стефана Потоцького - власника Бучача. Марія була сестрою Петра Могили. Тут зберігаєтьсЯ ікона Пресвятої Богородиці, яку привезла Марія з собою у Бучач. Заслуговує окремої уваги майстерно різбляний вівтар.
 поради в дорогу Санатории Трускавца
Познайомися більш детально з Бучачем, а також взнати про його минуле, про побут людей, традиції, можна ось на цьому прекрасному сайті
Краєзнавчий музей знаходиться за адресою вул.Галицька,65
Дістатися до Бучача краще бусиком або з Тернополя або з Франківська, гірше їхати автобусом, бо довго.
Де переночувати? Ой складно, Кажуть є готель при вїзді до міста, а от

Борщів -http://sanatoriitruskavca.com/


історія
Борщів відомий з 1456р. Назва, можливо походить від слова "борщівник" - високої трав'янистої рослини родини зонтичних молоде листя і стебла якої вживають у їжу (до зелених борщів, салатів, юшок, щів) як приправу. санатории Трускавца
Наприкінці XV ст. почалися турецькі напади на Поділля, водночас почастішали набіги татар Кримського ханства. Легенда пояснює назву міста з тим, що мешканці містечка нібито втопили татарина в казані з борщем. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Взагалі то на місці Борщева існувало давньоруські гарно укріплені оборонні городища. З 1199 поселення належало Галицько-Волинському князівству. Після 14ст. належало Литовським та польським господарям.
У 1629 році Борщів одержав магдебурзьке право на самоврядування. Місто отримало свій герб - золотий сніп на тлі поздовжніх кольорових смуг. Тут часто проводилися ярмарки.
Наприкінці 16ст. - на початку 17 ст. містом володіли магнати Єжи і Марцін Дидинські, потім - Константин Злотніцький. Протягом 27 років (1672-1699) володіють містом турки. В травні 1774 р. місто відвідав легендарний Олекса Довбуш. Перекази свідчать, що з допомогою прислуги опришки увірвалися до панського палацу. Пан на колінах просив помилування, давав викуп, але Довбуш напослідок йому промовив: "Не за маєтками твоїми я сюди прийшов, а по твою душу, аби ти людей більше не мучив". санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Місто встигло поперебувати під владою Польщі, потім після її поділу від Австрії в 1712, царської імперії в період з 1809-1815, Австро-Угорської імперієї з 1867 .
Борщів багатий на таланти. Тут народилися мандрівник С.Вісьньовский, графік Я.Гніздовський, вишивальниця Г.Герасимович, актор В.Юрчак, художник Л.Левицький, Санатории Трускавца співак М.Старицький, письменник Р.Андріяшик. Тут працював Лесь Курбас, брати Коссаки.
 Замок
На початку 17ст. тут був споруджений замок. Переїжджаючи через нього 10 січня 1672р. Ульріх Вердум записав у своєму щоденнику про місто: "Оточують його непогані вали з землі і палісади" Потім його перебудували на палац. В 1763р. на території замку був зведений костел. А від замку залишилися ще величезні пивниці і підземні ходи.
 Костел
Побудований в 18ст з оборонної вежі 17ст.

Біще- http://sanatoriitruskavca.org.ua/


 в один рядок...
За 14 км від Бережан в мальовничій місцевості розкинулося давнє село Біще. Український сайт "Регіони та їх склад" відносить дату заснування Біще аж до 1086! Тут, за дитячими спогадами українського письменника Лепкого Богдана, який деякий час проживав в сусідньому селі Поручин, збереглися сліди давніх валів, уламки кераміки, наконечники стріл, фундаменти споруд. Санатории Трускавца
Назва за деякими джерелами походить від шляхтича Боша, якій набито заснував у 1339р тут поселення та збудував костел
 костел
Спочатку перед спірними датами опишу те, що я бачила я - споруда більше романського стилю з оборонними підпорами, великою високою явно оборонною вежею. Всередині пусто, крім саморобного маленького вівтаря, голі стіни, при вході двері за якими можливо можна попасти на хори? Головний вхід відкритий.
Сайт www.kresowianiezkuropatnik.republika.pl стверджує що костел відноситься до 13 ст.санатории Трускавца. Польський дослідник Орлович у своєму путівнику подає дату 1367, саме цього року костел був оточений муром. Вежа внизу має ренесансові вікна, а верхні відносяться до романського стилю. Олександрович в главі книги "Українське мистецтво" пише що, парафіяльний костел Успіння Богородиці в Бищі був побудований в 1644р. 4-томник "ПМБ" вказує, що в 1710р будівлю зі сторони північного фасаду, окрім каплиці, посилено оборонними прибудовами. В 1730 південна каплиця укріплена контрфорсами. Побудований костел з піщанику. На лінії перекриттів під карнизом розташовані на всіх фасадах бійниці. На фасаді вежі була табличка, її вже не має, лускоподібне, готичне вікно було перероблено у XVIIIст. Санаторий Весна Трускавец Цікавий портал зовнішнього входу до храму. Він складається з двох напівколон, які несуть антаблемент, та з арки на імпостах, яка декорована архівольтом та різним пальметовим орнаментом. Піднімемо голову вище на рівні третього ярусу, на фасаді розташовані дві фігури святих в едикулах. А от деякі унікальні дерев'яні скульптури біщевського костелу роботи Йогана Пфістера та його майстерні зберігаються тепер в колекції Острозького музею. Найкращими серед них є фігури св. Ієроніма та Катерини, остання повторює фігуру з надгробка Острозьких в Тарнові. 1944р в ніч на 23 лютого було спалено костел, в якому зберігався чудотворний образ Бищевської Божої Матері. Цей образ було знайдено в Санктуарії в Раславцях Шльонзких, у костелі св. Марії, куди ймовірно перевезли її поляки-переселенці. Тоді цілі польські родини з околиць Бережан, Луцька та Городенка були перевезені в Раславці Шльонзкі.
Біщевський костел являється пам’яткою архітектури ренесансової культури в східній Галичині.
10 серпня 2006р Санатории Трускавца
 цвинтар
Польський цвинтар... давно забутий,  Санаторий Весна Трускавец хоча і дуже рідко, але все ж сюда приїжджають поляки - на батьківські могили. Деякі плити вже майже зрівнялись з землею. Взагалі, неприємне відчуття ходити по тому місці, де всього в пару метрах під тобою лежать останки людей.