Решту фотографій можна побачити тут Серед них є інтерєри майже всіх кімнат палацу.
історія
Про Качанівку написано дуже багато
Думаю вам знадобиться для прогулянки паркомкарта!(подивитися тут 100kb) Також раджу подивитися архывны фото - ось тут
На сайті "Тури вихідного дня" знайшла стислу, але цікаву історію маєтку та парку. санаторий Шахтер
Садиба була заснована відомим російським полководцем, графом П.О.Рум'янцевим-Задунайським (1725-1796) як одна із резиденцій президента Малоросійської колегії і генерал-губернатора Малоросії. Тоді ж, за проектом російського архітектора Карла Бланка, український зодчий Максим Мосцепанов вибудував розкішний палац у романтичному стилі та спланував регулярний парк при ньому.
Другий будівельний період садиба переживає у 1808-1824 роках за нових власників — українського поміщика Григорія Почеки (1765-1816) і його дружини Параски Андріївни (за першим шлюбом Тарновської). Розширюється територія садиби, палац перебудовується в стилі російського класицизму, зводяться нові будівлі різного призначення, закладається пейзажний парк.
Після вступу 1824 року у володіння Качанівкою поміщиків-меценатів Тарновських, починається найбільш цікавий період, що продовжувався більше 70-ти років і приніс славу цьому чарівному куточку малоросійського краю як своєрідному культурно-мистецькому осередку, який приваблював кращих представників творчої інтелігенції.санаторий Алмаз Цьому сприяло архітектурно-художнє середовище, привітлива гостинність господарів і чарівна неповторність української природи, уособленої у величезному садибному парку площею понад 600 га.
В Качанівському альбомі для гостей залишили автографи М.Гоголь, П.Куліш, М.Костомаров, М.Максимович, Г.Барвінок, художники Л.Жемчужніков, О.Волосков, А.Горонович, В.Рєзанов, М.Врубель, М.Бодаревський, брати В. і К.Маковські, відомі історики Д.Яворницький, О.Лазаревський, М.Маркевич, Г.Житецький, багато інших славетних митців, вчених, громадських і культурних діячів. Всього ж в альбомі більше 600 автографів. Качанівка відігравала виключну роль у творчості багатьох відомих митців того часу. Впродовж 1836-1838 років в садибі проводив літні вакації талановитий художник, учень Академії мистецтв Василь Штернберг, який тут написав кращі свої твори, за що був удостоєний високих академічних нагород.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
Літом 1838 року в Качанівці плідно працював над оперою «Руслан і Людмила» Михайло Глинка. Тут він писав пісні, романси, кантату на честь Г.Тарновського «Гімн господарю». Деякі твори вперше виконувались у супроводі місцевого кріпосного оркестру, яким диригував сам маестро. Після від'їзду Глинки в садибі назавжди утвердився культ композитора. І зараз на пагорбі, біля Майорського ставу, стоїть струнка, білокам'яна альтанка, названа його іменем, як символ російсько-українського культурного єднання. Знаменно, що Тарас Шевченко у травні 1843 року, під час своєї першої подорожі по Вкраїні, їхав з Петербурга прямим призначенням у Качанівку, куди перед тим переслав свою кращу картину «Катерина». Останній візит Великого Кобзаря в Качанівку датовано 21 серпня 1859 року, коли він залишив в альбомі автографів запис: «І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла...». санаторий Женева В садибному парку збереглась галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місцевими селянами і кріпосними музикантами. Неподалік височіє могила-курган художника Григорія Честахівського, товариша і духівника Т.Шевченка, який передав у Качанівку особисті речі, рукописи, художні твори Кобзаря.
Свого розквіту Качанівка досягає в період господарювання Василя Тарновського-молодшого (1837-1899). Відомий ліберально-громадський діяч, фанатичний колекціонер українських старожитностей, істинний меценат і патріот України Василь Васильович перетворив садибу у справжню архітектурно-художню перлину, яка і сьогодні вражає відвідувачів своєю величчю і чарівністю.Санатории Трускавца Дві пристрасті жили в ньому — садибний пейзажний парк і колекціонування. Обидві справи він виконав у повній мірі, чим заслужив вдячність нащадків.
Качанівський парк, виплеканий трьома поколіннями Тарновських, є одним з найбільших пейзажних садів в Україні і Європі. Та не в розмірах його унікальність, а в тому, що він увібрав в себе все найкраще, чим багате світове паркове мистецтво і українська природа. В різномаїтті кольорів і пахощів, в кришталевій чистоті джерел, в дзеркальній гладі великих і малих ставків (площею 125,63 га) зачаровує парк своєю неповторною красою. Тут збереглись паркові мости, овіяні легендами гірки Кохання і Вірності, «Романтичні» руїни на березі Великого ставу, які є унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва XVIII ст. В парковому масиві нараховується понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. санаторий Женева У формуванні художнього образу парку особливу роль відіграють хвойні породи, акліматизовані в лісостепу — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. З порід екзотів привертають увагу бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа.
Колекціонуванням В.В.Тарновський захопився ще в студентські роки. Основу його унікального зібрання складали козацькі реліквії і безцінна шевченкіана. Серед раритетів колекції були шабля Богдана Хмельницького, особисті речі Івана Мазепи, Семена Палія, Павла Полуботка, Кирила Розумовського, козацькі клейноди, гетьманські універсали, портрети багатьох відомих діячів козацького руху.санаторий Шахтер Не менш цінним був і шевченківський розділ, який нараховував 758 одиниць.
Це був справжній музей українознавства, заповіданий колекціонером-меценатом Чернігівському губернському земству для створення музейних експозицій. Качанівська колекція оцінювалась сучасниками в кілька сотень тисяч карбованців сріблом. Насправді ж, вона була й залишається, хоч і в розрізненому вигляді, безцінною.
Інтерес до колекції привів у Качанівку 1880 року Іллю Рєпіна для продовження роботи над знаменитою картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Протягом майже всього літа художник з натхненням замальовував козацькі реліквії, писав портрети господарів садиби, пейзажі, захоплено працював над картиною «Вечорниці». санаторий Алмаз,
Значні витрати на благодійництво й колекціонування, широкий спосіб життя, прийнятий в Качанівці, поставили Тарновського на межу розорення. 1897 року він змушений був продати викохану садибу мільйонеру-цукрозаводчику, теж відомому колекціонеру-меценату, Павлу Харитоненку (1852-1914). Новий господар розгорнув у помісті великі будівельні роботи. Був капітально відремонтований і частково перебудований палац, який набув сучасного вигляду: з'являються нові садибні будівлі, більшість із яких збереглась до наших днів. За рахунок придбання сусідніх лісових ділянок розширився парк. Садиба була електрифікована і телефонізована.
Останніми господарями садиби протягом 1914-1918 років була старша донька «цукрового короля» Олена та її чоловік Михайло Олів. При них садиба, як і раніше, процвітала. Тут розміщалась картинна галерея, велика бібліотека, зберігались кращі традиції минулого, гостювали цікаві люди, зокрема художники М.Добужинський і Петров-Водкін. Але культурне життя Качанівки поступово завмирало. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
1918 року садиба була націоналізована Радянською владою. З 1925 по 1933 роки в Качанівці розміщувалась дитяча комуна ім.Воровського. (моя прим. - її потім перевели в колишній маєток П.Рум'янцева-Задунайського Вишенькі, а в качанівському маєтку з 1932 році до середини 1933р перебувала військова частина)
Надалі садибний комплекс використовувався в оздоровчо-лікувальних цілях.(моя прим. - спочатку це був курорт, а останнім лікувальним закладом тут був останнім був туберкульозний санаторій)
Час не пощадив цю славну в минулому перлину національної історії та культури. Протягом останніх десятиліть палацово-парковий ансамбль приходив в запустіння, руйнувався, втрачав свою колишню велич і красу.
І тільки після оголошення його заповідником слава Качанівки починає відроджуватись. її високі естетичні якості гідно поціновані вітчизняними та іноземними спеціалістами. Садиба не втратила своєї чарівності. Як і раніше, вона приваблює, захоплює, іноді навіює смуток і завжди дарує щастя від спілкування з прекрасним. Палацово-парковий ансамбль Качанівки включено в Державний реєстр національного культурного надбання, до національної системи туристичного маршруту «Намисто Славутича».санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Екскурсійно-туристичне значення Качанівки підсилюють розташовані неподалік інші цікаві пам'ятки садибної культури XIX ст. — знаменитий дендропарк «Тростянець», палацово-паркові ансамблі в Сокиринцях і Дігтярях. Враховуючи велике значення Качанівки у справі збереження особливо цінних об'єктів історії, культури, архітектури, що унікально поєднані з ландшафтом, Указом Президента України від 27 лютого 2001 року заповіднику надано статус Національного.
Зусиллями нащадків колишніх господарів садиби Тарновських, що проживають у Великобританії, Німеччині, Києві створено і активно діє Міжнародне товариство «Друзі Качанівки», яке ставить за мету залучення коштів та спонсорів до сприяння відродженню палацово-паркового ансамблю, і перетворення його на міжнародний культурний центр.
Качанівський "замок"
Цікаво?
Фото взято з цього сайту , тут ще одне, і ще одне велике санаторий Шале Грааль
Декілька років тому вийшов диск "Замки України", в якому робилася сенсаційна заява: "Знайдено руїни нікому невідомого замку в Черніговській області". Мова йшлась про таємничі руїни, розташовані в тихому затишному куточку парку в качанів ці, що знаходиться неподалік від сусіднього села Власівки. То невже це дійсно був замок або палац? Невже у відомому на всю Україну парку в Качанівці збереглися руїни невідомого досі замку... Народні перекази приписують будівництво власникам Качановки за часів Петра І - польським магнатам Рагудзинським, інші кажуть, що руїни - це залишки справжньої козацької фортеці…
Ну що набрали повітря почути правду? Ви її прочитаєте, але трохи пізніше, спочатку передмова.
Передостанніми власниками Качановки була родина Тарновських. Походження містичних руїн зацікавило Василя Тарновського, тому в 1859р. він проводить археологічні дослідження руїн. Через декілька років у журналі "Пчела" публікується, а згодом передруковується в "Историческом веснике", репродукція картини Василя Штернберга, але підписана вона як "Руїни будинку Б. Хмельницького в Суботові з начерку Шевченка" Тарас Григорович і справді бував в Качанові. Але Василь Штернберг перебував у Качановці раніше ніж Шевченко в 1836-1838рр. Потім хтось (а не Тарас Григорович) зробив з картини ескіз олівцем і додав надпис. Так, ми трохи розібралися і з малюнком: на ньому зовсім не рештки будинку в Субботові, а все ж таки качанівські "руїни". Цікаво, що романтичні руїни зображені і на полотні художника Констянтина Маковського "Вахканалія" Нажаль, блукала ця картина між Парижем та Москвою, але досі невідомо де саме вона є чи в Парижі, чи в сховищах Третьяковській галереї.
Так від якої споруди ці руїни, з яких Тарновський хотів зробити приміщення для музейної збірки українських старожитностей? За останніх власників Качановки – родини Харитоненків, тут виготовляли свічки, а за радянських часів, з того залишилось після пограбування мешканцями з сусіднього села камінчиків собі на господарство, зробили пекарню. Щоб отримати відповідь на хвилююче питання, звернемося до другої половини ХVIII ст. та тодішніх власників Качановки. Достовірно відомо, що за графа Рагузинського парку ще не було, а закладений він був за наступного власника - Румянцева у 1770-их рр. Вподобання графа Румянцева до екзотики, надання романтичності свідчать паркові споруди в його маєтках у Вишенках та Черешенках.Санатории Трускавца, вилл Тож тоді стає зрозумілим, що саме за Румянцева було "зведено" ці романтичні руїни. Перед руїнами покладені величезні брили, які підсилюють враження від того, що це руїни могутньої оборонної фортифікації. Можливо ви трохи розчаровані, сенсаційна знахідка не виявилася руїнами замку, а всього лише романтичною прикрасою для парку. Але, насправді, це унікальна пам'ятка садово-паркового мистецтва, аналогію можна провести з пам'ятками у Павловському парку.
Нажаль, в наш час і руїна може бути в руїні. Така незвична рідка пам'ятка потребує ремонту та консервації.Сходница
