Український степовий природний заповідник

Український степовий заповідник був створений згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 22 липня 1961 р. № 1118 в результаті об'єднання самостійних заповідників "Хомутовський степ"(засновано у 1926 р.), "Кам'яні Могили" (засновано у 1927 р.), "Михайлівська цілина" (засновано у 1928 р.), "Стрільцівський степ", які увійшли до його складу як окремі відділення. Стрільцівський степ у 1968 р. було передано до складу Луганського природного заповідника. У 1988 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 14.07.1988 р. № 310-р створено ще одне відділення заповідника "Крейдова флора".
Таким чином територія заповідника складається з чотирьох відділень: "Хомутовський степ" - 1028 га (Донецька обл., Трускавец санатории.Путевка в Трускавец Новоазовський р-н, с. Хомутове), "Кам'яні Могили" - 404 га (Донецька обл., Володарський р-н с. Назарівка та Запорізька обл., Куйбишевський р-н), "Михайлівська цілина" - 202,4 га (Сумська обл., Лебединський р-н, с. Катеринівка), "Крейдова флора" - 1134 га (Донецька обл., Краснолиманський р-н, с. Крива Лука і Слов'янський р-н, с. Рай-Олександрівка). санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Загальна площа заповідника становить 2768,4 га, площа його охоронної зони - 3690,8 га. У заповіднику працюють 54 чоловіка, чисельність служби охорони складає 15, наукового підрозділу - 17 осіб.
Заповідник створено з метою збереження в природному стані ксерофітного варіанту різнотравно-типчаково-ковилових степів, петрофільних степів на гранітах, лучних степів, кретофільної флори, байрачних лісів та ккрейдяно-соснових борів.
За фізико-географічним районуванням територія заповідника, крім відділення "Михайлівська цілина", відноситься до Донецького північностепового краю Північно-степової підзони Степової зони. "Михайлівська цілина" входить до Середньоруського лісостепового краю Лісостепової зони.
Відділення Українського степового природного заповідника в напрямку з півдня на північ становлять географічний ряд, який починається від ксеротичного варіанта різнотравно-типчаково-ковилових степів на чорноземах звичайних малогумусних ("Хомутовський степ", "Кам'яні могили") через багаторізнотравно-типчавоко-ковилові степи на чорноземах звичайних мало- та середньогумусних ("Крейдова флора") і закінчується найпівденнішим варіантом північних різнотравних барвистих лучних степів на чорноземах типових потужних та надпотужних середньогумусних ("Михайлівська цілина"). санаторий Карпаты
Багатство України - чорноземні ґрунти - утворилися завдяки життєдіяльності степової рослинності. Раніше ковилові степи простягались від Азовського і Чорного морів на північ майже на 500-700 км. Тільки голубі стрічки рік з покритими лісом берегами, балки та скіфські могили урізноманітнювали степовий ландшафт. По безмежному трав'яному роздоллю пересувались численні стада турів, тарпанів, сайгаків, козуль. У зимовий період з північних лісостепових та лісових районів майже до моря кочували олені.
Нині всі степові ділянки, де може пройти сільськогосподарська техніка, розорані. Тільки по балках та непридатних для сільськогосподарського використання кам'янистих місцях збереглися невеликі осередки степової рослинності. Проте й вона внаслідок інтенсивного випасання худоби зазнала дуже великих трансформацій. Тепер лише степові заповідники ще можуть дати уявлення про те біологічне різноманіття, що було тут колись. Кожен степовий заповідник - це еталон природи, за яким людина повинна час від часу звіряти свою діяльність. Особливо це стосується ґрунтів, фізико-хімічні, гідрологічні, мікробіологічні та інші властивості яких значно погіршились внаслідок сільськогосподарського використання. До якого ступеня і як їх можна поліпшити, можуть дати відповідь тільки ґрунтові еталони. В Українському степовому природному заповіднику представлено 23 еталонні типи та відміни ґрунтів.
Природна рослинність у заповіднику представлена лісами, чагарниками, степами, луками, болотами. У заповіднику охороняються 3 лісові, 15 степових та 1 водна формації, які занесені до Зеленої книги України. санаторий Женева
Загальна кількість видів судинних рослин тут становить 1064. З них у "Хомутовському степу" зростають - 604, "Кам'яних могилах" - 468, "Крейдовій флорі" - 490, "Михайлівській цілині" - 531 види. Серед цих рослин хвощеподібних - 3 види, папоротеподібних - 8 видів, голонасінних - 3 види, покритонасінних - 1050 видів. Із несудинних рослин у заповіднику зростають 103 види мохоподібних, 145 видів лишайників. Також тут нараховується 110 видів справжніх грибів. До Європейського червоного списку занесено 11 видів рослин: астрагал шерстистоквітковий, гісоп крейдяний, дрік донський, калофака волзька,санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)  карагана скіфська, ковила Залеського, ластовень азовський, пирій ковилолистий, ранник крейдяний, гвоздика ланцетна тощо. До Червоної книги України віднесено 58 видів рослин: волошка несправжньоблідолускова і Талієва, шафран сітчастий,Санатории Трускавца. дельфіній яскраво-червоний, дворядник крейдяний, коручка темно-червона, рябчик руський, косарики тонкі, гісоп крейдяний, зморшок степовий, гніздівка звичайна, півонія тонколиста, сосна крейдяна, ранник крейдяний та ін. У заповіднику охороняються 45 ендемічних видів рослин.
Особлива гордість Українського степового природного заповідника - ковила, якої тут налічується 14 видів. За цим показником він не має собі рівних у світі.
Різноманітний у заповіднику і тваринний світ. Загальна кількість видів природної фауни, що мешкають у заповіднику, становить біля 7300 видів. Найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, яких тут налічується близько 6000 видів та павукоподібні - близько 1000 видів. З хребетних тварин у санаторий Шале Грааль заповіднику відмічено 15 видів риб, 9 - земноводних, 6 - плазунів, 190 - птахів та 54 види ссавців. До Європейського червоного списку занесено 12 видів місцевих тварин: сліпак звичайний, перев'язка звичайна, могильник, дрофа (пролітний вид), деркач, п'явка медична, коник-товстун степовий, дибка степова, мнемозина, поліксена та ін.; до Червоної книги України - 45 видів: тхір степовий, їжак вухатий, гадюка степова, полоз жовточеревий, мідянка, горностай, норка звичайна, борсук, вівсянка чорноголова; дуже багато безхребетних тварин: бражник мертва голова, ведмедиця Гера, вусач земляний хрестоносець, джміль глинистий, джміль пахучий, дибка степова, коник-товстун степовий, ксилокопа фіолетова та ін.
Значна кількість рідкісних птахів трапляється лише взимку або при перельотах навесні та восени (сорокопуд сірий, дрофа, підорлик великий, орел степовий, орел-карлик, лунь польовий, кроншнеп великий, змієїд, журавель степовий).
Кожне з відділень Українського степового природного заповідника має свої особливі цінності, є оригінальним і неповторним.
"Хомутовський степ"  санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)- це море ковили з білими кулями катрана татарського та блакитними плямами шавлії пониклої і сухостепової, жовтими куртинами квітучих калофаки волзької та вайди фарбувальної, синьо-фіолетових кущів залізняка та зелені злаків. Тільки тут на площі всього 1030,4 га можна побачити 12 видів ковили: ковилу Лессінга, тирсу, Граффа, азовську, Браунера, відокремлену, вузьколисту, дивну, пухнастолисту, облудну, українську та шорстку. Незабутнє враження справляють у травні десятки гектарів яскраво-червоної півонії тонколистої. Особливо великі площі її на прибалковому схилі балки Брандта північної експозиції. У "Хомутовському степу" росте також три види тюльпанів: Шренка, змієлистий та дібровний. Заслуговує на увагу природна ділянка тюльпана, який перебуває на стадії видоутворення. За нею проводяться спостереження вже протягом 27 років.
"Кам'яні могили" - гірська країна серед неозорої рівнини. Лише в цьому місці ростуть такі відомі вузьколокальні ендеміки, як деревій голий та волошка несправжньоблідолускова. В ущелинах скель знайшли притулок 8 видів папоротей - представників північної флори. Викликають захоплення галявинки косариків тонких та орхідей запашної і блощичної по невеликих улоговинах, а навесні - золотаві віночки авринії скельної, що уквітчують гори.
"Кам'яні могили" - це ще і унікальна геологічна пам'ятка, що в незайманому стані збереглася до наших днів.
"Крейдова флора" - фактично єдина значна за розмірами заповідна ділянка кретофільної флори в Україні, що збереглася в задовільному стані. Заповідник розташований на правому крутому березі ріки Сіверський Донець між селами Закітне та Піскунівка. Лісові угруповання у цьому відділенні займають площу 344 га, половина її припадає на сосну крейдяну, а половина - на байрачні діброви. З кретофільних видів виділяються дворядник крейдяний, дрік донський, гісоп крейдяний, громовик донський, дзвінець крейдяний, ранник крейдяний, шоломниця крейдяна.
"Михайлівська цілина" є єдиною в Україні заповідною ділянкою лучного степу в зоні Лісостепу. Аренда квартиры в Трускавце З видів, занесених до Червоної книги України, тут ростуть астрагал шерстистоквітковий, брандушка різноколірна, пальчатокорінник травневий, рябчик руський, косарики тонкі, півники борові, сон чорніючий, зморшок степовий і три види ковили: тирса, пірчаста та вузьколиста.
Співробітниками заповідника разом з ученими інститутів ботаніки та зоології НАН України санаторий Шахтер, проводиться велика наукова робота щодо вивчення структури і функцій степових екосистем, а також їх змін в результаті господарської діяльності людини. В заповіднику працюють біологи, геологи, історики, проходять практику студенти вузів України.

Природний заповідник "Розточчя"

На головному європейському вододілі, у межах території України і Польщі, розташований унікальний у фізико-географічному відношенні район - Розточчя. Його назва пов'язана з тим, що тут беруть початок багато річок і потічків, які стікають у Дністер і далі - в Чорне море, або у Сян, Буг і Балтійське море. санаторий Карпаты, Район Українського Розточчя - це крайній північно-західний відріг Подільської височини. Він починається в околицях міста Львова і простягається вузьким горбистим пасмом (15-20 км завширшки) на 60 км у північно-західному напрямку до кордону з Польщею і на її території до м. Красніка.
Природний заповідник "Розточчя" було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 5 жовтня 1984 року № 403 на базі державного заказника місцевого значення "Страдчанський ліс", оголошеного у 1974 р., та заповідного урочища "Королева гора", оголошеного у 1978 р. Територія заповідника складається з двох ділянок - Верещицького і Ставчанського лісництв. Його площа становить 2084,5 га, протяжність території з півночі на південь - 8 км, із заходу на схід - 12 км. Контора заповідника знаходиться в кварталі 42 Ставчанського лісництва на відстані 35 км від районного центру - м. Яворова та 25 км від обласного центру - м. Львова. На півночі та сході заповідник межує з Яворівським національним природним парком.
Заповідник створено з метою збереження у природному стані території з унікальним поєднанням природних комплексів Західноукраїнської лісостепової фізико-географічної провінції та забезпечення їх наукового вивчення.
В установі працюють 62 чоловіки, з них у науковому підрозділі - 10, у службі охорони - 24 особи.
Сучасний рельєф Розточчя складається з горбистих пасом і горбів. Абсолютна висота окремих горбів становить 380-390 м, найбільша - 395 м (Гострий Горб), відносна висота над дном долини - 60 м. Обриси пасом і горбів заокруглені.
Територія заповідника представлена трьома грядовими підвищеннями. По її межах протікають річки Верещиця та її притока Ставчанка, на яких розташований каскад штучних водосховищ (ставів), найбільшим з яких є Янівський став площею 207 га. Безпосередньо на території заповідника протікає нижній відтинок каналізованого русла р. Ставчанки довжиною 650-700 м та обвідне русло р. Верещиці, завдовжки 3,4 км навколо північно-східного берегу Янівського ставу.
Рельєф Розточчя зумовлює шляхи перенесення повітряних мас: тут переважають вітри західного і південно-західного напрямків. Це спричинює часте надходження вологих мас з Балтики, що, у свою чергу, призводить до високої вологості повітря і значної кількості опадів (673 мм за рік), максимум яких спостерігається в літній період. Середньорічна температура повітря становить +7,6°С, січня - -3°С і липня - +17,5°С. Тривалість вегетаційного періоду в районі заповідника становить 212 днів, зима - м'яка, з частими відлигами.
Особливості рельєфу, мозаїчність ґрунтового покриву, своєрідний мікроклімат зумовили формування унікальної лісової та болотної рослинності. Тут перекриваються ареали більшості основних євразійських видів дерев і чагарників. Ніде у світі не можна побачити природний ліс, що складається з дерев сосни, дуба, бука, ялиці, смереки, явора, граба, ясена, клена, в'яза та липи, що ростуть разом, а на Розточчі такі ліси ще збереглися. У заповіднику переважає лісова рослинність, яка займає 92 % його площі, а на лучну, болотну та прибережно-водну припадає 8 % його території.
Серед лісів переважають широколистяні, здебільшого букові і дубові, а також хвойно-широколистяні ліси. Меншу площу займають соснові ліси. Широколистяні ліси ростуть на внутрішніх пагорбах гряд з більш важкими за механічним складом дерново-слабопідзолистими ґрунтами, а хвойні - на зовнішніх пагорбах, що простягнулися уздовж гідрографічної сітки. Для останніх характерні більш легкі за механічним складом дерново-підзолисті і слабопідзолисті глинисто-піщані ґрунти.
Букові ліси, найцікавіші з флористичної точки зору, займають високі пагорби з близьким до поверхні заляганням крейди. За цих умов у верхній і середній частинах крутих схилів вони представлені чистими насадженнями з переважанням у трав'яному покриві осоки волосистої.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) На плоских вершинах пагорбів поширений буковий ліс підмаренниковий, який у середній частині пологих схилів змінюється буковим лісом конвалієвим. Менш поширений буковий ліс папоротевий. У всіх асоціаціях бук лісовий відзначається добрим ростом і високою зімкнутістю крон. У віці 90 років він досягає висоти 24-27 м і має І-ІІ бонітет. Крім того, до складу деревостану в незначній кількості входять дуб черещатий, явір і сосна звичайна, деколи в букових лісах трапляється ялиця біла. В трав'яному ярусі переважають неморальні і зустрічаються рідкісні для Розточчя гірські види: апозерис смердючий, аспленій волосовидний, багаторядник шипуватий, вербозілля гайове, купена кільчаста, тирлич ваточниковий. Дубові і грабово-дубові ліси займають нижні частини схилів, невисокі пагорби. На рівних плоских ділянках з дерново-глейовими ґрунтами вони представлені дубовим лісом ліщиново-трясунковидно-осоковим, а на пологих схилах - дубовим лісом ліщиново-підмаренниковим, дубовим лісом ліщиново-конвалієвим і дубовим лісом ліщиново-кисличним. У трав'яному ярусі грабово-дубових лісів переважають осока волосиста або підмаренник пахучий. санаторий Шахтер, Дубові і грабово-дубові ліси мають високу продуктивність, у віці 130 років досягають висоти 30 м. В деревостані їх звичними є клени - явір і гостролистий, липа серцелиста, бук лісовий. На окремих ділянках домішується дуб скельний.
Соснові ліси представлені асоціаціями соснового лісу крушиново-кисличного, соснового лісу ліщиново-кисличного і соснового лісу ліщиново-конвалієвого. Перша займає понижені, друга - рівні, третя - пологі схили підніжжя пагорбів. Сосна в цих умовах характеризується гарним ростом. У віці 110 років вона досягає висоти 28-30 м і має І-ІІ бонітет. У добре вираженому підліску переважає ліщина звичайна або крушина ламка. В густому трав'яному ярусі ростуть типові бореальні і неморальні види: веснівка дволиста, ожина волосиста, одинарник європейський, орляк звичайний, зірочник ланцетовидний, просянка розлога, осока волосиста, папороть чоловіча, підмаренник пахучий, купина багатоквіткова.
На внутрішніх схилах з більш багатими ґрунтами соснові ліси змінюються на дубово-соснові із сосною звичайною у першому ярусі з висотою дерев 28-32 м і дубом черещатим у другому - 18-24 м заввишки. На внутрішньогрядових високих пагорбах дубово-сосновий ліс заміщується санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) високопродуктивним буково-сосновим. Ці середньоєвропейські ліси заходять на територію України тільки на Розточчі і східніше не зустрічаються. Місцями формуються дубово-буково-соснові ліси з характерним найскладнішим для Розточчя деревостаном. У цих лісах бук звичайний і сосна звичайна формують перший ярус із зімкнутістю крони 0,8-1,0. У віці 90-140 років вони мають висоту 24-32 м і І-ІІ бонітет. Дуб черещатий утворює другий, слабко виражений ярус. У трав'яному покриві на плоских вершинах пагорбів переважає підмаренник пахучий, а на понижених ділянках - квасениця звичайна. Разом з ними трапляються купина багатоквіткова, веснівка дволиста, папороть чоловіча, зірочник ланцетовидний, осока пальчаста, ожина волосиста, конвалія травнева, міцеліс стінний та інші, переважно неморальні види.
Луки і болота утворюють порівняно великий масив - урочище Заливки. Деградоване евтотрофне болото замінили щучникові та червонокострицеві луки. На перезволожених ділянках суходільна лука переходить в болотисту з переважанням високих осок та прибережно-водних злаків. Тут збереглися ділянки торф'янистих лук, у травостоях яких панують дрібні осоки. Флора Заливок своєрідна, багата на типові для півночі та рідкісні види. Тут ростуть береза низька, верба чорнична, журавлина болотна, синюха голуба, білозір болотний, п'ять видів пальчатокорінника. На жаль, різке падіння рівня ґрунтових вод в регіоні ставить під загрозу існування цієї унікальної рослинності. Типових болотних ценозів в урочищі Заливки вже майже не залишилось. санаторий Алмаз,  Ділянки низинного болота з переважанням берези низької, журавлини звичайної, пухівки піхвової заміщуються фрагментами злаково-осоково-гіпнового болота, а потім лучними угрупованнями.
На території заповідника відмічено зростання 9 рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, дубово-соснових лісів ліщинових, дубових лісів ліщинових, субформацію буково-соснових лісів, асаціації грабово-дубового лісу волосистоосокового та яглицевого, формації осоки Девелла, сальвінії плаваючої, латаття сніжно-білого, глечиків жовтих.
Положення Розточчя на стику трьох флористичних областей - Карпат, Полісся та Поділля - зумовило високу видову насиченість його різними за походженням та віком видами рослин. За даними досліджень 2001 року тут налічується судинних рослин 885 видів, мохоподібних - 212, лишайників - 65, синьозелених водоростей - 20, а грибів - 365 видів. На території заповідника зростає велика кількість рідкісних, зникаючих, реліктових, ендемічних, погранично- та диз'юнктивно-ареальних видів. До Червоної книги України занесено 27 видів судинних рослин, з них 14 видів родини орхідних. Серед них - баранець звичайний, плаун звичайний, сальвінія плаваюча, береза низька, фіалка біла, верба чорнична, шолудивник королівський, лілія лісова, підсніжник білосніжний, косарики черепитчасті, гніздівки справжня, звичайна, коручки болотна, морозниковидна, любки дволиста, зеленоквіткова, коральковець тричінадрізаний, зозулині сльози яйцеподібні, булатки червона, великоквіткова, венерин черевичок, пальчатокорінники травневий, плямистий, Фукса, м'ясочервоний, Траунштейнера, осока Давелла. В останні роки не виявлено два види: сверцію багаторічну та ломикамінь болотний.
На Розточчі проходить північно-східна межа поширення ялиці білої, ялівцю звичайного; санаторий Шале Грааль північна - вільхи сірої, фіалки білої; південно-східна - бука лісового, рясту порожнистого та південна - багна болотного, верби мирзолистої журавлини болотної.
Цікавою і своєрідною є також фауна Розточчя. Тут можна побачити представників усіх класів хребетних. Іхтіофауна налічує 16 видів риб, фауна земноводних - 11, плазунів - 6, птахів - 169, ссавців - 43 види. Із хвостатих земноводних у водоймах нерідко можна зустріти тритонів - звичайного і гребінчастого, а з безхвостих - жаб ставкову та озерну, кумку червоночереву, в період нересту жаб - гостроморду і трав'яну та ропуху сіру. В лісах заповідника і на чагарникових луках досить численною є квакша звичайна. З інших видів особливо часто трапляються ящірки прудка й живородна, вуж і гадюка звичайна, зрідка веретільниця ламка та мідянка.
Птахи представлені 169 видами, з них 116 - відмічені на гніздуванні. Багато їх зупиняються під час перельотів або прилітають зимувати на озеро Янівський став. У лісах  Цены Трускавец путевка звичними є зяблик, костогриз, іволга, дрозди, голуб синяк, горлиця звичайна, вальдшнеп та інші. Одним з найцікавіших птахів у період міграції є баклан великий. Поряд з поширеним лелекою білим ймовірно гніздиться лелека чорний. У заповідних лісах зрідка зустрічається найменша пташка України - корольок жовтоголовий.
У заповіднику мешкає 43 види ссавців. Із ряду комахоїдних - кріт, бурозубки звичайна, мала і білочерева, кутори звичайна і мала. Останні два види є рідкісними для всього регіону і потребують посиленої охорони. Заєць-русак мешкає як на відкритих просторах, так і в лісі. Трускавец санатории.Путевка в Трускавец Звірі ряду парнокопитних представлені п'ятьма видами. Найчисленнішими є козулі, зрідка можна зустріти оленів - благородного і плямистого, лося. Урочище Заливки і прилеглі до нього території урочища Ставки стали до вподоби диким кабанам. Із хижаків постійними мешканцями заповідних територій є лисиця, куниця лісова, тхір темний, ласка, горностай. санаторий Карпаты В окремі роки сюди може забрести і вовк.
З рідкісних видів тварин, занесених до Червоної книги України, у заповіднику зустрічаються 18 видів: видра річкова, горностай, кутора мала, європейський широковух, борсук, лелека чорний, змієїд. орлан-білохвіст, сичик-горобець, мідянка, полоз лісовий, дозорець імператор, махаон і ін.
Крім неповторних за своїм різноманіттям та естетичною красою ландшафтів, що об'єднують лісові, водні та лучно-болотні екосистеми, на території заповідника є ряд дослідницьких об'єктів, таких як лісотипологічний профіль А. П'ясецького, географічні культури сосни звичайної, моніторингові та фенологічні пункти і стаціонари, де науковці заповідника та Українського державного лісотехнічного університету вивчають стан та зміни природного середовища. Санатории Трускавца
У заповіднику проводиться активна еколого-освітня робота з молоддю, функціонує музей природи Розточчя, для відвідувачів влаштовуються тематичні екскурсії екологічними стежками.

Поліський природний заповідник

Поліський природний заповідник було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року № 568.
Площа заповідника становить 20104,0 га, площа його охоронної зони - 14146,0 га.
Заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України Санаторий Весна Трускавец,. Це типовий і, разом з тим, унікальний куточок мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки - р. Болотниці. Територія заповідника знаходиться на межі Українського кристалічного щита та Прип'ятьської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, гнейси, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення - торфовища.
Рельєф заповідника - це поєднання високих піщаних гряд, дюн і валів, що утворилися в льодовиковий період, та понижень між ними, які зайняті сфагновими болотами. Переважають дерново-середньопідзолисті піскові та глинисто-піскові ґрунти різного ступеню оглеєння, а в пониженнях - торф.
Клімат у районі розміщення заповідника помірно вологий, санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), континентальний, з теплим, помірно вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня літня температура повітря становить +17 °С з абсолютним максимумом +33 °С, середня зимова - -7 °С з абсолютним мінімумом -36°С. Річна сума опадів коливається від 510 до 1070 мм.
Рівень ґрунтових вод на пониженнях становить лише 0,2-0,5 м, а на підвищеннях - до 15 м. Тут зустрічається значна кількість джерел. Здебільшого води їх поглинаються болотами, інколи вони живлять струмки, які впадають у річки заповідника або губляться в болотах. З часів осушувально-меліоративної кампанії тут збереглися неглибокі канави, якими вода збігає з боліт. В окремих місцях на територію заповідника заходять глибокі канави (загальна їх протяжність становить 7 км) меліоративних систем.
Такі фізико-географічні умови стали визначальними для формування на цій території своєрідного бореального рослинного комплексу з переважанням соснових лісів і сфагнових боліт. санаторий Шале Грааль,
У минулому ця місцевість була ще більше заболоченою із суцільним бездоріжжям і непрохідними хащами з грузькими болотами. З часом її природні екосистеми зазнавали антропогенного впливу. У роки війни значні площі лісів були вирубані і спалені, а в 60-ті роки землі заповідника зачепила осушувальна меліорація, що, звичайно, не могло не вплинути на його природні комплекси. Цены Трускавец путевка
У заповіднику представлені як типові для Полісся рослинні угруповання, так і унікальні, які більше не зустрічаються ніде в Україні. До останніх належать, зокрема, бореальні (північні) угруповання - лісові та болотні.
З давніх-давен на цій території переважали соснові ліси, які нині займають 77,1 % площі вкритих лісом земель заповідника. Частка березових лісів становить 16,8 %, а вільхових та інших - 6,1 % лісовкритих площ.
Розподіл рослинних угруповань у заповіднику визначається глибиною залягання ґрунтових вод, тобто розміщенням ценозу на певному елементі рельєфу: на піщаній дюні, її схилі, у міждюнній улоговині тощо. Привершинні ділянки піщаних дюн зайняті лишайниковими борами (біломошниками), рідкісними для України. Сосни тут низькі, у віці 50-70 років мають висоту не більше 10 м. Ґрунтозахисне значення цих угруповань значне, хоч ці ценози і вважаються найбіднішими на Поліссі.
На більш понижених ділянках рельєфу сформувалися соснові ліси з чорницею, брусницею, вересом та зеленим мохом. У міждюнних улоговинах ростуть сосняки довгомошні та сфагнові. В заплавах річок зосереджені березові та березово-вільхові ліси, подекуди з домішкою осики. У південно-східній частині заповідника є ділянки осикових, дубових і дубово-соснових лісів.
Переважають у заповіднику типові поліські болота, більшість яких належить до мезотрофних. Загалом площа боліт і заболочених лісів становить близько 5 тис. га. Це насамперед рідколісні осоково-сфагнові болотні комплекси. Унікальними є опуклі оліготрофні болота, де домінують бурі й червоні сфагнові мохи. На болотному масиві Спуди ростуть льодовикові реліктові та арктобореальні види, зокрема шейхцерія болотна та журавлина дрібноплода.
До Зеленої книги України занесено 10 рослинних угруповань: 4 лісових, 2 болотних та 4 водних. З лісових угруповань охороняються соснові ліси чорничні та зеленомохові - типові для Українського Полісся, соснові ліси плаунові, а також соснові ліси ялівцеві - рідкісні лісові угруповання, які на території країни знаходяться на крайній межі свого поширення. Серед болотних рослинних угруповань збереглися сосново-сфагнові опуклі верхові болота з журавлиною дрібноплодою та рідкісні реліктові шейхцерієво-сфагнові. Значного поширення в заповіднику набули водні угруповання з участю водяного горіха плаваючого, лілії білої, глечиків жовтих та їжачої голівки малої.
Флора судинних рослин нараховує 604 види, мохоподібних - 139, водоростей - 376, лишайників - 140, грибів - 42 види. Надзвичайне значення має Поліський природний заповідник для збереження фітогенофонду рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України. Тут росте 20 таких видів вищих Санатории Трускавц рослин, а два види (козельці українські та сілка литовська) занесені до Європейського червоного списку.
Серед рідкісних видів найчисленнішими є представники родини орхідних - гудайєра повзуча, пальчатокорінники Фукса, Траунштейнера і травневий, любка дволиста; родини плаунових: діфазіаструм сплюснутий, плаун колючий, лікоподієла заплавна. Значну наукову цінність становлять реліктові види:  санаторий Карпаты, верби лапландська і чорнична, шейхцерія болотна, осока багнова, шолудивник королівський. У заповіднику охороняються також водяний горіх плаваючий, росичка проміжна, ситник бульбистий, журавлина дрібноплода. У флорі заповідника відмічено багато цінних лікарських рослин: цмин пісковий, звіробій, брусниця, чорниця і такий тайговий вид, як мучниця, або ведмеже вухо.
Тваринний світ заповідника налічує 39 видів ссавців, 180 - птахів, 7 - плазунів, 11 - земноводних, 19 - риб, 537 - комах.
Звичними тут є зустрічі з ссавцями (лось, косуля, олень благородний, кабан дикий, лисиця, куниця лісова, бобер річковий, білка звичайна, заєць-русак, тхір лісовий, ласка та їжак звичайний); птахами (лелека білий, куріпка сіра, крижень, чирок-тріскунок, тетерев, шуліка чорний); плазунами (вуж звичайний, гадюка звичайна, черепаха болотяна, ящірка прудка); земноводними (тритон гребінчастий, часничниця, жаби озерна, ставкова і трав'яна). Із риб звичайними є щука, сом, лин, в'юн, в'язь, минь і ін. санаторий Алмаз
У заповіднику мешкають багато рідкісних видів тварин. До Червоної книги України занесено 14 видів: з птахів - лелеку чорного, журавля сірого, сову бородату, сича волохатого, сичика-горобця, глухаря, підорлика малого, змієїда; із ссавців - борсука, горностая, рись європейську, видру річкову, зайця-біляка; із круглоротих - міногу українську. Тут відбувається гніздування лелеки чорного і глухаря, що свідчить про наявність куточків справді "дикої" природи.
Охороняються у заповіднику і 6 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку. Зокрема, це вовчок ліщиновий, вовк, видра, рись, деркач, мінога українська та мурашка руда лісова.
Усі занесені до Червоної книги України види птахів та видра річкова входять і до групи видів тварин, що підлягають особливій охороні за Конвенцією про охорону дикої флори і фауни та природних санаторий Шахтер, середовищ існування в Європі (м. Берн, 1979 рік). Загалом тут охороняються 118 таких видів, хоча більшість з них є у нас звичними.

Невицький замок-http://sanatoriitruskavca.com

Поруч, ближче до Ужгорода - розташоване урочище Невицьке - улюблене місце відпочинку ужгородців. Місця тут дійсно незвичайно гарні. Долина ріки Уж в цьому місці звужується й переходить у тіснину, схили якої покриті густим лісом. Швидководному Ужу тут перегороджує шлях невисока гребля. За рікою, на лівому берегу, розкинувся просторий луг. Поруч розташований, в минулому вулкан, вершину якого вінчають руїни http://sanatoriitruskavca.com стародавнього замка.
Поруч із замком розташовані корпуса бази відпочинку "Верховина". До замка від турбази веде вузька стежка по схилі Замкової гори, висота якої над місцевістю становить 125 метрів. Сходження триває 15-20 хвилин. Зручніше підніматися до замка по дорозі, що веде до бази "Верховина", але цей шлях набагато довший.
Краса природи в Невицькому переплітається із романтикою минулого. Сиві мури древнього замку вінчають крутий скелястий пагорб над долиною. Трьома зяючими бійницями дивиться він на гори, що оточують його, на зелену долину Ужа. Над замком піднімається висока чотиригранна вежа. Всі вони складені з вулканічної породи - андезиту.
В документах даний замок згадується у 1317 році, хоча очевидно виник раніше. Народні перекази і легенди приписують спорудження замка слов’янській княгині ще до приходу угорських племен в Придунайську низовину. Замок, за легендою повинен був захищати перш за все наречених, від чого й пішла назва замка. Наречена місцевою говіркою - невістка. Потім слово "невістський" перетворилося на слово "невицький". Інша легенда приписує спорудження замка княжній на ім’я Погана Діва.
Початок 14 століття в Угорщині, Словаччині і Закарпатті ознаменувався феодальними міжусобицями і боротьбою за королівську владу. Після тривалої смути на угорському престолі утвердився Карл-Роберт із неаполітанської династії Анжу. санаторий Шахтер Закарпатці не визнали нового короля, вбачаючи у ньому ставленика папи римського, і взялись до зброї. Повстання, яким керував ужанський жупан Петро Петенко (Петуння), з перемінним успіхом продовжувалось більше п’яти років. Постанці, захопивши Невицький замок, перетворили його в свій оплот. Вони звернулися за допомогою до галицького князя. Галицька Русь, що на той час була розорена татарами і страждала від боярських незгод, не могла надати дійової допомоги. Тому повстання незважаючи на велику хоробрість повстанців, було придушено. Невицький замок впав у 1322 році.
Фото із архіва видавництва Карпати
Замок вперто не піддається руйнівним силам часу. Його стіни збереглись до висоти двох, а навіть трьох поверхів. Над ними велично стримить висока чотиригранна кам’яна башта. Одна із легенд говорить, що стіни мають таку міцність, тому що Погана Діва наказала домішувати у розчин молоко і яйця, що викликало великий голод.санаторий Шале Грааль
Замок оточений зовнішнім валом, за яким іде глибокий рів, а потім ще один кільцевий вал, на якому споруджена зовнішня фортечна стіна із трьома баштами. За нею іде другий рів, що оточує внутрішній замок. З боку річки Замкова гора різко обривається і там немає зовнішніх фортечних споруд. Замок вражає своєю архітектурно-художньою композицією, вмілим використання місцевості для воєнно-оборонної мети. Він має неправильну овальну форму. По середині невеличке внутрішнє подвір’я, в кам’яному моноліті якого видовбана криниця. З південного боку головні фортечні споруди з’єднуються вузьким коридором із боковою шестигранною баштою-барбаканом, яка має назву башти Поганої Діви. За легендою вона слідкувала із неї за дорогою.
Після придушеного повстання, яке згадувалося раніше, замок був подарований графам Другетам, рід яких володів три з половиною століття Ужгородом і всією Ужанською долиною. Деякі із володарів цього замку були розбійниками і навіть фальшивомонеччиками. За деякими даними в середині 17 століття замок був зруйнований трансільванським князем Дьєрдєм 2 Ракоці.
Минали роки і сторіччя. В гордій самотності стояв овіяний легендами замок А навколо нього йшло своїм руслом життя. Закріпачені мешканці селища, що було розташовано поблизу замка платили двічі на рік данини. Данина зростала з кожним роком, що призводило до антифеодального руху селян. 1772 рік - паншина становила, вже 104 дня. Врятувала тільки революція 1848 - 1849 року.
1899 рік - біля підніжжя замку відбулась перша в Закарпатті маївка - група робітників ужгородцьких друкарень не вийшли на роботу в той день і влаштували з приводу свята мітинг.
У березні 1939 року Закарпаття окупували хортістська Угорщина. Почалися репресії і терор. Трускавец санатории
27 жовтня 1944 року біля замку розташувався штаб 18-ї армії 4-го Українського фронту.
Дійшовши до наших часів - замок змінився невпізнанно. Насамперед він був реставрований, працює турбаза "Верховина" по сусідству, були збудовані мости і асфальтована доріжка, що веде майже під самий замок. Тут під стінами старовинного замка, зустрічається далеке минуле із сучасним.
Ще досі хочеться Санатории Трускавца сісти на височенний мур і подивитися на далекий Ужгород і тутешні гори. Шкода, але із-за великої кількості людей, які приходять сюди кожного дня і їх варварського відношення до пам’яток культури відбилося і на вигляді. Реставрація вже зовсім не видна. Руйнування замку ще досі продовжується, але ж війн вже немає...