Закарпаття має цікаву і багатогранну історію духовного і культурного розвитку. В основі її лежить багато чинників, серед яких один з важливих, безумовно,- це географічне розташування краю. Як стверджують вчені, тут уже в Х-ХII столітті були відомі численні пам'ятки давньоруської писемності, які проникли сюди різними шляхами- через торгівлю, ремісничі стосунки, мандрівників ченців та ін.
До наших днів дійшли уривки "Остромирового євангелія" 1056-1057 рр.", Мукачівських та Імстичівських Міней ХII ст., написані давньоруською мовою. В кінці XI - на початку XII століття в церквах і монастирях Закарпаття, а також у світському вжитку починає утверджуватись і латинська писемність, котра на той час була офіційною мовою угорського королівства, до складу якого входило Закарпаття. Незважаючи на значне поширення письма, історія поки що немає фактів про існування значних книгозбірень у краї до ХУII століття. санаторий Шахтер Найбільшу і найціннішу бібліотеку у ті часи мав Мукачівський монастир, значні зібрання книг- Грушівська, Тячівська та Углянська обителі.
Одна з найдавніших бібліотек краю - бібліотека Мукачівського монастиря заснована у ХУII столітті (за деякими джерелами - ХIV ст.). Історично склалося так, що ця бібліотека відіграла неабияку роль не тільки в духовному розвитку краю, але й у збереженні історичної пам'яті та національної свідомості корінного населення в часи панування Австро-Угорщини. В ній збереглися і дійшли до наших часів деякі сторінки давньої історії Закарпаття, а також рідкісні пам'ятки писемності, в тому числі "Євангеліє", написане у 1401 році в Королівському замку на Виноградівщині, "Біблія" Івана Федорова, видана в Острозі у 1581 році. Історія книгозбірні Мукачівського монастиря нерозривно пов'язана з іменами таких відомих просвітителів та культурних діячів краю, як Арсеній Коцак, Анатолій Кралицький, Андрій Бачинський та інші. Як свідчать історичні джерела, у ХУ- ХУII ст. чималі бібліотеки були і в інших монастирях та церквах, при яких відкривались і школи, санаторий Карпаты де готували служителів католицької церкви та управителів домініального господарства. З початку ХУ століття в Ужгороді діяла і перша міська школа, при якій була і невелика книгозбірня. Оскільки до середини ХУIII ст. більшість історичних джерел написані латинською мовою, значна частина їх дотепер лишається не вивченою і тому багато відомостей про бібліотеки тих часів поки що не введені в науковий обіг. Крім того, хоча слов'янська писемність розповсюдилась на Закарпатті досить рано (як вважають історики- у II половині IX ст.) учнями Кирила і Мефодія, майже тисячу років ішла латинізація та мадяризація краю. Проте основна маса населення продовжувала користуватися слов'янською писемністю для релігійних та світських потреб.
Протягом ХУІІІ - ХІХ століть бібліотеки в краї були, як правило, власністю монастирів,духовних, світських та навчальних закладів, а також окремих представників інтелігенції, духовенства. Помітний слід в історії культури краю залишила бібліотека, створена єпископом Мукачівської єпархії А.Ф. Бачинським (1732-1809 рр.). За свідченням сучасників, вона була доступна широкому загалу читачів. У 1804 р. А. Бачинський видав п'ятитомну "Біблію", сприяв публікації творів вчених і письменників Закарпат- тя. Книговидавничу та просвітницьку діяльність А. Бачинського високо оцінював І. Франко. Значну роль у розповсюдженні книги кириличним шрифтом відіграла утворена О. Духновичем та його соратниками у Пряшеві літературна спілка (1850-1856) та засноване у 1864 р. "Общество святого Василія Вели- кого", яке з перемінним успіхом проіснувало до 1902 р., видаючи місяцеслови, календарі, шкільні підручники. Трускавец санатории. Ці видання, осідаючи в основному у приватних книгозбірнях та невеликих бібліотеках навчальних зак- ладів, зіграли певну просвітницьку роль у збереженні національної свідомості "руського", як тоді писали насе- лення краю.
Після розвалу Австро-Угорщини та входження Закарпаття до складу Чехословацької Республіки поча- лася активізація громадського та культурного життя краю, видання різномовної періодики. В 1921 р. Націона- льними зборами Чехословацької Ресубліки прийнято Закон про обов'язкове запровадження общинних бібліо- тек. Для підтримки бібліотек вводився спеціальний податок. В 1927 р. в краї нараховувалось 271 бібліотека з книжковим фондом 42.106 примірників, якими користувались 7 264 читачі. У 20-ті роки у багатьох містах і се- лах Закарпаття виникли осередки товариства "Просвіта" та товариства ім. О. Духновича, при яких починали діяти бібліотеки та громадські читальні. У вдячній пам'яті жителів Перечина збереглися, наприклад, відомос- ті про діяльність бібліотеки при місцевому осередку "Просвіти" та бібліотекаря Панаса Лешка. Всього в сере- дині 30-тих років на Закарпатті було 10 філій та 235 читалень осередків "Просвіти" з книжковим фондом 32.000 примірників, а на кінець 1938 р. в бібліотеках товариства "Просвіта" санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) нараховувалось 38 287 книг. Бібліотека на- родного дому "Просвіти" в Ужгороді налічувала 8000 книг, але внаслідок подій 1939-44 рр. книги були втраче- ні. З цього приводу варто процитувати "Повідомлення Стеблівського районного нотаріату по Хустському окружному управлінню від 27 листопада 1939 р.: " З пошаною повідомляємо, що ще 24 квітня 1939 р. на тери- торії районного нотаріату всі українські та протиугорські книги були конфісковані для знищення на підставі розпорядження № 142/1039 окружного військового командування. Книги були здані на вагу і знищені окруж- ним військовим командуванням."
В кінці 30-х років за свідченням деяких джерел 315 читалень та 288 невеликих бібліотек мало в населе- них пунктах краю і товариство ім. О. Духновича (даних про книжковий фонд виявити не вдалося). Виникло пи- тання і про створення публічної бібліотеки в м. Мукачево, хоча організація самої бібліотеки почалась лише на початку 1929 р. У листопаді того ж року була відкрита читальня з періодичними виданнями і лише через рік бу- ло організовано видачу книг на абонементі. Бібліотека для читання, як видно з архівів документів, "мала чотири відділи: руський, чеський, мадярський, єврейський". Членами бібліотечної ради міським представництвом були обрані найпочесніші мужі міста. Утримання бібліотеки брала на себе міська влада, хоча бібліотека мала і свої прибутки в основному за рахунок так званих "вступних", тобто абонентної плати від читачів, а також за раху- нок продажу газет і журналів. В архівних матеріалах віднайдено немало цікавих даних про становлення цієї першої в краї бібліотеки. Так, на першому році діяльності у читальному залі Мукачівської публічної бібліотеки було представлено 90 назв газет та журналів на чеській, "руській", угорській, єврейській, німецькій, французькій, англійській мовах. Преса краю, тодішньої Підкарпатської Русі, була представлена повністю. Цікаво й те, що серед найбільш активних читачів- група купців і торгівельних працівників. Група місь- кої інтелігенції складала всього 5,2% від загальної кількості читачів. Через п'ять років книжковий фонд вже становив 8.353 примірників, ним користувалися 1.489 читачів, книговидача становила 25.710 одиниць. Про дальшу діяльність цієї бібліотеки даних в архіві не знайдено. А з жовтня 1946 р. почалася історія Мукачівсь- кої міської бібліотеки.
Після сумнозвісного "очищення фондів" та систематизації за новими правилами бібліотека втратила одразу половину книг, в т.ч. твори закарпатських вчених та просвітителів, книги російської та української еміг- рації, іншу "ідейно шкідливу літературу". Натомість в бібліотеку поступила радянська література, фонд через рік становив 20.777 примірників книг, якими користувалось 2.357 читачів, в т.ч. 700 дітей. А так званих "антик- варних книг" залишилось всього 740, в основному довідкові видання довоєнного періоду, класика світової лі- тератури.
Однак, з 1947 року, як свідчать документи, почалось і структурне вдосконалення, і розширення функцій бібліотеки.У 1947 р. в Мукачівській міській бібліотеці працювали відділи: абонемент російської та української літератури, абонемент іноземної літератури, читальний зал, відділ пересувних бібліотек і міжбібліотечний абонемент. Книжковий фонд уже складав 59.400 книг. Постійно зростає і кількість читачів.Трускавец санатории У 1950 році вона досягла майже 5 тисяч. Вся суперечливість того непростого часу відбита у звітних документах бібліотеки. З одного боку - ве- личезний потяг читачів до знань, напружена праця бібліотекарів, з іншого- гнітюча заполітизованість, регламентованість всієї бібліотечної діяльності. Так, за 1951 рік бібліотеку відвідало 49 666 читачів, або в се- редньому- 167 читачів щоденно. Але, що пропонувалось читачам? Красномовною є цитата із річного звіту: "Работа библиотеки по руководству чтением в 1951 году проходила только в рекомендации и подборе основ- ного и дополнительного материала читателям, самостоятельно изучающим наших вождей, краткий курс истории партии..." Словом, далі історія Мукачівської міської бібліотеки нічим не відрізняється (хіба що, крім деяких цифр) від сотень інших бібліотек. Про загальні тенденції та зміни, що наступили в бібліотечній мережі області в період хрущовської "відлиги" та пізніше - в часи централізації бібліотечної справи мова йтиме далі. Історія другої публічної бібліотеки, перейменованої згодом в Ужгородську міську, почалась на кілька років пізніше Мукачівської - у 1932 році. Хоча вперше так звана народна бібліотека в Ужгороді була започат- кована ще у 1902 році. Ужгород, перебуваючи в складі Австро-Угорщини, одержав у дар від Будапешта дві ду- бові книжкові шафи та тисячу книг угорською мовою. За 20 років своєї діяльності ця бібліотека не розширюва- лась, не поповнювалась новими книгами.
У 1923 році (Ужгород вже був у Санатории Трускавца складі Чехословацької республіки) культурною комісією міста було вирішено організувати міську публічну бібліотеку. Основу фонду склали книги, що належали народній бібліотеці, решта були одержані в дар від різних установ та окремих осіб. Лише в 1932 році публічна бібліотека в Ужгороді одержала спеціально збудоване приміщення та інвен- тар і почала діяти за правилами бібліотеки такого типу. Через десять років фонд бібліотеки вже становив майже 10 тисяч примірників книг чеською, угорською та, як тоді писали, карпаторуською мовою (вони, до речі, стано- вили найменшу частку фонду). За свідченням сучасників та письмових джерел, підбір книг був здебільшого ви-падковим, адже книги надходили до бібліотеки в основному як подарунки від громадських організацій та при- ватних осіб. Кількість читачів на початку 40-х років не перевищувала 380 чоловік. У вересні 1945 року на базі Ужгородської міської публічної бібліотеки було створено обласну бібліотеку для дорослих. А в 1951 році по вул. Мукачівській було відкрито міську бібліотеку №2, яку через 10 років переведено знову у приміщення, збу- доване у 1932 році (обласна бібліотека для дорослих на той час одержала інше приміщення). З того часу (з 1961 року) адреса Ужгородської міської бібліотеки не змінювалась.
В 1976 році під час централізації державних бібліотек було об'єднано під централізованим адміністра- тивним та господарським керівництвом міські бібліотеки для дорослих №1, 2, 3 та міські дитячі № 1, 2, а міську бібліотеку №2 перейменовано в Центральну міську бібліотеку.
Протягом всіх років своєї діяльності ця бібліотека внесла свій помітний вклад у розвиток культури обласного центру не тільки завдяки значному книжковому фонду (нині він складає майже 300 тисяч примірни- ків книг), але й завдяки використанню цікавих форм бібліотечної роботи. Тут на базі читального залу була ство- рена одна з перших в області літературно-мистецька вітальня, а нещодавно відкрито бібліотеку сімейного читання. Історію державної мережі області започатковано постановою Ради народних комісарів УРСР №1792 від 21 листопада 1945 року "Про затвердження плану розвитку культурно-освітніх установ". Згідно цього плану в краї необхідно було відкрити 17 бібліотек, в т.ч. одну дитячу, 505 сільських клубів та хат-читалень. Головам сільських народних комітетів в свою чергу були направлені листи-інструкції обласного відомства політосвітних установ, де було, зокрема, рекомендовано: "При хаті читальні повинно бути декілька кімнат: загальний зал, де буде проводитись політ-культурно-масова робота, кімната для гуртків (по вивченню тов. Сталіна,про Велику вітчизняну війну Радянського Союзу, театральний, музично-хоровий, драматичний, літературний, фізкуль- турний, балетний); кімната для різних ігор і читальня зі своєю бібліотекою. В обов'язковому порядку при клу- бах, хатах-читальнях, бібліотеках та сільських комітетах повинні бути влаштовані вітрини, в яких кожного дня вивішувати нові центральні газети та останні вісті Інформбюро. На проведення ремонту хат-читалень сільський комітет повинен зібрати кошти з населення, в першу чергу наложити податки на спекулянтів та прихильників фашизму. Виплачуватися повинні лише витрати на закупівлю матеріалу, використаного на ремонт. Робочу та тяглову силу повинно поставити сільське населення". Так почалося створення в області державної мережі бібліотек, які покликані були в першу чергу стати закладами ідейно-політичного впливу на населення новоствореної області. Поява практично в кожному населеному пункті бібліотеки чи хати-читальні мала безперечно і позитивний вплив на загальний розвиток освіти і культури в краї. Саме з 1946-1947 рр. почали свою діяльність більшість районних та сільких бібліотек Закарпаття. Обсяг роботи бібліотек та їх книжковий фонд постійно зростав. Санатории Трускавца Так, до прикладу, книжковий фонд Тячівської районної масової бібліотеки (тепер Тячівська центральна районна бібліотека) у 1953 році, через 6 років існування становив 10.322 прим. книг, читачів- 1.490, книговидіча складала 22.157 одиницьДіяльність окремих районних бібліотек ускладнювалась через відсутність необхідних приміщень, а також переїзд з одного приміщення в інше. Особливо складною в цьому плані була історія Ужгородської центральної районної бібліотеки, яку переміщали не тільки з одного приміщення в інше, але й з одного населеного пункту в інші. За півстоліття ця бібліотека (відкрита у червні 1946 р. в м. Ужгороді по вул. Минайській) була переміщена спочатку в с. Дравці, яке тоді не входило до територіі обласного центру, з 1968 - у м. Чоп, а в кінці 1991р. в с. Струмківка. Це щоразу приводило до значних змін колективу, а значить, напрацьованих традицій бібліотеки, втрат книжкового фонду, читацького активу.
Державна бібліотечна мережа області активно створювалась та удосконалювалась протягом 50-60-х років. Великою перешкодою в організації бібліотечної справи була відсутність підготовлених місцевих кадрів, особливо в селах, внаслідок чого робота перших бібліотекарів часто зводилась в основному до механічної вида- чі книг. У подоланні труднощів організаційного переходу значну допомогу надавали вчителі, які становили май же половину культосвітнього активу. Для підготовки культурно-освітніх кадрів з міцевого населення велике зна чення мало відкриття в березні 1947 р. Хустського культосвітнього технікуму (з 1985 р.- Ужгородське училище культури), санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) а також навчання в Харківському бібліотечному інституті (з 1964 р.- інститут культури). Уже у 1959 р. бібліотеки області мали 60% працівників з вищою і середньою спеціальною освітою, а в 1964 р. вищу освіту мали 29% працівників районних і 20% міських бібліотек, 60% працівників сільських біб- ліотек - середню спеціальну. Треба відзначити, що цифрові дані тих років у зв'язку з санкціонованим зверху прагненням до "круглої цифри" часто не відповідають дійсному стану справ. Це стосується, зокрема, проценту охоплення населення читанням.
Активно створювалась і мережа бібліотек інших систем і відомств. В жовтні 1945 р. на базі колишньої єпископської бібліотеки відкривається наукова бібліотека Ужгородського державного університету. Частину фонду, сформованого ще публічною бібліотекою м. Ужгорода, передає їй обласна бібліотека для дорослих. За- раз це найбільша бібліотека Закарпаття, має унікальні книжкові колекції, багатий інформаційний потенціал. З квітня 1946 р. приймає перших читачів обласна медична бібліотека. В 1950 р. заснована обласна профспілкова, в 1965р.- обласна технічна. Найбільшого розвитку і вдосконалення набула мережа профспілко- вих, медичних, технічних, санаторно-лікувальних закладів та інших відомчих бібліотек в 60-70-х рр. Систематична методична допомога обласних бібліотек бібліотекам середньої та низової ланки, зак- ріплення на місцях бібліотечних кадрів з вищою та середньою спеціальною освітою в 60-ті роки дали свій ре- зультат. Велике значення мало створення міжбібліотечного абонементу, який почав діяти на початку 60-х ро- ків і досяг піку на початку 90-х. Завдяки йому сотні читачів, насамперед студентів-заочників, науковців, спе- ціалістів народного господарства мали змогу користуватися не тільки фондами найбільших бібліотек області, але й книгами з усіх інших книгозбірень колишнього Союзу та 19 країн світу.
З 1959 р. в бібліотеках області почав запроваджуватись відкритий доступ до книжкових фондів, що давало читачам можливість самим переглядати і вибирати книги на стелажах бібліотеки. Першою в умовах відкритого доступу почала працювати Перечинська бібліотека для дорослих.
Дальшому розширенню інформаційного потенціалу бібліотек державної мережі сприяла їх центра- лізація, що проходила з 1974 по 1979 рік. Було створено 13 районних та 2 міські централізовані бібліотечні системи. Централізація бібліотек дала певні позитивні результати: покращилась матеріальна
Путевка в Трускавец база деяких біб- ліотек, у центральних бібліотеках було відкрито нові структурні підрозділи, поліпшилась організація та вико- ристання книжкових фондів. Мало своє позитивне значення і створення в кінці 70-х років довідково-бібліогра- фічних фондів з питань сільського господарства (ДІФи).
У 1976 році була централізована і мережа медичних бібліотек, а в 1981- профспілкових. На 1.01.91 року в області активно діяли 1485 бібліотек різних систем і відомств, в т.ч. 704 державних, 658 шкільних, 19 медичних, 47 профспілкових. Однак проімперська політика русифікації всієї гуманітарної сфери колишнім СРСР згубно позначи- лася, в першу чергу, на діяльності бібліотек, більшість книжкового фонду яких була представлена російською книгою. З певних причин у деяких бібліотеках цей дисбаланс наявний ще й сьогодні. Після проголошення України суверенною державою зникла заідеологізованість бібліотек, що загалом позитивно позначилося на їх діяльності. Разом з тим складна економічна ситуація в Україні, нестача коштів на утримання бібліотеки призвела до різкого скорочення відомчих бібліотек, масового переходу державних біб- ліотек на роботу за скороченим робочим режимом, руйнування системи планового централізованого постачан- ня літератури і т.п.
Ситуацію ускладнило стихійне лихо, що спіткало Закарпаття - листопадова повінь 1998 р. Фонди майже п'ятидесяти бібліотек були пошкоджені. Зруйновано також деякі приміщення бібліотек. Якщо друга половина 80-х років, початок 90-х характерні популярністю бібліотек різних ланок, урізноманітненням змісту їх роботи, активізацією краєзнавчого та народознавчого аспектів, пошуком нових форм і моделей бібліотечної діяльності, санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) то кінець 90-х дає очевидний спад бібліотечної роботи, особливо на місцях, різке зменшення їх інформаційного потенціалу, комунікативних можливостей, що, безумовно, негатив- но впливає на рівень культури та моральний стан населення регіону.
Бібліотеки певною мірою випробували на собі наслідки економічної кризи, в той же час і накопичи- ли досвід протистояти численним зовнішнім і внутрішнім негативним факторам. Так, за ініціативою 3-х обласних бібліотек 56 провідних видавництв та бібліотек зголосилися передати безоплатно закарпатським бібліотекам тисячі примірників книг для відновлення фондів. "Видавнича програма" Міжнародного фонду "Відродження" очолила цю всеукраїнську акцію з тим, щоб об'єднати зусилля видавництв та бібліотек і надати організовану фінансову підтримку для доставки книг бібліотекам, що постраждали від повені. У проведенні акції взяли участь Українська бібліотечна асоціація, видавництво Британська Рада, Дім Америки, Інститут Гете в Києві та ін. Доставку 70 тисяч книг, що поповнили фонди наших бібліотек, оплатив українсько-американський доброчинний фонд "Сейбр-Світло" (м. Львів). В 1997 році на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №510 від 30 травня 1997 року "Про мінімальні соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні" в області проведено впорядкування державної бібліотечної мережі відповідно до встановлених нормативів. Мережу бібліотек було в основному збережено. На сьогодні в області діють 585 бібліотек, в т.ч. 515 в сільській місце- вості. Всі бібліотеки внесено до Державного реєстру бібліотек України.
Бібліотечні фонди в області нараховують 7,3 млн. примірників. З них мовами: українською- 3 млн. - 40,8%, російською- 3,8 млн.- 52,9%, іншими- 0,5 млн.- 6,3%.
З 1995 року спостерігається тенденція до збільшення надходжень україномовних видань. Так, в 1995 р. надійшло 48,5% літератури українською мовою, в 1997 р.-52,3%, а в 1998 р.- 71,5%. В області діють 123 бібліотеки, що обслуговують національні санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) меншини: з них 106- угорців, 8- руму- нів, 5- німців, 4- словаків.
При Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці працює відділ літератури іноземними мовами, на базі якого створено сектор літератури угорською мовою. Відділ угорської літератури працює при Виноградівській централізованій бібліотечній системі, бібліотеку літератури угорською мовою відкрито в м. Мукачеві.
Забезпечення національних меншин літературою рідною мовою здійснюється, головним чином, за рахунок одностороннього міжнародного книгообміну та гуманітарної допомоги. Більш активно поповнюється фонд угорської літератури бібліотек області. Він нараховує 423,8 тис. прим.- 5,9%. Завдяки зв'язкам обласної універсальної наукової бібліотеки та Берегівської централізованої бібліотечної системи з бібліотеками Угорщини книги надходять від видавництва "Інтермікс", банку Розвитку Угорщини, Міністерства сільського господарства, спілки письмен-ників, фонду "Агора", бібліотек мм. Ніредьгаза, Сегед, Дебрецен, Будапешт (Угорщина). Фонд румунською мовою становить 12,5 тис., або 0,2%, німецькою-4,9 тис., або 0,05%, словацькою- 6,2 тис., або 0,07%. З метою збільшення надходжень налагоджуються зв'язки з університетською бібліотекою м. Лейпциг (Німеччина), Словацькою національною бібліотекою "Матіца Словенська", Кошицькою державною науковою бібліотекою (Словаччина), Празькою центральною універсальною науковою бібліотекою, Національною бібліотекою Румунії (м. Бухарест). Бібліотеки спрямовують свою діяльність на розкриття перед громадськістю змісту своєї діяльності, наявних можливостей щодо надання інформаційних та інших послуг населенню. Значна увага приділяється вдосконаленню ДБА, створенню фактографічного банку даних. Інформація дедалі більше стає товаром. Але в цьому питанні є чимало проблем розв'язання яких потребує додаткових коштів,державної під- тримки. Адже, санаторий Карпат лише Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека та ще кілька бібліотек мають мінімальну комп'ютерну базу. Лише, завдяки творчим стосункам з товариством угорської культури ЗОУНБ має доступ до інформаційної системи INTERNET. З метою оперативного отримання інформації з інших бібліотек України Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека використовує електронну пошту. Існуюча технічна база (комп'ютери, ксерокс) допомагають Закарпатській обласній універсальній нау ковій бібліотеці розкрити свій інформаційний потенціал за рахунок активізації видавничої діяльності. Нею видаються ретроспективні та поточні бібліографічні покажчики "Література про Закарпатську область", "Календар знаменних і пам'ятних дат", зведені друковані каталоги періодичних видань, що передплачуються бібліотеками м. Ужгорода, Хроніка культурного життя області, численні персональні покажчики і т. ін. Обласними бібліотеками для дітей та юнацтва видаються персональні покажчики та бібліографія "малої форми"- пам'ятки, закладки, бесіди про книги.
За останній час значно покращився якісний склад бібліотечних кадрів. Серед них 79,6% мають вищу або середню спеціальну фахову освіту, семи кращим бібліотечним працівникам присвоєнно звання "Заслужений працівник культури України".
Сьогодні в області санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) діють 1282 бібліотеки різних систем і відомств, які попри всі негаразди прово- дять велику просвітницьку, інформаційну, дозвіллєву роботу, займають гідне місце в системі закладів, що пра- цюють на утвердженні молодої незалежної держави.
