В літку 2001 р я написала такі рядки: "Виїхали об 11 ранку, але погано знаючи дорогу, ми поїхали не на Скалу-Подільську (щоб сфотографувати її, бо закінчилася плівка, а ми купили нову.), а кудись в напрямку Хотина. Не помітивши невеликий замок, ми розвернулися на Київ. Дорога жахлива..." Отже, "розвінчання міфів" відбулося в червні 2006, майже через п'ять років! Але на все є свій час. Як зараз пам'ятаю той день. Ранок, магазин, кефір плівка. Залізний конь, ми покидаємо Кам'янець. Наша дорога має лежати на Скалу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Тепер. завдяки картам я можу сказати в чому була помилка. Ми поїхали з Довжка не на оринінське шосе, а на Рихту! Спека, маленька поганенька дорога, не знайомі назви, паніка...! Якесь дивне старе зруйноване заховане серед дерев... Ха! Замок? Ну так так!! Пройшло П'ЯТЬ років, щоб треба було по дорозі на Кудринці взнати місцевість, зупинитися (ми тоді не поспішали нікуди) і зрозуміти, що то є МЛИН! Правда старий! Перший поверх явно вказує на століття так 17. А от він і замок! Точнійше вежа. Ну так в 2001 р. мені було не до замку. Але не помітити, треба було вміти. Отже ! Я дійсно не помітила той невеликий замок, а млину надала статус замку. Щож поїхали читати та дивитися.
історія Санатории Трускавца
Називалося до середини 17ст Новосілкою. З середини 16 ст до 1596р їм володіли Лянцекоронські, потім Лизавета Лянцекоронська продала Новосілку Войцехові Гуменецькому, який заснував тут своє родове гніздо. В середині 17ст, онук Гуменецького теж Войцех,надав Новосілці нове імя Рихта, а так як Рихт по Польщі було багато, то назвав Рихтами Гуменецькими. Після смерті Войцеха, який загинув під Кам'янцем в 1672р, спадкоємцем Рихт став його син - Степан, воєвода подільский. Він володив великими маєтками в Польші, але більше за все любив рідні Рихти, відновлюючии постійно замок.
На початку 19ст Рихта була продана Головинському, а потім стала власністю його зятя Константина Подвисоцького. На період 1848-1868 Рихта стала справжнім культурним осередком. В Рихтенському палаці збиралися літератори, художники, письменники. "Тут бували Крашевський, Грабовський, Верига-Даровський. В палаці були великі збірки картин, гравюр,рукописів, книг. Після смерті Подвисоцького все це було розпорошено"(Ю. Сіцинський "Оборонні Замки Західного ПОділля") Сходница
Замок
Замок побудований в 1507р.. Як зазначається в "Slowniku geograficznym" (1889р), при реставрації якогось будинку, було знайдено табличку, на якій вказано, що замок був побудований в 1507р.
Розташований в центрі села на правому березі Жванчика.санаторий Шахтер Магнати Лянцкоронські володіли замком до 1569. Розміри його були невеликі - 64 на 57. По боках чотирикутника були невисокі башти, прямокутні, але з середини зрізані. В'ъзд до замку був по середині південного боку. На протилежному боці був палац.
Три першопобудовані башти прямокутні, розміри сторін 4,5 -5,5м та 8,6-9,3м. Від коротких сторін вели деревяні галереї, завдяки яким здійснювався перехіж між обороними стінами. Зберіглися башти до двох ярусів, на східній - залишки деревяної конструкції шатрового даху. Пізнійше побудована четверта вежа (північна) у формі прямокутника, площею 9 на 10м. Товщина стін 1,5-1,65м. Вежа має два яруси. санаторий Алмаз
Коли замком завідував Осінський, то в 1762р замок був взятий турками. Осінський пустив турків з хотинської залоги. Турки рограбили замок та вбили мешканців. Осінського забрали з собою потім відпустили.
На початку 18 ст замок було перебудовано Гумецькими, була удосконалена система сухих обороних ровів, бастіони та вали. Останніми власниками замку були Підвисоцькі. Як раз вони і побудували палац. Перед першою світовою війною тут була лікарня. За війни будинок було знищено, і він перетворився на руїни. Вилла Grand Сходница
Фото 2006
На 2006 рік я знайшла лише дві вежі. Одна з них в занедбаному стані знаходиться на подвір'ї, куди потрапити можна свобідно. Будівлі біля вежі видають про походження матеріалу - замкове каміння. Друга вежа знаходиться на городі родини Павлова(?) (про цея дізналася з книжки Ореста Мацюка "Замки та фортеці Західної України"), доречі, з дороги видно саме її. Вежа в хорошому стані, і зрозуміло, що зберіглася добре завдяки стараннями своїх опекунів. А ще тут бігають миши (не встигла сфотографувати) та сині бабки (стрекоза рос.) санаторий Женева
Млин
Деякі джерела вказують на його дату побудови - 19 ст. Але мені здається, що це більш давня споруда, принаймі кладка першого поверху може на це вказувати. Хоча споруда добряче зруйнована, мені здається,що її можна відновити,і влаштувати справжній музей водяного млина! Вода біжить, млин згадує своє минуле...
