Може здатися дивним, але поштовхом до створення музею послужила повість І.Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”. На протязі багаторічної вчительської праці мені довелося пояснювати студентам, що таке мотовило, за яке побилися Кайдашиха з невісткою Мотрею. І якось на уроці в 1987 році прийшла мені думка віднайти десь те загадкове мотовило і не тільки, і обладнати у кабінеті української літератури куточок старовинних побутових речей. санаторий Женева Трускавец
Та першим експонатом було не мотовило, а старовинна прабабусина сорочка. Минали роки, речей збиралося чимраз більше. І у технікумі було створено музей етнографії і побуту “Берегиня”.
З часом музеєм зацікавився Науково-методичний центр культури Прикарпаття. На початку 2000 р. нас зареєстровано як Державний історико-етнографічний музей “Берегиня”. Я дуже зраділа, Санатории Трускавца бо повірила, що держава справді заопікується безцінними експонатами. Правда, нам дали дві мінімальні зарплати. І все. По сьогоднішній день на становлення музею не виділено ні копієчки. Санаторий Весна Трускавец
Нове приміщення для музею надав нам технікум. Це актовий зал у гуртожитку і дві кімнатки. Майже рік творили новий музей.
4 грудня 2001 р. на Введення відкрито нову експозицію музею яка складається з етнографічних та археологічних експонатів.
Серед колекції вишиванок багато опільських візерунків, є унікальні речі, наприклад, рушник з татарським узором з Рогатинщини, бесарабські рушники, виміняні в наших краях на жменьку зерна чи окрайчик хліба голодного 1947 р., серветка, вишита в тюремній камері політв’язнів радянських часів.
Окрасою музею є міні-експозиція: українська діаспора першої чверті 20-го ст., церковний куточок, колекція писанок, бабусині скрині, повні всякого добра тощо.
В музеї обладнана опільська кімната і комора. санаторий Женева Трускавец Ці приміщення наповнені знаряддями праці, речами побуту, меблями, вишиванками, якими користувалися наші предки.
Для наочного показу відмінних ознак одягу західноукраїнських етнічних груп в музеї виставлено найтиповіші зразки костюмів опілянок, покутянок, гуцулок, бойківчанок.
На жаль, народна культура опілян ( на відміну гуцулів, покутян, бойків) вивчена і досліджена дуже слабо, тому колекція музею являє найцінніший матеріал для дослідження цього етнографічного регіону.
Ми, працівники музею, спостерігаємо, як Санаторий Весна Трускавец при відвіданні музею у старих людей зворушуються серця, на очі набігають сльози, нагадуючи їм про дитинство у старій під стріхою хаті, молодість, роки поневірянь їхніх батьків та дідів за часів панської Польщі та німецької окупації, поневірянь по сибірам та криївках за радянської влади.
Велике враження справляє музей на молодь.
Час від часу ми Санатории Трускавца влаштовуємо виставки на матеріалах фонду музею, де зберігається чимало речей побуту, одягу, старих фотографій, документів, які розповідають про життя і побут наших дідів-прадідів.
