ВЕСНЯНІ СВЯТА – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Початок весни пов'язали наші предки з празником Сорока Мучеників, Він припадає на 22 березня нового стилю. Тоді то, казали, птиці прилітають із вирію (з теплих країн) і приносять весну. Щоб відзначити цю радісну подію, пекли булочки в формі пташок та роздавали дітям. Цей гарний звичай мржна без труду повторяти й сьогодні.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Святкування пов'язані з Великоднем починалися, властиво, ще в зимі, із початком Великого Посту та приготуванням до нього — м'ясницями й пущенням. М'ясниці — час забав та весіль. Пущення, в останній тиждень перед Великим Постом, від т. зв. М'ясопусної або Всеїдної Неділі, це час особливо багатих гостин, обов'язково з варениками. Окремо відбувалося "бабське пущення", гостина, що в ній брали участь самі заміжні жінни. Тепер це дуже гарна нагода товариської зустрічі наших жіночих організацій.
З закінченням м'ясниць, а тим самим і часу весіль, пов'язаний звичай "колодки", Колись справжня дерев'яна колодка, пізніше замінили її пучком стрічок чи китичною квітів. Нолодку причіпали до руки хлопцям та дівчатам, яні в ці м'ясниці не подружилися. Причіпали колодку теж і їх батькам, "за нару, що не добре дбали", щоб одружити дітей. Можливо, що в наші часи цей звичай виглядав би дещо жорстоким, але в відповідному товаристві та в формі жарту можна й його переводити. Це щось на зразок "котильйонів", що їх вживають на забавах. санаторий Шахтер, До речі — коли хлопець причепить дівчині "колодку", він обов'язаний і найняти для неї танок, тобто заплатити музикам, щоб фали до танку зокрема їм обоїм. А дівчина віддячується за колодну на Великдень писанною — і так колодка стає дуже гарним та тактовним засобом дальшого залицяння.
Варто згадати, що "пущення" знане в цілому християнському світі, як ось "карнавал" у західноєвропейських народів.
Приписів посту придержувалися наші предки дуже сумлінно. У перший день посту навіть "полонали уста", щоб не осталося нічого масного, скоромного3), як теж випарювали всі горшки, щоб і в них нічого непісного не осталося. Тепер наші Церкви дуже влегшили пости. Але це не перешкоджає, щоб поодинокі родини тани встановляли для себе власний пісний календар із днями в тижні без м'яса, а то й молочних страв. Попри всі інші великі релігійні та моральні вартості, такий піст може стати теж спільним родинним самовиховним зусиллям, яке ще сильніше з'єднає родину та стане прикладом дітям на все життя. Це ж саме відноситься і До інших постів у році: Пилипівни перед Різдвом, Петрівки перед святом св. Апостолів Петра й Павла, Спасівки перед Успенням Матері Божої та п'ятниці кожного тижня.
В час посту» дуже важливе поминання померлих. Звичайно наші Церкви відправляють у тому часі окремі богослужби, "сорокоусти" і парохіяни записують своїх покійних у "родинні пом'яники", щоб їх на сорокоустах поминали. Дуже гарний новий звичай — записувати в тані пом'яники теж і поляглих за волю України, чи замучених ворогами.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), В останні часи це буде Алла Горська, Гелій Снегірьов, Володимир Івасюк. І їх годиться згадати разом із покійними членами родини.
Великий Піст — це теж час писання писанок. Ця ділянка зокрема популярна, бо писанка знайшла серед нас велику увагу. Багато наших дівчат та жінок вміють їх писати (а це традиційно і є жіноча робота). Писанки теж дуже широко використовують у пропаґандивних виставках чи показах перед чужинцями. Одначе, треба звернути окрему увагу, щоб наші писанки були згідні з народними оригіналами. Правда, кожному вільно творити собі нові взори та добирати краски, але треба дуже добре на цьому розумітися та мати великий талант, щоб створити щось нове, згідно з традиціями й символікою писанки. Писанка, навіть технічно бездоганно виконана, але з невідповідними взорами чи красками, тратить свою вартість.санаторий Шале Грааль На щастя, маємо численні альбоми з добрими взорами писанок і при добрій волі є на чому вчитися. При тому гарно теж притримуватися старовинних звичаїв, які підкреслювали святість писанки, як знану нового життя. Писанчарка мусіла бути зовсім здорова, перед початком писання повинна вся вмитися та вдягнути на себе все чисте, повинна розпочати роботу молитвою, а до писання вживати води з розпущеного снігу. Писанка варта цього. Вона, вже як саме яйце, є знаком життя. А до того кожний взір на ній має своє окреме значення.
Це зовсім певне, що Великдень у першу чергу — церковне свято й основне приготування до нього повинно бути згідно з приписами Церкви, з окремим говінням4) і прийняттям Святих Тайн чи то вислуханням Місії. Наші Церкви мають на час Великого Посту окремі традиційні дуже гарні богослуження, як наприклад згадані Сорокоусти чи Поклони на четвертому тижні Посту. Попри їх глибоке релігійне значення та поетичну красу, вони невідлучні від української традиції.
Неділю перед Великоднем звемо Вербною. Біблійну пальму заступали в нас бруньками — "котиками" на лозах чи вербах. Ці "котики" ще й до християнства були знаком весняного пробудження, молодости, невинности. Їм приписували теж лічничу силу. Є звичай "бити" кожного стрічного свяченою в церкві лозою. До того є приказки, наприклад: "Верба б'є, не я б'ю, від нині за тиждень — Великдень". Цього биття не треба зводити лиш до товариського жарту. Це старовинна чародійна дія, яка має передати всі прикмети лози "шутки" — тому, кого б'ємо. Свячену лозу дуже шанують, закладають у хаті за святі образи. Вкладають її теж у домовину покійникам, зокрема тим, що помруть у Великодньому часі.Санатории Трускавца
Звичайно в тижні перед Великоднем припадає ще одне дуже замітне свято: Благовіщення Пречистої Діви Марії 17 квітня). Це пам'ятка звіщення янголом Пречистій Діві, що стане Вона Божою Матір'ю. Свято це дуже добре підходить до весняного настрою радости й надії та відзначається навіть у Церкві вживанням світлих риз у час Богослуження, хоч би й припало на Велику П'ятницю. На Благовіщення вільно теж дівчатам виводити перший весняний хоровід "кривий танець". Тоді теж святять у церкві проснуру і вірять, що вона має силу вирощувати кращі урожаї в полі й на городі, а також лікувати.
Благовіщення — це свято звільнення. Тому випускають із хат чи стаєн всіх свійських тварин, а зокрема навіть купують пташок, щоб їх пустити на волю.
Тиждень до Великодня звуть Великим або Страсним, бо в ньому відбувалися страсті Христові. Найважливіші дні цього тижня починаються від четверга. До четверга вся хата та господарство повинні бути приведені до ладу, чисті, а тому й цей четвер називають Чистий, або Страсний. Ввечері у той день читають у церкві "Страсті" — дванадцять євангелій про страсті Христові.Санатории Трускавца, Після перших євангелій б'ють у дзвони, після дальших вже лиш налатають дерев'яними калаталами, і так аж до Великодня, коли то щойно можуть знов заграти дзвони. Нашим стародавнім звичаєм вірні держать у руках під час Страстей засвічені свічки, або навіть по три свічки сплетені разом, так звані "трійці" на честь Святої Трійці. Доволі важко задержати сьогодні звичай несення засвіченої страсної свічки аж до хати. Але колись у нас такий звичай бував, і згаснення свічки дорогою вважалося злим знаком. Страсну свічку переховували опісля за образами, як велику святість.
Подекуди існував теж звичай, що прийшовши додому зі Страстей, їли вечерю із сьоми пісних страв, включно з кутею, на згадку про покійних. Для людей, які старалися найточніше виконувати всі приписи Церкви, це була остання їжа аж до свяченого на Великдень.санаторий Алмаз
Велика П'ятниця, день смерти Христової, це майже святковий день. Тоді не годилося важко працювати, хіба що господині приготовляли свячене. Того дня в церкві закладали плащеницю на Божому Гробі, а замість Служби Божої відбувалася славна своєю красою Єрусалимська Ут реня, а подекуди окремі концерти псалмів. В нашому громадському житті витворився гарний звичай, що представники церковних, молодечих та громадських організацій держать почесну стійку при Божому Гробі є п'ятницю та суботу. Санаторий Весна Трускавец
В суботу вірні відвідують Божий Гріб, а подекуди пополудні вже і святять свячене, хоч правильно свячення повинно відбуватися аж після Воскресної Утрені.
Свячене — це один із найважливіших знаків воскресної радости. Святять головно страви, яких у Пості не їли, і аж на Великдень "розговляються" ними. Особливе значення мають яйця: зварені й обібрані, однокольорові крашанки і врешті писанки з узорами. "Червоне яєчко" — це популярна назва Великодня, особливо в центральних та східніх областях України — сам Великдень.
Дуже важливе великоднє печево. Традиційно воно трояке: "баби", з великою кількістю яєць, "золоті", — для Воскреслого Христа. Їх печуть у Страсний Четвер. У п'ятницю печуть "білі" паски в пам'ять покійних, із простішого тіста. В суботу печуть "чорні" паски, з разової муки, "для людей". Назва "баба" завертає нас у сиву давнину, як і, "дідух" на Різдво. "Паска" — жидівське слово на свято Пасхи, що вживається і в Церкві на означення Великодня. Крім яєць та хлібів, святимо масло, сир, та різні м'ясива. В давнину святили навіть ціле печене порося. Обов'язкові гіркі зела (хрін) на згадку про гіркість Христових страстей. Часом святять і заправлені хроном бурячки. Хрест — це головна прикраса свяченого. Знаємо дуже штучні прикраси з тіста на пасках, у формі хреста, сир та масло теж часто прикрашують хрестиками з зерен перцю чи гвоздиків. Кошик із свяченим вистелений найкращою вишитою серветкою обплітають барвінком, чи весняними квітами. Свічка, встромлена в паску, має означати світлість Воскресення. Давно вважали, що свячене повинно показувати все багатство господарів, а тому везли його у церкву цілими возами. Тепер, уважають, щоб були у свяченому всі традиційні страви та були вони гарно укладені.
Сам Великдень починався Воскресною Утренею вдосвіта в Світлу Неділю. В українській традиції Великдень — це найбільше свято року, тоді, коли у західніх християн найбільше свято — Різдво. Ми ж надто довго терпіли переслідування ворогів та ворожі несправедливості. Тому й Воскресення Христа — перемога Божої Правди для нас найважливіше запевнення про перемогу Правди на нашій землі. Традиційний Великодній привіт: "Христос Воскрес", "Воістину (справді) Воскрес!" заміняють часто, і зовсім слушно, подібним: "Христос Воскрес! — Воскресне Україна!"санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Наші Церкви відзначають Великдень теж якнайврочистіше: сорокденним постом перед ним та окремим святковим часом П'ятидесятниці після нього.
Великдень так, як і Різдво, сходився з поганським святом наших предків: святом весняного воскресення природи. Цього поганського джерела сягають і наші писанки, зі знаками сонця, рослин та звірів і гілки. І знову подібна тут схожість, як на Різдво: воскресає вся природа і воскресає її Творець — Христос.
Святкування Великодня першого дня, після Утрені й освячення Свяченого, було дома. Господар повинен був обійти із свяченим тричі всю хату й обійстя, щоб усе стало повне благодійности Воскресення. Тоді входив у хату й із свяченим у руках бажав всього добра всій родині, а тоді клав свячене на почесному місці на покутті під святими образами.
Великоднє снідання, чи "розговини" починаються відспіванням "Христос Воскрес" та поділом свяченого яйця поміж членами родини, із взаємними побажаннями. Так, як і Різдво, Великдень — родинне свято. На нього повинна зібратися родина якнайчисленніше, переборюючи всі можливі перешкоди. Великдень — "Великий День". Кажуть, що й сонце на радощах у той день не заходить, тому цей день такий "великий". Воскресна радість позначується і прихильністю до людей. Є звичай "христосування" — обрядового великоднього поцілунку та потреба прощення всім ворогам. І у Великдень, як і на Різдво, діти повинні занести частину свяченого старшим людям із найближчої рідні. Цей принос називають у багатьох околицях "дора", із грецького "дорон" — дар. Так само, як з бажаннями на Новий Рік, діти бігають по хатах, щоб першими привітати родичів привітом "Христос Воскрес" та дістати писаний й ласощі. Великодній тиждень називають у нас теж "волочним тижнем", бо під час нього люди "волочаться" від хати до хати, відвідуючи рідних та розвозячи їм свячене.
Дуже важливим складником великодніх святкувань є гагілки, що їх виводять здебільшого дівчата, та "вежі", що їх ставлять хлопці. Гагілки — це весняні ігри, що прийшли до нас із дуже сивої давнини. Це поєднання співів, танків-хорводів, а нераз і діялогів — розмов, немов у театрі. Всі вони представляють весняне пробудження природи та людських почувань, початок весняних хліборобських робіт У прастарі пісні-гагілки часом вплітаються християнські приспіви: "Вже Христос, вже Воскрес", чи подібні. Колись гагілни виводила молодь під церквою у всі дні Великодня і їх знання переходило само собою з покоління у покоління. І сьогодні варто, щоб молодь їх вивчала та виводила. Деякі церкви влаштовують хороводи-гагілки на своїх подвір'ях, як було в нас у давнину. А крім того, гагілки можуть стати прикрасою церковних чи громадських великодніх гостин — "свячених". У гагілках бо с мудрість і краса, яка ніколи не проминає.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Про писанки ми вже говорили, але ще треба додати, що на Великдень їх не лиш святять, а й обмінюються ними, немов великодніми картками-привітами. Дівчата й хлопці мають у цьому обміні нагоду виявити взаїмні почування. Діти граються писанками, "цокаються", чия писанка сильніша, то знов котять їх із горбна, чия найдалі закотиться.
Радість та прихильність до людей у Великодній час виявлялася теж у необмеженій щедрості. Роздавали "дору" й писанки, гостили кожного, хто ввійшов у хату, влаштовували окремі обіди для бідних. Плекаючи ці гарні старовинні звичаї, годиться теж з нагоди Великодня давати щедрі пожертви на добродійні та громадські цілі. Такі збірки навіть так називають — "даток на писанку".
Великдень — це теж час поминання покійних. Рідні приходять тоді на могили покійних, вітають їх "Христос Воскрес", цокають тричі писанкою об хрест. А якщо засанаторий Алмаз
життя чим провинилися супроти покійних, просять у них прощення. Часто закопують в могилу шкаралупки зі свяченого яйця чи трохи свяченого, або ж залишають його на могилі, "щоб птахи забрали та занесли покійним". До шанування покійних належить теж і "Рахманський Великдень", (справляють у Світлому тижні). Він оснований на віруванні, що десь за морями є країна щасливих душ-рахманів. Вони живуть просто й свято, але не знають, коли припадає Великдень. Тому треба кинути в річку шкаралупки крашанок, щоб заплили у країну рахманів та повідомили їх про це свято.
Наш нарід вірив, що взагалі покійні воскресають на час Великодня, і тоді навіть не можна їх називати "покійними", а лиш "живими". Вони всі й збираються у колишніх своїх церквах, разом з покійними вже священиками, у ніч після Страстей, та святкують там свій "Мертвецький Великдень". Різні є вірування про час їх повороту в засвіти.Санаторий Весна Трускавец Вже Томина, перша неділя після Великодня, зветься "Провідна", бо покійників провожають знов у далеку дорогу. То знов переносять цей відхід на Зелені Свята, тобто на свято Зіслання Святого Духа, то знов на "переполовлення", на четвер посередині між Великоднем і Зеленими Святами.
Тому й правлять панахиди по померлих в один із цих днів. І цей звичай, як і всі інші, треба нам зберігати. Навіть, якщо могили наших рідних дуже далеко звідсіля...
Недавній, але оснований на стародавніх та дуже гарний звичай, — звичай правити на Зелені Свята соборні панахиди по поляглих за волю України. Цей звичай завівся головно в Західній Україні між війнами, де особливо живою була пам'ять недавніх Визвольних Змагань. Де не було справжніх могил, сипали символічні, щоб при них згадувати всіх наших героїв і мучеників. На цих поминнах у Зелені Свята часто були переслідування з боку ворога, а то й нові жертви. Тут же нам ніхто цього не забороняє, і символічні могили можуть бути біля кожної нашої церкви, чи громадського будинку, як свідки нашої пам'яті про поляглих. санаторий Шахтер,
Зелені Свята, або П'ятидесятниця, це пам'ятка Зіслання Святого Духа на апостолів та початок Христової Церкви. Вони так і зберегли свою передхристиянську назву — "Зелені" Свята. Назва ця походить від того, що у це свято "маїли" доми, церкви й довкілля зеленню. Це вважали наші предки потрібним проти всяких ворожих сил природи: мавок, русалок, утопельників. Ці сили були особливо небезпечні саме в той час, коли на полях цвіло збіжжя. Найкращу охорону давали, за старовинними віруваннями, широколисті дерева: клен, липа, дуб, ясень. Дуже помічним било теж пахуче листя очерету, лепаха, розстелена на долівці хати. Цей звичай, прикрашувати хати маєм — "клечанням" дуже відповідав недхненному радісному настроєві у церкві із-за приходу Св. Духа — Утішителя. Тому на Зелені Свята й наші церкви повинні бути багато замаєні зеленню.
3) скоромне — харч не пісний (з м'ясивом, тваринним товщем та набілом — продуктами з молока).санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
4) говіння — реколекції у Великому Пості, участь у Богослуженнях, вислухування проповідей, пощення — перед Сповіддю та Св. Причастям.

ЗИМОВІ СВЯТА – http://sanatoriitruskavca.com

Свято святого Миколая, єпископа міста Миру в Малій Азії, припадає на 19 грудня. У давній традиції в той день вільно було селянам варити пиво, бо звичайно це було лиш право пана. Тому в честь святого Миколая варили пиво та справляли бучні гостини. Одначе, не ця традиція затрималася в нас. Святий Миколай вже за свого життя на землі любив потайки помагати потребуючим, зокрема дівчатам, яким підкидав посаг, щоб могли вийти заміж. І тепер вважають його опікуном та помічником, головно дітей, рибалок та всіх, що в небезпеці. Багато є легенд про, його чудотворний рятунок людей. Та в нас найбільше закріпився звичай, що святий Миколай приносить у свій день чемним дітям дарунки. Цей звичай треба плекати в домах, школах, молодечих організаціях. Проте ж спрямувати всі сили на те, щоб таким обдаровуванням надати якнайбільше виховного змісту.санаторий Алмаз Роздача дарунків повинна в'язатися з відповідною сценкою, деклямаціями та піснями дітей. Важливо, щоб гарно прийняти та пошанувати Святого, не лиш одержати дарунки. Святий Миколай не повинен бути подібний до популярного в країнах нашого поселення Сента Клоса. Святий Миколай — угодник Божий і має право нагороджувати чи карати поведінку дітей.
Його дарунки повинні мати теж виховне значення, як ось українські книжечки чи передплати на українські дитячі журнали. Не в величині чи дорогій ціні цих дарунків сила, а в тому, що діти їх добре заслужили. Тому треба теж викорінювати прийняту тут звичку, що одержані дарунки діти якнайшвидше і без ніякої уваги нищать.
Різдво Христове припадає в нашому календарі на 7 січня, а його навечеря, Святий Вечір, на б січня. Свято Народження Ісуса Христа злилося з передхристиянським святом Коляди, чи то Корочуна, яким наші предки обходили найкоротший день у році та початок відродження сили сонця. Тим самим це був і початок нового року.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Довгі та загорілі були й є суперечки, чи не перенести нам Різдва, "як у всьому світі" на 25 грудня. Умовини праці чи навчання таки змушують до цього багато родин. Але ж слід пам'ятати, що 7-го січня святкує Різдво весь український нарід. І ми знаємо, що він його таки святкує, не зважаючи на всі большевицькі заборони та антирелігійну пропаганду. До того ж різниця в даті Різдва дає дітям та молоді краще розуміння своєї ідентичности та почуття пов'язання зі своєю спільнотою. Тим більше, що вирозумілі й людяні працедавці та вчителі навіть шанують українців, які гідно й належно відзначають Різдво Христове за своїм звичаєм.
Українське Різдво, навпаки, ніж у нашому довкіллі, свято не комерційне. Воно сповнене символікою духових вартостей. Роздача дітям дарунків залишена святому Миколаєві.санаторий Шахтер, На Різдво обмінюються хіба святою вечерею, або обдаровують ласощами колядників. Але головно Різдво повинно Захоплювати нас духовими вартостями — виявами любови, пошани до ближніх. Це ж свято милосердя. Пастушки принесли дари Божому Дитяті, і ми повинні заохочувати наших дітей, щоб відмовляли собі до Різдва в дечому та допомагали, ради свята, бідним українським дітям у розсіянні, а зокрема дітям наших в'язнів і дисидентів. Можливості такої допомоги існують, і наші установи займаються ними.
Коли говоримо про Різдво, важко відділити від нього ялинку. Хоч це звичай не український, а скандинавський, в Україні вона знана від багатьох поколінь, і її не можна й не треба уникати в побуті. Можна, одначе, її належно використати: щоб діти щось власноручно майстрували на ялинку, щоб прикрасили її в українському стилі, чи знов же, щоб дарували ялинку комусь, хто її не мав би цього року.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
Різдво, чи християнське, чи ще передхристиянське, це час побажань. Їх складали особисто рідним і сусідам, а тепер, на віддалі, єдиний спосіб передати побажання — це різдвяні картки, чи то оголошення в нашій пресі. Маємо широкий вибір українських різдвяних карток, а купуючи їх, підтримуємо наших малярів і видавців. Треба, проте, добре вважати, щоб картка не була переладована прикрасами, щоб була в доброму стилі. І найкраще написати бажання таки власноручно, не тільки підписатися під видрукованим текстом. Тоді щойно ми виявили цими бажаннями увагу адресатові. Не треба теж забувати про різдвяні привіти тим, що їх від нікого не дістануть. Це люди самітні, по лічницях та старечих домах, священики та черниці, а в неостанню чергу й підсовєтські в'язні. Їх адреси подають наші часописи, а деякі привіти до них таки продістаються. Якби навіть ні, то звертають увагу совєтської влади, що про цього в'язня знають та дбають.
Навечеря Різдва, Святий Вечір, це властиво найважливіша частина святкування. Кожна подробиця його має своє велике значення. Найважливіший сніп пшениці, "ді-дух" або "рай" із застромленою дерев'яною ложкою за перевеслом. Він, ще з поганських часів, представляє духів предків, які приходять на Різдво в гості. Бо однаково, Коляда чи Різдво, це свято родини, коли за спільним столом засідають живі разом з померлими. Дідуха вносить святочно в хату господар перед вечерею, бажає родині веселих Свят та ставить його на почесному місці, на покутті під святими образами. До святвечірніх традицій належить теж сіно під скатертю на столі, бож Христос спочив на сіні, на рогах по зубчикові часнику "проти злих сил", а під столом, розкидані на соломі горіхи й ласощі для дітей. На столі залишене додаткове накриття і засвічена свічка. Це в пам'ять померлих, головно тих, що полягли за Україну. Все це речі, що їх можемо придбати та мати на святвечірньому столі й тут.санаторий Женева
До Святої Вечері є звичай сідати, коли на небі покажеться перша зірка, як колись показалася над вифлеємським вертепом. Вже в країнах нового поселення завівся гарний звичай, світити святвечірню свічку в день Святого Вечора приблизно в той час, коли в Україні п'ята година по полудні, та в короткій молитві злучитися думками з усіма українцями по всьому світі. Цей звичай ввела в молодечій організації "Пласт" бл. п. проф. Кекилія Паліїв, але він настільки гарний та змістовний, що вартий поширення на все наше громадянство.
На святвечірньому столі, крім свічки, обов'язковий калач. Це білий дріжджевий хліб, обведений плетінкою з тіста, з додатковою булочкою на верху, "душею", що призначена для предків.
Святу Вечерю повинна започаткувати молитва, відчитання тропаря на Різдво Христове, відспівання коляди "Бог Предвічний" та відчитання розділу з Євангелії про Різдво (від св. Луки, II, 1-20). Далі всі діляться просфорою, білим хлібом помащеним медом. Кожний з'їдає кусень просфори та бажає всім щасливих свят і всього добра.
Далі споживають дванадцять страв, на честь дванадцяти апостолів. Страви безм'ясні, бо кожне велике свято повинен попереджати піст, а давніше були й без набілу, на рослинних товщах. Вибір цих страв різний у різних околицях України. Але всюди є обов'язкова кутя — варена пшениця з Кланом та медом, часом з горіхами та іншими додатками. Це страва поминок по померлих (коливо) і її включають у Святу Вечерю на знак злуки всіх членів роду: живих і померлих. Далі до обов'язкових страв належить борщ із "вушками" (маленькими варениками, начиненими грибами); а далі в довільному виборі різні роди вареників, пирогів, голубців, риба, приготовлена на різний спосіб, гриби, квасоля, горох, біб, різні каші, пампушки та інше печиво, врешті узвар — сушеня — варені сушені овочі. Свят-вечірні страви мають зображувати дари землі, води й повітря, що за них дякуємо Богові у Святій Вечері. санаторий Алмаз
Є теж звичай залишати в ніч під Різдво засвічену свічку, три ложки куті та шматок просфори на столі. Це за старим звичаєм, для покійних, коли вони завітають ніччю до хати.
Та всі ці зовнішні ознаки ще не освятять Різдва. Найважливіше в ньому — це настрій. Його можуть створити тільки люди, в цьому випадку старші. Це їх справа показати молодшим, як відноситися з належною пошаною до всіх звичаїв та обрядів свята. Вони мають відвести розмову за святвечірнім столом від буденних тем — до пояснення різдвяних звичаїв та їх значення, до спогадів про колишні, може історичної ваги Різдвяні Свята, про людей, що за них горить на столі свічка.Отель Respect Сходница
Дуже добре й доцільно в більших родинах підготовити дітей до якоїсь вертепної сценки чи виголошення різдвяних віршів, що їх знайдемо подостатком у дитячих журналиках ("Веселка", "Готуйсь") чи книжках. Ці виступи можна повторити під час дальших днів свят у гостях, і певно вони дуже прикрасять Різдво в хаті.
Різдво — час співання коляд. Їх співаємо і в церкві, і в хаті повинні співати, або хоч слухати з платівок. Та найважливіше — це ходження з колядами від хати до хати. Ходять діти, молодь, а то й дорослі, з рамени церкви, чи якоїсь громадської організації. Тепер цей звичай починає занепадати: зимно, важко, незручно, шкода бензини... Часто "позбуваються" коляди, даючи просто даток на якусь громадську ціль. санаторий Карпаты, Безперечно, щедрі датки на церкву, громадські та добродійні цілі — дуже підходять до Різдва. Але спосіб їх збирання — не байдужий. Якщо можна його получити із стародавніми звичаями, треба такі традиції плекати. Варто щороку відсвіжувати та побільшувати запас відомих колядок, ходити колядникам з традиційною звіздою й вертепом, а то й передягати їх за вертепні постаті: янголів, трьох царів, Ірода, смерть, чорта, або й когось за "козу" — знак урожаю та добробуту. Все це оживляє колядування та зацікавлює ним ближче і колядників, і господарів. Крім колядок — вістки про народження Ісуса, приносять колядники господарям теж і святочні бажання, "віншування". Вони дуже цікаві та старовинні, і їх виголошують кожному членові родини зокрема. Напевно і в наші часи кожний прийме їх із вдячністю.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Насувається порівняння поміж колядуванням та по-хатнім збиранням ласощів у навечер'я свята Всіх Святих (Геловін). Воно дуже поширене майже в усіх країнах нашого поселення. Та різниці тут дуже великі: колядники величають Різдво Христове, приносять доброзичливість людям та пошану до давніх традицій, скріплюють почуття єдности нашої християнської та народної спільноти; а щойно тоді дістають належну за все добро винагороду.
Це зрозуміле, але завжди треба його підкреслювати, що нема Різдва без духової обнови й скріплення віри в Новонародженого. Як молитви при Святій Вечері, так і участь у Святій Літургії кожного святкового дня — це основа всіх різдвяних святкувань. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Новий Рік припадає в нашому календарі на 14 січня. По-християнському — це подяка Богові за прожитий рік і початок нового, — далі це пам'ятка найменування Ісуса Христа, як теж свята святих Меланії (13 січня) і Василія (14 січня). У народному календарі — це продовження свята Коляди. А ми знаємо, що наші предки цим святом починали новий рік з накликуванням щастя й урожаю в ньому. На новий Рік продовжується колядування по хатах, з тією лиш різницею, що двоє колядників передягаються за "короля Василя і королеву Маланку". Та найважливіша дія на Новий Рік — це "посівання". Малі хлопці посівають ранком на Новий Рік, ходячи від хати до хати, сіючи на долівку зерно з рукавиці. В народних віруваннях хлопчик — уосіблення чистоти, краси, надії. Тому власне хлопці посівають, виголошуючи відповідні віршовані бажання. Це знову нагода для дитини: вивчити нові українські тексти та довідатися, що люди ними тішаться, бож посівальників приймають по хатах радо та обдаровують щедро. санаторий Шахтер,
У нас завівся звичай справляти забаву з танцями, "маланку". Наскільки можна використати забави для ознайомлення з українськими традиціями, про це ми вже говорили. А ще зокрема на "маланці" може виступити посівальник з віншуваннями, можна вивести сценку зі Старим та Новим Роком, можна теж вплести співання пісень, зокрема колядок.
Свято Йордану — Водохрища припадає 19 січня, а перед ним є теж святкове навечер'я, Щедрий Вечір. Християнський Йордан, це пам'ятка хрищення Ісуса Христа в ріці Йордані на початку Його прилюдної діяльности. А в старовинному нашому календарі — це закінчення свята Коляди. Щедрий Вечір — це майже точне повторення Святого Вечора, з усіми традиційними стравами. Тоді, за давніми віруваннями, приймаємо востаннє духів, добрих та злих, які гостювали в хаті в час Коляди. Тому й вечір цей "щедрий". А на сам Йордан, хоч люди далі гостяться щедро, але духам вже не дають нічого, тому звуть цю гостину "голодна кутя".
До Йордану належить, як найважливіший знак, свячена в церкві вода, на пам'ятку хрищення Христа в ріці Йордані. Дома святили воду теж у ріці, вирубуючи в льоду ополонку в формі хреста, ставили з брил льоду хрест, барвили його бураковим соком та прикрашували сосниною. При ньому відбувалося свячення.санаторий Женева Тепер святимо воду звичайно в церкві або перед церквою. Свяченою водою ділиться родина перед щедрою вечерею так, як перед Святою Вечерею ділилися просфорою. Побожні люди звичайно постять весь день, аж поки нап'ються свяченої води. Після Йордану є звичай, що священик обходить всі хати вірних, кропить їх свяченою водою та роздає дітям святі образки.
У силу свяченої води в нашому народі дуже вірили, їй приписували теж і можливість лікувати недуги і відганяти всяке зло. У нас робили рідке тісто із свяченої води та наліплювали хрести, зроблені з нього, на всі двері в хаті,
"щоб лиха сила не пройшла туди". Цей звичай гарний і у своїй власній хаті можна його теж проводити, хоч не вповні, то дещо з нього.Санатории Трускавца
У час Йордану співають щедрівки — "щедрують". Щедрівки дуже подібні до колядок. В них теж пов'язані з християнським Різдвом та Йорданом, з шануванням Христа, Пречистої Діви та святих — старосвітські теми про красу й врожай, про постання світу, про лицарські подвиги. Щедрувати ходять теж від хати до хати, так як і колядувати. Тільки на відміну щедрувати ходили звичайно жінки.
Стрітення, 15 лютого, це пам'ятка про подію принесення сорокденного Христа до храму в Єрусалимі та зустрічі з праведними Симеоном, і Анною. В цей день святять у церкві свічки і таку свічку слід дати в руки вмираючому. Стрітення — це завершення церковного різдвяного циклю святкувань. Після нього вже не співають коляд. І в народному календарі це вже передбачення недалекої весни. З погоди на Стрітення ворожать, чи скоро прийде весна: "коли на Стрітення зима з літом стрічається (значить: прийде відлига), то зима ще довго потриває", або — "коли на Стрітення півень води нап'ється (з розталого снігу), то влітку віл наїсться (буде добрий урожай)", і таке подібне.

Снижение цен на вилле Grand

ОСІННІ СВЯТА – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Осінь, особливо пізніша, це був час, коли вже зібрали збіжжя, городовину й садовину, коли покінчився час важкої та поспішної праці і наставав час відпочинку й перебування по хатах, приготування до нового року. Наставав тоді теж час і плянування та закладання нових родин, час весіль. Це було в житті нашого народу дуже важливе.санаторий Алмаз
Осінь розпочиналася зі святом св. Симеона Стовпника, дня 14 вересня. Так і в церковному календарі того дня припадає новий рік, початок нового рокового церковного уставу. В народних звичаях із цим днем кінчалися літні зустрічі та ігри молоді, "вулиці", а починалися осінньо-зимові "вечорниці" та "досвітки".
Перше, більш осіннє свято — була Покрова Пречистої Діви Марії, Покрова, дня 14 жовтня. Це свято встановлене на пам'ятку чудесного врятування міста Царгороду в Греції від нападу сарацинів, за заступництвом Матері Божої. Подібне сталося теж і в нашій історії, коли Пречиста Діва чудесно врятувала славний Почаївськии манастир від нападу турків. Це свято теж дуже глибоко прийнялося в нас, головно тому, що вже князь Ярослав Мудрий віддав був Україну під покров Пречистої Діви.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Козаки мали у своїй церкві на Січі ікону Покрови та дуже її шанували й щедро обдаровували. В нові часи Українська Повстанська Армія вважала Пречисту Діву своєю Покровителькою та врочисто відзначувала щорічно це свято.Санатории Трускавца, ви
У нашому житті варто плекати обов'язок вислухати спільно в цей день Службу Божу, прикрасити домашню ікону Богоматері. А в розмовах дома розказати дітям про значення цього свята та згадати членів родини чи знайомих, які служили в різних українських військових формаціях.
Вечерниці відбувалися всю зиму та осінь, навіть кожного вечора. Починалися вони спільною працею дівчат (прядення, вишивання, лущення насіння стручкових рослин, дертя пір'я). Далі приходили хлопці, всі спільно співали, жартували та танцювали, якщо це не був піст (Пилипівка перед Різдвом). Далі була спільна вечеря, на яку складалися всиа приготовляли вже в час вечерниць під наглядом "вечерничної матері". Це була старша, поважна жінка, в хаті якої сходилися, і яка мала наглядати над молоддю.санаторий Шахтер,
У новіші часи звикли називати "вечерницями" просто забави з танцями. Але добре було б відновити теж інші вечерничні звичаї, як ось спільну працю дівчат (наприклад у підготові до якогось ярмарку чи іншої громадської імпрези), получену з гостиною. Слід би теж увести наново звичай співати українські пісні там, де лиш збереться молодь. Навіть і в перервах поміж танцями на "вечерницях" таких, як їх тепер маємо. При дбайливості можна теж знайти на такі вечерниці чимало українських танкових мелодій. По змозі й бдяг (головно дівчат) на забаву може бути в українському стилі.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) Дуже варто влаштовувати "вишивані вечерниці" з нагородами за найбільше стилеві одяги, а для дітей забави-маскаради з одягами з української історії чи казок.
Свята святих Катерини (7 грудня) та Андрія (13 грудня) — це свята дівчат та хлопців, пов'язані з вороженням, гаданням долі. Звичайно поєднують їх в одні "андріївські вечерниці". Ворожба має завдання головно вгадати, чи й яке буде подружжя молодих людей. Подамо тут деякі з численних способів ворожби:
Виливання розтопленого воску на холодну воду та відчитування форм, у які він застигне. Часом держать застиглий віск між стіною та свічкою і вгадують із тіні.
Пускання на миску з водою двох голок, або лушпинок горіха (нераз зі засвіченими свічками в них), та вороження з того, чи вони зійдуться, чи потонуть.
Годування собаки "балабухами", чий з'їсть перший.санаторий Женева
Числення колів у плоті, чи насіння, набраного в жменю; якщо їх є "до пари", це віщує весілля.
Питання стрічних чоловіків про їх ім'я. Так буде називатися і майбутній чоловік.
Підслухування розмов на вулиці чи під вікнами та відповідне пояснення їх змісту, як ворожби.
Витягнення наосліп із-під переверненої тарілки різних предметів. Перстень значить одруження, хрестик — смерть, чотки1) — черництво тощо.
Ставлення в воду зрізаної вишневої гілки, чи розцвіте до Різдва.
Багато є теж різних відмін цих головних способів ворожби. Окрема гра на андріївських вечерницях — це "калита". Калита — це круглий корж з маком та медом. Його вішають на стрічці зі стелі. Кожний хлопець під'їздить до калити на коцюбі2), мов на коні, та старається її вкусити. Інші стараються його за той час розсмішити. Хто розсміється — програв. Хто ж вкусить, того звуть "Андрієм" і він має почесне місце в той вечір. Калита значить сонце, яке з осінню хочуть "з'їсти" злі сили.Санаторий Весна Трускавец
В дотепному товаристві "калита" — цікава забава. Так, як і вороження, хоч у нього нема підстави вірити. Та молода людина, тепер, не менше, як і колись, завжди рада знати свою долю, хоч би лиш на жарти.
1) чотки — вервиця — нанизані коралі для рахування молитов.
2) коцюба — кухонне знаряддя для всаджування горшків у гарячу піч.Санатории Трускавца

Гори України – http://sanatoriitruskavca.com

Гори України складаються з гряд Кримських гір і гірських ланцюгів Карпат. У цих місцях є сотні і тисячі визначних місць, до яких стікаються туристи як із ближнього зарубіжжя, так і з усього світу. Краса гірських хребтів вражає око, втомлене від нудного міського життя, а унікальне почуття, що виникає під час сходження на гору, незабутнє. Гори України овіяні багатьма легендами і таємницями, що робить їх ще більш привабливими.
Гори України: Вид з Піп-Івана Чорногорського. Фото: Юлія Ламаалем / The Epoch Times Санатории Трускавца
Гори України: Карпати, гора Бребенескул
Гори України: Карпати, Піп-Іван Чорногорський
Карпати
На південному заході країни розташувалися Українські Карпати,санаторий Алмаз які є частиною гірської системи, що проходить через територію Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Сербії, Австрії і в тому числі України. Гірська система Карпат оригінальна тим, що на її схилах збереглися праліси, унікальні для центральної частини Європи. Самі ж гори являють собою «м'які», без скельних виступів гірські вершини — полонини, на яких не росте ліс. Влітку гірський пейзаж доповнюють численні отари овець.
Одним із найбільш примітних місць Українських Карпат є природний парк Синевир, в якому розмістилося найкрасивіше і найбільше гірське озеро в Україні з однойменною назвою Синевир або «морське око». На території заповідника працюють бази відпочинку, що надають усі умови для комфортного проведення часу.
Переважаюче українське населення, яке живе в Карпатах, має специфічні риси побуту, мови і культури. Тут проживають такі етнічні групи, як гуцули, буковинці, бойки, лемки. Санаторий Весна Трускавец
Також у Карпатах приваблюють туристів чарівні карпатські водоспади: Яремчанський (12 м), Сріблясті (5 і 2 м), Труфанець (36 м), Манявський (20 м), Шепіт (14 м) та інші.
Гора Говерла
Гора Говерла в Карпатах — найвища вершина гір України. Її висота становить 2061 м. Розташована на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора. Крім Говерли, тут височіють ще чотири вершини понад 2000 м — Ребра (2002 м), Гутин-Томнатик (2013 м), Петрос (2020 м), Піп-Іван Чорногорський (2028 м). Говерла в перекладі з угорської означає «Снігова гора», оскільки вершина її справді зазвичай покрита снігом, іноді навіть посеред літа.
Форма найвищої гори Карпат є конусоподібною. Вершина Говерли — це невеликий плоский майданчик, з якого можна помилуватися чудовим пейзажем. Звідси видно весь чорногорський хребет. Говерлу покривають альпійські луки, чагарникові пустища, де-не-де — кам'яні осипи.
Гори України: храм, «що сягає хмар», — Фороська церква, Крим. Фото: Алла Лавриненко / The Epoch Times санаторий Женева
Кримські гори
Найбільш знамениті гори України в Криму — це Роман-Кош, Ай-Петрі, Демерджі і Чатир-даг. Розташовані Кримські гори на півдні Криму і трьома грядами простягаються на заході від мису Айя в Балаклаві до Феодосії на сході. Найвища точка Головної гряди (яйли), що протягнулася уздовж Чорного моря, — це гора Роман-Кош висотою 1545 м.
У кримських горах течуть популярні серед туристів водоспади: Джур-джур (найбільш гучний, 15 м), Арпатський (10 м), водоспад Головкінського (12 м), Су-Учхан (25 м), Найбільш високий водоспад у горах України — це Учан-Су (90 м), який розташувався на однойменній кримській річці. У перекладі з татарської мови Учан-Су означає «вода, що летить». санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Ай-Петрі
Основна гряда Кримських гір поділена на яйли — масиви, що мають горбисту поверхню. До Ай-Петринської яйли, що підноситься на висоту 1254 м, можна дістатися по шосе від Ялти або по канатній дорозі від Місхора. Ай-Петринські зубці утворюють 4 великих заввишки 12–15 метрів і ряд невеликих прямовисних піків.
Недалеко від Верхньої станції канатної дороги є великий базар, який надає величезний вибір всіляких східних солодощів та розваг для туристів. Тут забезпечені всі умови для активного відпочинку: можливе катання на конях і верблюдах, гірському велосипеді, пропонуються польоти на параплані і т.д.
Популярні серед туристів Ай-Петринський меридіан, тобто кам'яний глобус, що показує точні геодезичні дані, оглядовий майданчик на скелі Шишко, метеостанція, печера Триглазка, обладнана для екскурсій.
Гори України: сніговий сезон на Ай-Петрі. Фото: Алла Лавриненко / The Epoch Times
Аю-даг (Ведмідь-гора)
Форма гори Аю-Даг або Ведмідь-гори характерна лаколітам — так званим «невідбутим вулканам». Її куполоподібна вершина, як вважається, утворена за допомогою остигання магми в товщі земної кори. Вулкану ніби не вистачило енергії, щоб викинути розпечені речовини з надр землі і, знесилений, він застиг на поверхні як кам'яний гриб. Висотою Аю-Даг не відрізняється — 577 м, але площа гори значна — 5,4 к쬬2. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Ведмідь-гора є державним заповідником. Вона вдається в море і утворює мис, добре оглядний практично з усіх боків Південного узбережжя. Завдяки цьому він здавна служив орієнтиром для моряків. Ще на початку першого тисячоліття античний географ Страбон у своїх записах про торгові центри узбережжя Криму згадує про Ведмідь-гору під назвою Кріуметопон, або «Баранячий лоб». Ця назва довго використовувалася в географічних картах. Проте вже жителям середньовіччя ця гора нагадувала велетенського ведмедя, який нахилився до моря, щоб напитися води.
Гора Демерджі
На східному кордоні алуштинського амфітеатру розташувалася Долина привидів і хаос на схилах гори Демерджі. Гора всіяна дивними кам'яними статуями, які нагадують чи то людей, чи то тварин. На південній частині гори з боку тролейбусної траси один із химерних каменів нагадує жіночий бюст, який туристи називають «профілем Катерини ІІ». Санаторий Весна Трускавец
Гори України: Чатир-Даг. Фото: The Epoch Times
Демерджі піднімається на 1240 м над рівнем моря. Її верхівка утворює рівну площину, вкриту густою та високою травою. Кругом панує тиша, галасливі дороги залишилися далеко позаду. На заході з верхньої точки Демерджі можна побачити Ведмідь-гору, ще далі видніється в синюватій млі зубчаста корона Ай-Петрі. На сході можна розрізнити плоский довгий мис Меганом, перед яким розташовується конусоподібна скеля Сокіл у Новому світі, під Судаком.
Роман-Кош
Найвища точка гір України в Криму — Роман-Кош — розташувалася в масиві Бабуган-яйла. Висота гори — 1545 метрів, утворена вапняками. Роман-Кош сьогодні входить у територію Кримського природного заповідника. Чудова тиша і спокій, які панують на вершині Роман-Кош, мимоволі змушують замислитися про вічне. У долинах гори можна зустріти граціозних козуль і оленів.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Роман-Кош особливо прекрасний у вечірній час, коли призахідне сонце опромінює золотистим світлом цю дивовижну гору, яка далека від насиченої людьми Ай-Петрі і витоптаної Демерджі. Бувалі мандрівники вважають, що тільки тут можна відчути справжній спокій і велич Кримських гір.
Деякі факти про гори України
• Українські Карпати складаються з декількох паралельних пасм, які простягаються з північного заходу на південний схід на близько 270 км.
• Кримські гори простягаються з заходу на схід на 180 км.
• Гори України займають 5% території країни
• У Карпатах до кінця неогену (25–2 млн. років тому) і на початку четвертинного періоду тривала вулканічна діяльність.
• У Карпатських горах середні температури січня від -2 до -5°C (на вершинах нижче -10°C), липня — +17+20°C (на вершинах до +4+5°C. Опадів випадає від 600 до 2000 мм у рік. санаторий Алмаз
• У Кримських горах середня температура в січні складає -4°С, а в липні — +16°С.

Река Днестр – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Днестр – вторая по величине река Украины, в пределах которой ее длина составляет 705 км. Она рождается на Львовщине в предгорье Карпат на высоте почти 900 м возле границы с Польшей. Река имеет 386 притоков, впадает в Днестровский лиман, соединенный с Черным морем.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Название реки Днестр происходит от древнеиранских слов и означает «Стремительная (быстрая) река», однако существует версия, что от сочетания скифо-сарматских слов и означает «Пограничная вода» или «Большая река (вода)». Древние греки называли реку Тирис, затем Тирас; у римлян она известна под названием Данастрис, Данаструс; у турков – Турла. В верховьях Днестр имеет типичный горный характер, - долина узкая, берега крутые, обрывистые, русло изобилует перекатами и порогами, течение стремительное. санаторий Алмаз
Долина Днестра, особенно в среднем течении, являет собой нагромождение живописных ландшафтов, которые с калейдоскопической скоростью изменяют друг друга почти за каждой следующей излучиной русла. Фантастической красоты пейзажи не только радуют глаз, поражают воображение и вынуждают затаить дыхание, но и в состоянии удовлетворить самые прихотливые вкусы любознательных. Санатории Трускавца, в
Горные породы, образующие стремительные берега реки, высота которых иногда достигает 150 м, тщательным образом хранят летопись этого края за последние более чем полмиллиарда лет. Один из многих геологических эталонных разрезов палеозоя расположен возле села Нагоряны, что на Винничине.Санаторий Весна Трускавец

СПРАВЖНЄ УКРАЇНСЬКЕ СЕЛО – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Усього за вісімнадцять кілометрів від Києва можна сміливо вирушити на сто років назад у часі, і потрапити в давнє закарпатське село. Атмосфера в цьому місці така, що відкриває наші серця для сприйняття історії, традиції, культури наших славних предків. Що ж, ступимо разом в цей дивовижний світ українського села! санаторий Алмаз
       Українське село - це етнографічний центр народної культури неподалік від Києва, а саме поблизу села Бузова. Цей затишний і зачаровуючий реалістичністю відтворенної історії куточок був створений у 2008 році з ініціативи мецената Володимира Бондаренка. Санаторий Весна Трускавец
       Ця людина закохана здавна в українське село, особливо виділяючи при цьому закарпатські села. Історик за освітою, він зібрав свою невеличку колекцію справжніх будинків з усім старовинним начинням. Кожна хата, перевезена частинами і відтворена повністю такою, яка була, радує око своєю особливістю, індивідуальною начинкою з предметів домашнього вжитку. З кожним із них пов'язана своя історія, своя невелика таємниця, народжена в глибинах людського серця, скріплена реаліями повсякденності і побуту. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
       Серцем цього чудового місця є храм святого великомученика Дмитра Солунського, якийзустрічає відвідувачів прямо біля входу в комплекс. Незвичайна для України архітектура храму, що має форму восьмикутника. Хоч на вигляд церква і невелика, але вміщує близько ста п'ятдесяти чоловік. Унікальний іконостас церкви виконаний у стилі українського бароко Федором Воропаєм. Образи писані творчою майстернею «Триптих» (Львів), під керівництвом Володимира Олещука, дзвони відлиті на Волині. Під час служби виразно відчувається ефект присутності - в якому б місці не стояв би слухач, буде здаватися, що хор розташований прямо над ним. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
       На церковному дворі розміщені дитячий майданчик, криниця, церковно-приходська школа. Ця школа відкрила свої двері в 2009 році. У ній викладається Закон Божий, основи етики та естетики, працює відділення традиційних українських ремесел: гончарства, ковальства, вишивки, плетіння лозою і ялиновим корінням, різьбленням подереву. санаторий Шахтер
       Грот Богородиці Живоносного джерела вражає всіх своєю красою, декорований золотими мозаїками, виконання яких належить українським майстрам, що без сумніву викликає гордість. Освячену воду з нього п'ють, вмиваються, набирають з собою. Вода ця освячена молитвою і до її складу входять мінерали стародавніх видів - кримські бентоніти, західно-українські селевіти. Це робить тутешнє місце особливо радісним для душі і корисним для тіла.санаторий Женева
       За особливі заслуги перед церквою та українським народом Володимир Дмитрович Бондаренко удостоївся від патріарха високої церковної нагороди - ордена святого князя Володимира другого ступеня. санаторий Шале Грааль
       На території етнографічного музейного комплексу представлена Середня Наддніпрянщина, Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати і Південна Україна. Начиння і предмети домашнього використання тут - суцільно оригінали, деякі після реставрації. Над проектом комплексу працюють історики, етнографи і безліч інших фахівців. санаторий Шахтер,
       Працює тут і колиба, в якій можна покуштувати традиційних страв, хліба приготованого в печі за старовинними рецептами, страви закарпатської кухні, що відрізняється своєю унікальною та колоритною красою. Чого тільки варті стародавні українські частування, такі як мамалига, верещака, книдлі. Важко не піддатися спокусі спробувати ці не повсякденні страви, які потішать апетит будь-якого гурмана. Санаторий Весна Трускавец
       Для любителів ж власноруч приготувати щось на вогні, у розпорядженні українського села є нові мангальні комплекси. Вони як найкраще підходять для відпочинку на природі, серед облаштованого соснового лісу. В мангальних комплексах передбачені абсолютно всі необхідні для шашлику пристосування, про які не прийдеться думати збираючись на відпочинок.Санатории Трускавца, Також, на території є дитячий майданчик, що передбачає повноцінний сімейний відпочинок. Вхід на територію етно-комплексу вільний, а брами його гостинно відкриті для відвідувачів з ранку до вечора. Тому, коли душа жадає відпочинку та нових вражень відвідайте українське село, збудоване для того, щоб частинку українських Карпат, справжнього національного духу наших предків, зробити трохи ближче!

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ВОДОСПАД "ШИПІТ" – http://sanatoriitruskavca.com

Неподалік від залізничної станції Воловець (десь близько 10км), що в Межигірському районі Закарпатської області, знаходиться популярний серед туристів водоспад Шипіт.
        Щорічно тут відзначається свято Івана Купала, а з 1993 року тут проходить щорічний фестиваль, на який з'їжджаються хіппі та представники інших неформальних субкультур. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
        Загальна висота водоспаду 14 метрів, і його блискучі каскади зачаровують всіх, хто його відвідав.
        Звичайно ж, це місце не може залишитися без легенд, які так і маряться нам в шепоті води. І ось одна з них ...
        Десь і колись жив на світі хлопець і звали його Шипіт. Він був мандрівним музикантом і знав багато-багато казок, переказів і легенд. Він ходив від міста до міста, співав свої пісні і не було для нього ні перешкод ні кордонів. Скрізь раді були йому, скрізь приймали й любили слухати його розповіді. Подорожуючи по світу, Шипіт збирав історії інших людей, і це було однією з самих його великих радостей в подорожах. Санатории Трускавца,
        Одного разу, сидів музикант на пагорбі, відпочивав. День хилився до вечора, сутінки були ще прозорими і свіжими. Він грав на лютні одну зі своїх пісень, грав не для когось, а просто так. Він співав про гори і моря, річки та озера, про різних людей, про все те, що коли небудь бачив у своїх мандрах. Догравши,санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) він відклав лютню, і тихо зітхнув. Він пошкодував тільки про те, що не знає ще більше пісень, ще більше казок.санаторий Женева І тут в легкому сутінковому повітрі сколихнувся вітер, розпатлав музикантові волосся, торкнувся його обличчя, і Шипіт в тому вітрі почув голос. Безтілесний, цей голос привітав хлопця і сказав, що у нього є безліч історій, але тільки заради них йому доведеться виконати далекий-далекий шлях. Це, звичайно, зовсім не злякало мандрівника, і запитавши про напрям, він вирушив у дорогу.санаторий Алмаз Вітер то вщухав, то налітав з новою силою, але здається, це був вже вітер без голосу, він не бажав говорити з Шипотом. Тому музика йшов і йшов туди куди було вказано вітром. Він йшов без утоми, і холод дошкуляв йому, він не знав куди він йшов, але то були гори і там було холодно. Але будь-які сили вичерпуються, і Шипіт, не витримавши такої довгої дороги сів під дерево щоб відпочити. У цю хвилину з темряви перед ним постав старець в накидці, що ховала його обличчя. Старець сказав Шипоту, що шлях його майже підійшов до мети.санаторий Шале Грааль, Шипіт зрозумів, що голос вітру і голос старого дуже схожі і пішов за ним до печери всередині гір. Навколо було темно і в печері був грот, над водою якого було легке світіння. І занурившись у пітьму печери, Шипіт запитав дідуся, чому той приховує своє обличчя. Той відповів, що на все свій час, і всього обличчя напевно ніхто не зможе побачити. Музикант не був здивований, тому що місця для подиву у його душі вже не було. І він сів біля води і став слухати оповіді і легенди, нечувані досі пісні. Все це змішалося в круговерть,санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) але він запам'ятовував кожну з почутих пісень та історій. Старий відкрив ліву частину накидки, що ховала його обличчя, і Шипіт побачив сяйво Місяця. Минув час, і старий закрив своє місячние око капюшоном, відкривши праве око, тоді засяяло сонце. Музикант зрозумів, що осліп, адже дивитися на світила так близько - згубно для простих людських очей. Шипіт зрозумів, що за все приходить плата, і втрата зору була платою за всі почуті від старця історії, і тому не нарікав на відлюдника, а продовжував слухати його розповіді. І день змінював ніч, і ніч змінювала день. Закінчивши розповідати свої історії, старий сказав, що багато слухали його, але тільки втративши зір відразу озлоблювалися і починали проклинати старого. Шипіт же, прийшов за знаннями і отримав їх від початку і до кінця, не висловивши жодних скарг і не наславши жодного прокляття. Всі хто побували раніше у пустельника, в результаті йшли ні з чим. Пара історій, та горе на все життя - сліпота. Старий сказав, що Сонце і Місяць - його очі. Але є ще й третє око, воно витає над гладдю води з грота. І за істинне бажанням знань, за доброту, старий віддав це око Шипоту. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
        Багато води витекло з тих пір, і ніхто не знає достовірно, куди подався потім музикант Шипіт, але він все так само мандрував по світу сліпим музикантом, розповідав оповіді і співав пісні. Знають тільки, що коли прийшла йому пора покинути цей світ, він дійшов до країв, які стали його будинком, і почув шум якогось водоспаду. У звуці падаючої води він почув голос старого-відлюдника, посміхнувся і повернув тому його око. Музикант помер тихо і щасливо, як і личить тому, хто просвітлений зсередини знаннями і вдячністю світу за життя. санаторий Шахтер
        Тепер, якщо стояти біля водоспаду імені музиканта, і якщо вміти слухати, то можна дізнатися всі-всі-всі ті історії, які знав Шипіт. Тому що: хто вміє слухати - той почує!!!