Навколо Карпати, та що там навколо - це селище міського типу в Сколівському районі вже й саме цілком собі гірське, бо лежить на висоті 395 м над рівнем моря. Тому воно й Верхнє. А як піднімешся на якусь сусідню гору, та як глянеш навколо - видно всі бескиди далеко-далеко, аж горизонт синіє (чому? Нічого собі питання. Ви погано вчили в школі фізику!) Тому воно Синьовидне. Жартую.Санатории Трускавца,
Хоча раніше це велике і древнє (перша згадка в Галицько-Волинському літописі під 1240 р.) бойківське поселення називалося трохи по-іншому: Synowodzko. Синь присутня, а от видимість погіршилась, розпливлася в синіх водах. :) Старий путівник Галичиною передає переказ про те, що на місці теперішньох рівнини, де лежить Верхнє Синьовидне, колись було озеро Сині Води. Леденгами сині гори повняться: неподалік Верхнього Синьовидного є т.з. Княжі скелі, де начебто колись розбилась горда і непокірна князівна Ярославна, а закоханий у неї татарський хан скам'янів від горя.
М.Орлович дещо звинувачувальним тоном пише про мешканців Синьоводська наступне: мовляв, саме місцеві бойки зустрічаються на базарах Львова, провінційних галицьких містечок, а навіть Кракова чи Закопаного. санаторий Алмаз Торгують сушеними грибами, овочами та виробами з дерева. Все, мовляв, через їхню кревну спорідненість з татарами... Думаєте, польський шовінізм? Де там. Іван Франко уславив місцевих жителів схожим чином: “Синьовидські бойки такі гендлярі, що жида заткнуть за халяву”.
В часи Орловича тут проживало 3 300 жителів, зараз - близько 3 500 чоловік. Дивовижна постійність популяції.
Про те, що Закарпаття вже зовсім близько, нагадує типово-закарпатський силует головного храму Верхнього Синьовидного. Якщо його витягнута по команді "Струнко!" вежа вас не переконала, подивіться на школу неподалік. Вона має невеличку годинникову башточку, що робить її схожою
на ратушу, але годинник на споруді - намальованний... Крім Верхнього Синьовидного такі дешеві понти я бачила лише на храмах Закарпаття, але там їх присутність принаймні була зрозумілима: це нагадування про те, що колись прийде й вона, остання година.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) На школі такі нагадування схожі на дуже вже чорний гумор.
Деякі туристи віднаходили біля Верхнього Синьовидного залишки земляних укріплень княжого часу, але я не спец по археології. На Золотій горі збереглося монастирище - зараз там цвинтар та Георгіївська церква київського патріархату. І знову легенди: начебто у келії монастиря Пресвятої Богородиці у 1240 р. заночував Данило Галицький - по дорозі до Угорщини, куди їхав сватати сина Лева за королівну Констанцію. Ранком князь побачив біженців: з розореного Києва тікали від орд Батия жителі Київської Русі.санаторий Женева
Люди не все були такі, як зараз. Були такі велети, що як еден стояв на одні горі, а другий на другі, то й си могли руки подати. Великани були.
Єден такий великий схотів води пити, а ріки Стрий і Опір пересохли були трохи. Вінь нахилится, оби з них попити там, де вни сходилися, а то вода каламутится, хіба з піском смокче. Узяв вінь та й пониж того місця насунув землі, каміння. Високу таку греблю, гать наметав, як Червоні Береги. Вода сперлася, заповнила тоту долину, і зробилося велике озеро. Вода чистойка стала. Вінь напився, та й лишив озеро. Як води набралося повно, вона через гать переливалася, і текла собі впровали.санаторий Шахтер
Відци, від гір у тоти сині води, клином заходила земля. Там і поля урожайні були на тім клинци. То - велике. І ліс недалеко. Зайшли туда люде, але не великани, а такі, ги ми. Побудувалися, орали там. Єдної днини надийшов туда велит той, знов хотів води напитися. Дивится, а на тім сухім клині якісь мурашки, подібні до нього, лиш дуже малийкі. Взяв їх разом з волами і плугом на долоню та й поніс показувати мамі:
- Дивітся, яких я мурашків найшов.санаторий Шахтер,
- Ой, то, синку, ни мурашки. То по нас ту в горах такі люде будут жити. Віднеси їх на то місце, відки взяв.
Поклав вінь їх над тим озером і лишив. Заснували вни село та й назвали від тих синих вод Синевідськом.
Тогди вся Скільська Верховина щи ни була заселена, бо велети десь пропали, а нашим малийким людьом ту тяжко було в тих дебрях та лісах давати си раду. Жили спочатку на долах, а в горах хіба польовали. Але Синевідсько вже було. Воно старіше від Львова. Не знаю, чи правда то, але приказували, що це село найдавніше в нашім районі.санаторий Алмаз
Безпечно си жили там люде.
З північного боку були відгороджені тим великим озером, а з полудня - горами та лісами.
Випав колись дуже слотливий рік. Дощі ни переставали. Говорили, що над горами хмара урвалася. Води в кількох місцьох перекочувалися через тоту греблю. А Стрий пер з таков силов, що в єднім місци прорвав її. Вода з озера витекла вся. Дно висхло.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
На тоту долину перебралися люде. Там щи ліпші грунти. Поробили си файні городи, садів порозводили тілько, що стали торгувати ябликами та сливами по світу.
Пониж того села заснувалося друге. Його назвали Нижним Синевідськом. А тото перше - Вишним. Типирь пишут Верхнє Синьовидне і Нижнє Синьовидне.
