санаторий Алмаз Харківська обл., Краснокутський район.
Одним з перших документально підтверджених власників Пархомівки був полковник Іван Іванович Перехрестов. З невідомих нині причин село було конфісковано й передано у власність держави. Цариця Катерина ІІ подарувала Пархомівку генерал-поручнику охтирського полку графові Подгоричані за його бойові заслуги перед Росією. Граф, будучи родом з Далмації і відчуваючи, певно, ностальгію, зводить тут маєток у стилі італійського палаццо. По смерті графа село переходить у власність Вучичів. Потім його купує цукровий магнат Павло Харитоненко. Він будує тут завод – звісно ж, цукровий, – школу для дітей робочих, лікарню. Незважаючи на те, що робота на заводі була важкою, а за провини робітників безжально звільняли, мешканці Пархомівки любили свого пана. Після революції Санатории Трускавца селяни зберегли маєток майже неушкодженим, а деякі панські речі експонуються нині в розміщеному тут таки музеї.
музей
Найбільше Пархомівка відома своїм музеєм. Не було б його, не було б і слави, яка гриміла на весь Радянським Союз. Простий учитель, Панас (рос. Афанасій) Луньов, приїхав у Пархомівку, коли йому було 25 років, повизбирував старі речі, що знаходилися в маєтку, серед них – кольчугу XV ст., картини В. Сєрова, К. Сомова, Невєрова – і започаткував музей.
Луньов був людиною харизматичною, мав праведну енергетику і заряджав нею інших – інакше не пояснити цей феномен: майже всі його учні й багато дорослих захопилися накопичуванням експонатів для музею. санаторий Алмаз Школярі переписувалися з відомими художниками, самого Луньова радо зустрічали в найбагатших і найвідоміших музеях країни і допускали у сховища.
"Батькові помогло й те, що він був знайомий з директором Ермітажу, мав доступ до фондів. Вилучені на митниці контрабандні картини були, фактично, нічиї, і вони потрапляли у Пархомівку" – згадує син Луньова, Петро.
Хочеться навести цитату з листа Іллі Еренбурга до Пабло Пікассо: "Вибач, Пабло, але твої роботи я подарував якомусь сільському вчителю, в його сільську галерею. Я вважаю, що вони там повинні бути. Ти ж мене зрозумієш."
Дійсно, це справжнє чудо – зібрати таку колекцію, прищепити дітям любов до мистецтва, передати свою справу вихованцям.
У музеї зберігаються картини санаторий Шахтер Ван Дейка, Ф. Боля, Д. Піранезі, П. Пікассо, В. Верещагіна, Т. Шевченка, І. Шишкіна, К. Крижицького, А. Архіпова, В. Маяковського, М. Сар’яна, М. Реріха, М. Врубеля, І. Левітана, Т. Яблонської. Музей так прославився, що йому дарували цінні експонати – меблі, картини, ікони; вироби з кераміки, глини, дерева; порцеляну першого німецького порцелянового заводу, шедеври майстрів з Індії, Японії, Китаю. Варто зауважити, що тут зберігається ледь не єдина в Україні ікона, намальована на черепі риби. Чудом пощастило реставрувати камін – на превеликий жаль, це єдиний у маєтку камін, що зберігся до наших часів. Роботи Малевича також не випадкові, адже він жив у Пархомівці у 1890-1894 рр., закінчив тут п'ятикласне училище, а його батько працював управителем на заводі Харитоненка.
Постраждалі від пострілів старі дзвони пархомівської церкви теж зберігаються в музеї.
У першій кімнаті музею вас зустріне стилізований дерев'яний козак з музичною скринькою – він „заспіває” вам російський романс "Не брані мєня, родная".
Культурний шок – як результат відвідання музею – вам забезпечено! Враження від побаченого перевершують усі сподівання. Але, на жаль, після чисельних крадіжок фотографувати тут заборонено, хоча, можливо, це й на краще: сюди неодмінно треба приїхати особисто й побачити все на власні очі.
Музей відкрив двері у 1955 році, а з 1987-го став філіалом Харківського художнього музею. санатории Трускавца Спочатку експонати знаходилися в приміщенні школи (побудованої свого часу коштом Павла Харитоненка), а в 1962, коли колекція стала такою відомою, що сюди почали навідуватися дуже поважні гості, його перевели до колишнього маєтку.
маєток
Маєток у Пархомівці, можливо, єдиний на всю Харківщину збудований у стилі італійського палаццо. Звичайно, стиль спрощено, але погляд навіть не дуже обізнаної в архітектурі людини визначить, що вікна другого поверху – ґотичні; санаторий Женева під широким карнизом тягнеться горизонтальною смугою орнамент (називається фриз), в якому прорізані маленькі віконця; фасад поділено на три частини, дві з них піднімаються над середньою частиною, – все це характерні риси італійської архітектури.
21 квітня 2007 року.
церква
Побудована церква за проектом архітектора П.А. Ярославського, головного архітектора Харківської губернії, в його улюбленому класичному стилі. Будівництво було завершено в 1808 р.
Наведемо цитату з ПМБ:
"кирпичная, оштукатуренная, Санатории Трускавца крестовая в плане, однокупольная. Восточная и западная ветви значительно длиннее северной и южной. Центральная часть перекрыта полусферическим куполом на круглом барабане с большими полуциркульными окнами, ветви — полуциркульными сводами на подпружных арках. Особенностью сооружения являются две колокольни, расположенные по продольной оси над восточной и западной ветвями, что является своеобразной интерпретацией трехкупольного храма, отголоском украинской архитектуры XVII в. Пространственные ветви креста завершены треугольными фронтонами, западный фронтон разорван люкарной. Стены расчленены плоскими арочными нишами, в которых размещены оконные и дверные проемы. Главный западный вход обрамлен наличником, треугольным сандриком, фланкирован пилонами, сохранившимися от утраченной крытой паперти. Особенностью интерьера являются хоры в трех ветвях сооружения.санаторий Шахтер Сохранилась живопись на парусах и над главным входом."
