До 16 ст відоме як Підбогородичне (або Підбугорище). В 1434 стає власністю Януша з Оринина. Теперешню назву отримало у 17ст від родини Струсів ,які перетворили його на містечко. В 1610р отримує різні королівські привілеї. Містечко мало свій герб - на червоному фоні три срібних гамаїди. 17 березня 1771р. містечко одержало магдебурзьке право. Наприкінці ХVІІІст. австрійська влада визнала Струсів містечком і підтвердила його герб - "Корчак", санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) який вживався на печатках. Останній з роду Миколай Струс був галицьким старостою. Він мав дві доньки, одна з них - Олена була одружена з Олександром Калиновським, головним старостою подільським, а друга - Софія заміжня була за Констянтином Вишневецьким, воєводою руським. Після смерті Миколая, Струсів перейшов у спадщину донькам. Донька Калиновського і Олени вийшла заміж за Станіслава Р. Потоцького, так Струсів перейшов до Потоцьких. Його праправнук Станіслав Щесний Потоцький у 1780р продав містечко Лянцкоронським. Від бездітних Лянцкоронських відійшло разом кількама фільварками до Володимира Баворовського, який продав їх наприкінці 19ст Йозефу Голуховському. Останніми власниками до 1939р. були його донька Марія та її чоловік Петро Дунін-Борковський. Санатории Трускавца
Тут був замок, ратуша та старовинні будинки на центральній площі - нічого до наших днів не дожило. Замок містився над яром "Чортівська Дебря", вже в 17 ст. від нього були руїни, замок здобули війська Хмельницького у 1648, декілька разів замок штурмували татари. Рештки замку пішли з часом на будівництво палацу (див. нижче). Мешканець села - старий дідок сказав, що з замку вів підземний хід на Теребовлянський замок. Цікаво, що на початок 20 ст. руїни замку ще згадуються в "Описі Воєводства Тарнопольського", як поза містечком.
Містечко за радянські часи встигло побувати райцентром (1940-1959). Зі Струсова походять поет Степан Будний, письменник Адріан Іванчук, літературознавець Марія Деркач (д.п. Фуртак) , учень Леся Курбаса та провідний актор авангардного театру Курбаса, також художній керівник театру "Березіль" Йосип Гірняк, який пройшов крізь радянські репресії, його ім'я було вилучено з української історії до 90-х рр. Також містечко відоме своєю аматорською капелою бандуристів "Кобзар", створеною у 1957р. санаторий Женева
Каплиця св. Миколая
Колишній монастир заснований монахами-василіянами наприкінці 16 ст, спочатку вони зробили печерну капличку, у 18 ст було зведено над нею церкву в бароковому стилі, також тут були келії, кухня, трапезна - їх вже давно не існує. Церква зведена на крутій скалі і складається з двох частин : наземної та підземної. Існує легенда, що колись теребовлянський замок та церкву в Струсові сполучав підземний хід. І справді, від церкви веде в сторону лісу та Теребовлі підземний хід, вирубаний в кам'яний породі, на початку його розміри становлять 2,5х2,8м. Простягається він на 20 м до обвалу, за обвалом він проглядається далі. Ймовірно він сполучав храм з монастирськими келіями. На користь не існування підземного сполучення між Струсівською церквою та Теребовлею свідчить по-перше досить тверда порода, і щоб створити хід відстанню 6,5 км, а саме така відстань між двома об'єктами, потрібно було спеціальні інженерні та технічні засоби, рельєф: долини, підвищення, в глибоких ярах текли потічки. А по-друге, цілеспрямованість такого ходу і його виправданість створення, на час зведення монастиря у 18 ст. теребовлянський замок вже лежав в руїнах, і саме основне, він вже втратив своє оборонне значення. санатории Трускавца.
В 1775р цісар Йосиф закриває по всій Галичині всі василіанські монастирі, що не займалися суспільною працею. З 1788р Миколаївська церква була перетворена на костел, який було освячено на ім'я св. Станіслава і використовувався до зведення нового великого неоготичного костелу св. Антонія в 1894р. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
Церква поступово руйнувалася, стояла в запустінні. Нарешті, в 1994р відновлений василіанський орден м. Бучача за допомогою інституту "Укрзахідпроектрестарвація" розпочало відбудову храму, яка триває і досі. Увага для туристів! Ходіть там обережно - на землі розкидано багато рваних шматків жесті та водяться гадюки! Хоча капличка реставрується, разом з тим там по святам правиться служба.
вересень 2005
Палац
Побудований в 18 ст. в стилі класицизму родиною Лянцкоронських. До входу вела каштанова алея. Перед бічною терасою на газоні був сонячний годинник. З тильної сторони палацу, теж був газон, а липовий гайочок вів до річки Серет, яка огортала парк. Через річку був місток, на тому березі була побудована оранжерея. Вона була перебудована так,санаторий Женева що потім в ній давали театральні вистави для мешканців Струсова.
Покої та зали палацу опалювалися. За часів Лянцкоронських та Баворовських в деяких залах були рами вікон з ясеню, з інкрустацією рожевого дерева, як і крісла, столи, шафи, ліжка.. Всього житлових приміщень було 36. Була і більярдна кімната. Власник Голуховський радикально змінив вигляд палацу, а також додав в інтер'єрі кришталеві люстри, були і канделябри висотою в 2м, які просто стояли на підлозі.
Зараз палац входить до комплексу будівель школи-інтернат. На території колишнього парку можна побачити дітлахів та... коней.
вересень 2005
Костел св. Антонія
Зведений в 18ст. Стиль неоготика. Обслуговується дієцезійними священиками.
вересень 2005
Церква св. Миколая
Стоїть напроти костелу, побудований на початку 20 ст.
Польський цвинтар
Якщо у вас є вільний час, то ви можете перейти дорогу від каплички, трохи піднятися і ви в лісі, який більше схожий на дикий парк. Але на мою думку, як раз там ті високі пагорби, то все ж таки рештки валів. З самого початку ліса, знаходяться старі надгробки та хрести... Сонце заходило, відбиваючись в золоті листів, ніби граючись з ним, осінь панувала, село затягувала димка, якісь містичні відчуття охопили душу, і тільки думка встигнути на автобус порушувала тихий спокій. До побачення, Струсів!
