Гори України – http://sanatoriitruskavca.com

Гори України складаються з гряд Кримських гір і гірських ланцюгів Карпат. У цих місцях є сотні і тисячі визначних місць, до яких стікаються туристи як із ближнього зарубіжжя, так і з усього світу. Краса гірських хребтів вражає око, втомлене від нудного міського життя, а унікальне почуття, що виникає під час сходження на гору, незабутнє. Гори України овіяні багатьма легендами і таємницями, що робить їх ще більш привабливими.
Гори України: Вид з Піп-Івана Чорногорського. Фото: Юлія Ламаалем / The Epoch Times Санатории Трускавца
Гори України: Карпати, гора Бребенескул
Гори України: Карпати, Піп-Іван Чорногорський
Карпати
На південному заході країни розташувалися Українські Карпати,санаторий Алмаз які є частиною гірської системи, що проходить через територію Словаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Сербії, Австрії і в тому числі України. Гірська система Карпат оригінальна тим, що на її схилах збереглися праліси, унікальні для центральної частини Європи. Самі ж гори являють собою «м'які», без скельних виступів гірські вершини — полонини, на яких не росте ліс. Влітку гірський пейзаж доповнюють численні отари овець.
Одним із найбільш примітних місць Українських Карпат є природний парк Синевир, в якому розмістилося найкрасивіше і найбільше гірське озеро в Україні з однойменною назвою Синевир або «морське око». На території заповідника працюють бази відпочинку, що надають усі умови для комфортного проведення часу.
Переважаюче українське населення, яке живе в Карпатах, має специфічні риси побуту, мови і культури. Тут проживають такі етнічні групи, як гуцули, буковинці, бойки, лемки. Санаторий Весна Трускавец
Також у Карпатах приваблюють туристів чарівні карпатські водоспади: Яремчанський (12 м), Сріблясті (5 і 2 м), Труфанець (36 м), Манявський (20 м), Шепіт (14 м) та інші.
Гора Говерла
Гора Говерла в Карпатах — найвища вершина гір України. Її висота становить 2061 м. Розташована на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей на масиві Чорногора. Крім Говерли, тут височіють ще чотири вершини понад 2000 м — Ребра (2002 м), Гутин-Томнатик (2013 м), Петрос (2020 м), Піп-Іван Чорногорський (2028 м). Говерла в перекладі з угорської означає «Снігова гора», оскільки вершина її справді зазвичай покрита снігом, іноді навіть посеред літа.
Форма найвищої гори Карпат є конусоподібною. Вершина Говерли — це невеликий плоский майданчик, з якого можна помилуватися чудовим пейзажем. Звідси видно весь чорногорський хребет. Говерлу покривають альпійські луки, чагарникові пустища, де-не-де — кам'яні осипи.
Гори України: храм, «що сягає хмар», — Фороська церква, Крим. Фото: Алла Лавриненко / The Epoch Times санаторий Женева
Кримські гори
Найбільш знамениті гори України в Криму — це Роман-Кош, Ай-Петрі, Демерджі і Чатир-даг. Розташовані Кримські гори на півдні Криму і трьома грядами простягаються на заході від мису Айя в Балаклаві до Феодосії на сході. Найвища точка Головної гряди (яйли), що протягнулася уздовж Чорного моря, — це гора Роман-Кош висотою 1545 м.
У кримських горах течуть популярні серед туристів водоспади: Джур-джур (найбільш гучний, 15 м), Арпатський (10 м), водоспад Головкінського (12 м), Су-Учхан (25 м), Найбільш високий водоспад у горах України — це Учан-Су (90 м), який розташувався на однойменній кримській річці. У перекладі з татарської мови Учан-Су означає «вода, що летить». санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Ай-Петрі
Основна гряда Кримських гір поділена на яйли — масиви, що мають горбисту поверхню. До Ай-Петринської яйли, що підноситься на висоту 1254 м, можна дістатися по шосе від Ялти або по канатній дорозі від Місхора. Ай-Петринські зубці утворюють 4 великих заввишки 12–15 метрів і ряд невеликих прямовисних піків.
Недалеко від Верхньої станції канатної дороги є великий базар, який надає величезний вибір всіляких східних солодощів та розваг для туристів. Тут забезпечені всі умови для активного відпочинку: можливе катання на конях і верблюдах, гірському велосипеді, пропонуються польоти на параплані і т.д.
Популярні серед туристів Ай-Петринський меридіан, тобто кам'яний глобус, що показує точні геодезичні дані, оглядовий майданчик на скелі Шишко, метеостанція, печера Триглазка, обладнана для екскурсій.
Гори України: сніговий сезон на Ай-Петрі. Фото: Алла Лавриненко / The Epoch Times
Аю-даг (Ведмідь-гора)
Форма гори Аю-Даг або Ведмідь-гори характерна лаколітам — так званим «невідбутим вулканам». Її куполоподібна вершина, як вважається, утворена за допомогою остигання магми в товщі земної кори. Вулкану ніби не вистачило енергії, щоб викинути розпечені речовини з надр землі і, знесилений, він застиг на поверхні як кам'яний гриб. Висотою Аю-Даг не відрізняється — 577 м, але площа гори значна — 5,4 к쬬2. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Ведмідь-гора є державним заповідником. Вона вдається в море і утворює мис, добре оглядний практично з усіх боків Південного узбережжя. Завдяки цьому він здавна служив орієнтиром для моряків. Ще на початку першого тисячоліття античний географ Страбон у своїх записах про торгові центри узбережжя Криму згадує про Ведмідь-гору під назвою Кріуметопон, або «Баранячий лоб». Ця назва довго використовувалася в географічних картах. Проте вже жителям середньовіччя ця гора нагадувала велетенського ведмедя, який нахилився до моря, щоб напитися води.
Гора Демерджі
На східному кордоні алуштинського амфітеатру розташувалася Долина привидів і хаос на схилах гори Демерджі. Гора всіяна дивними кам'яними статуями, які нагадують чи то людей, чи то тварин. На південній частині гори з боку тролейбусної траси один із химерних каменів нагадує жіночий бюст, який туристи називають «профілем Катерини ІІ». Санаторий Весна Трускавец
Гори України: Чатир-Даг. Фото: The Epoch Times
Демерджі піднімається на 1240 м над рівнем моря. Її верхівка утворює рівну площину, вкриту густою та високою травою. Кругом панує тиша, галасливі дороги залишилися далеко позаду. На заході з верхньої точки Демерджі можна побачити Ведмідь-гору, ще далі видніється в синюватій млі зубчаста корона Ай-Петрі. На сході можна розрізнити плоский довгий мис Меганом, перед яким розташовується конусоподібна скеля Сокіл у Новому світі, під Судаком.
Роман-Кош
Найвища точка гір України в Криму — Роман-Кош — розташувалася в масиві Бабуган-яйла. Висота гори — 1545 метрів, утворена вапняками. Роман-Кош сьогодні входить у територію Кримського природного заповідника. Чудова тиша і спокій, які панують на вершині Роман-Кош, мимоволі змушують замислитися про вічне. У долинах гори можна зустріти граціозних козуль і оленів.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Роман-Кош особливо прекрасний у вечірній час, коли призахідне сонце опромінює золотистим світлом цю дивовижну гору, яка далека від насиченої людьми Ай-Петрі і витоптаної Демерджі. Бувалі мандрівники вважають, що тільки тут можна відчути справжній спокій і велич Кримських гір.
Деякі факти про гори України
• Українські Карпати складаються з декількох паралельних пасм, які простягаються з північного заходу на південний схід на близько 270 км.
• Кримські гори простягаються з заходу на схід на 180 км.
• Гори України займають 5% території країни
• У Карпатах до кінця неогену (25–2 млн. років тому) і на початку четвертинного періоду тривала вулканічна діяльність.
• У Карпатських горах середні температури січня від -2 до -5°C (на вершинах нижче -10°C), липня — +17+20°C (на вершинах до +4+5°C. Опадів випадає від 600 до 2000 мм у рік. санаторий Алмаз
• У Кримських горах середня температура в січні складає -4°С, а в липні — +16°С.

Золочів – http://sanatoriitruskavca.com

Місто Золочів - районний центр у Львівській області. Розташований на автотрасі Львів-Тернопіль-Умань (70 км від Львова). Є залізнична станція. Населення - 24 тис. мешканців. Площа - 1173 га. Перша письмова згадка - 1423 рік. Пам'ятки архітектури - Золочівський замок, XVІІ ст. (зараз музей-заповідник); Золочівський двір, XV ст. (боярський двір, боярське зібрання); церква Святого Миколая, XVІ ст.; церква Воскресіння Господнього, XVІІ ст.; костел Успіння Пресвятої Богородиці, XVІІІ ст. Крім того, в Золочеві розташовано Василіанський монастир греко-католицького обряду (заснований у 1569 році).
Замок - головна пам'ятка Золочева санаторий Шахтер,
В перший тиждень нашого перебування на Львівщині йшов дощ. В той час як у Києві стояла спека. Регулярно з дня у день галицькі поля і городи небо поливало водою. І лише у Золочеві з-за хмари визирнуло сонечко. Ненадовго правда, але цього часу виявилося достатньо, щоб на горизонті золотом заблищали бані якоїсь великої церкви. Церкву ту ми побачили від автостанції на вулиці Степана Бандери (саме там нас висадила буська "маршрутка"). Церква була на віддалі кількох кілометрів, але мені відразу закортіло попрямувати до неї. "Мабуть то і є Золочівський замок, - думав я тоді. - Як в Острозі - замок на горі, а в замку церква. Та ще й відповідно до назви міста вкрита золотом". Згодом з'ясувалося, що замок в іншій стороні, а золотоверха церква є зовсім новою і навіть недобудованою.
Найстаріша будівля Золочева Боярський двір (XV століття) санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
До готелю "Україна", в якому ми прожили наступні шість днів, шлях пролягав через центр Золочева. Тому перші враження про це стародавнє місто ми отримали із рюкзаками за плечима. Центр виявився мереживом вузеньких затишних вуличок, головна з яких носила ім'я Маркіяна Шашкевича (цей поет та просвітитель народився на Золочівщині, в селі Підлисся) і була виключно пішохідною. З обох боків вулиці рясніли вивіски магазинів та кав'ярень, а від перехрестя з вулицею Рєпіна проглядався величний барочний костьол з годинником на дзвіниці. На розі вулиць Шашкевича та Валової, поряд з міською ратушею, стояв пам'ятник В'ячеславу Чорноволу, а на самій Валовій розміщувався наш готель.
Перше ж знайомство із Золочевим підтвердило, що він вартий уваги та поваги, а майбутнє наше майже тижневе перебування в цьому місті дозволило значно ближче познайомитись з місцевими пам'ятками. санаторий Алмаз
Золочівський Василіанський монастир
Трохи історії
Попередником сучасного Золочева можна вважати давньоруське місто Радече, яке в історичних джерелах згадується під 1180 роком. Радече зруйнували татаро-монголи у ХІІІ столітті, а на його місці виник Золочів. Відомо, що в XIV-XV століттях в межах сучасного міста існувала дерев'яна фортеця, яку спалили кримські татари, але перша письмова згадка про Золочів датується 1423 роком, коли він перейшов від відомого у Галичині роду Кердеїв у володіння до Яна Менжика. А вже у 1427 році Золочів належав боярському роду Щечонів, які навіть судилися між собою за право володіння містом. Від тих часів в центрі міста стоїть боярський двір. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Бояри відігравали провідну роль у розвитку Золочева й зробили його дуже багатим. Про багатство це свідчить той факт, що навіть король Владислав ІІІ Варненчик, власник значної частини земель навколо міста, заборгував боярам 300 гривень (на той час це була величезна сума). Віддавати борги Варненчик вирішив золочівськими землями, чим спровокував ситуацію, коли власниками міста почали вважати себе відразу декілька заможних родин. Довгий час після того вони сперечалися за право володіти Золочевим (зрозуміло, що суперечки ці були не завжди джентльменськими). Закінчилося все тим, що в другій половині XV століття володарями міста стали Сінинські. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) Ці польські магнати зміцнили Золочів оборонним валом та дерев'яно-земляним укріпленням, що стояло на місці сучасного замку. Особливу роль в історії міста зіграв Станіслав Сінинський, що був його власником на початку XVІ століття. Саме він у 1523 році здобув для Золочева Магдебурзьке право. Крім того Станіслав Сінинський прославився своїми любовними пригодами, за які його відлучили від церкви.
Вознесенська церква Василіанського монастиря (1840 - 1860) Отель Respect Сходница
У 1532 році Сінинський продав Золочів познанському каштеляну Андрію з Гурки, від якого напівзруйноване після нападу татар місто у 1541 році перейшло до родини Зборовських. Через двадцять років Гурки відкупили Золочів, але згодом знову продали.
В кінці XVІ століття власниками Золочева стали Собєські, які володіли ним наступні півтора століття. У 1634 році батько майбутнього польського короля Яна ІІІ - Якуб Собєський - збудував у місті кам'яний замок, що на довгі століття став візитівкою та оборонцем Золочева. Але ця твердиня одночасно стала і символом полонізації міста. Особливо в часи Хмельниччини, коли в замку збиралася польська шляхта з усієї округи. санаторий Женева
Оборонятися Золочеву в ті буремні часи було від кого. Особливо дошкуляли татари. В 1649 році татари спалили місто разом із замком, а значну частину мешканців забрали у ясир. Довгий час місто було у занепаді, який скінчився лише після того, як власником став Ян Собєський. 1671 року, перед війною з Туреччиною, майбутній польський король перебудував та укріпив Золочівський замок. Але це не допомогло Золочеву в 1672 році, коли турецькі війська після шестиденної облоги захопили замок та місто. Санатории Трускавца,
До 1737 року Золочів належав Собєським. Наступним власником став Сандомирський воєвода Тарла, якого згодом змінили Радзивіли.
Після першого поділу Польщі у 1772 році Золочів разом з навколишніми землями перейшов до Австрії, яка впровадила свої порядки у місті. Австрійці закрили два католицьких монастирі, один з яких згодом віддали під православну церкву. Саме тоді відбувся якийсь дивний обмін церквами між українською і польською громадами - поляки взяли собі новішу, архітектурно довершену споруду (сучасний костьол Успіня Пресвятої Богородиці), віддавши українцям старішу, але далеко не таку величну (сучасна церква Воскресіння Господнього).
Більшість вулиць центральної частини Золочева сформувались ще у ХІХ столітті
На самому початку ХІХ століття у Золочеві знову змінився власник - ним став граф Лукаш Комарницький. Це був останній з магнатів, що володіли містом, адже в 1834 році воно перейшло у власність австрійської корони. Австрійці поставили в місті постійний військовий гарнізон, а із замку зробили в'язницю.
В 1918 році Австрійська (а з 1804 року Австро-Угорська) імперія розпалась. Золочів знову потрапив під владу Польщі. Але цього разу панування поляків на Галичині виявилося недовгим - через 21 рік ці землі перейшли до Радянського Союзу. Почались комуністичні репресії та Друга Світова війна...
Миколаєвська церква (ХVІ століття) мала оборонний характер і входила в систему валів санаторий Карпаты,
Пам'ятки Золочева
Офіційно до пам'яток загальнодержавного значення у Золочеві відносяться лише десять об'єктів, але якби це місто було розташоване на Сході України, напевно їх було б значно більше - до пам'яток архітектури та містобудування зарахували б майже всі будівлі міського центра, адже значна їх кількість була зведена у ХІХ столітті. Саме тоді сформувався сучасний центр Золочева, який дивом вцілів в період Другої Світової війни і зараз зберігає неповторний образ міста заможних людей, яким він був в часи Австро-Угорського панування. , санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Розвитку Золочева у ХІХ столітті сприяли його зручне розташування, мальовнича місцевість, традиції та будівництво у 1871 році залізниці. Звідусюди тоді приїздили у місто багатії. Вони оселялись в Золочеві та зводили великі кам'яниці. На місці давніх валів було споруджено прогулянкові сквери (спацери), які додали особливих деталей в неповторний галицько-польсько-австрійський колорит міста.
Костьол Успіння Пресвятої Богородиці Санатории Трускавца
Офіційні пам'ятки Золочева датуються XV- XVІІІ століттям. Найстаріша з них - Золочівський двір (або боярський двір) - мурована з каменю будівля, збудована в XV столітті як резиденція власника міста. Довгий час господарі Золочева жили саме в цій споруді, тут же містився і міський арсенал. Але після зведення Золочівського замку боярський двір почав занепадати. В XVІІ столітті його передали в підпорядкування парафіяльному костелові для опіки над убогими. Саме тому цю споруду ще називають будинком убогих. Пам'ятка ця і зараз стоїть в центрі міста, але має просто жалюгідний вигляд. Нею абсолютно ніхто не опікується, а тим що вона досі не перетворилась на купу каміння слід завдячувати міцності товстелезних (до 2 метрів завтовшки) стін.
Успенський костьол звели у 1726 році
На лінії оборонних валів (сучасна вулиця Валова) в XVІ столітті було збудовано церкву Святого Миколая. Це була споруда фортифікаційно-культового характеру, яка і зараз зберегла риси оборонної архітектури. В радянські часи були знищені старовинний іконостас та настінні розписи храму, а в самому приміщенні розміщувався атеїстичний музей. Але після отримання Україною незалежності церкву віддали вірянам. Протягом 2000-2003 років відновили настінні розписи, які на початку ХХ століття виконав відомий львівський майстер Модест Сосенко, а використовуючи дивом збережені фрагменти відтворили іконостас.
Воскресенська церква (1604) санаторий Шахтер
В центрі Золочева, на вулиці Григорія Сковороди, розташовані православна церква Воскресіння Господнього (1604 рік) та костьол Успіння Пресвятої Богородиці (1726 рік). Власне на мене збудована в стилі ренесансу церква особливого враження не справила - таких в Галичині немало (хоча чотири сотні років - вік достойний поваги). Інша справа - барочний костьол з великою кількістю скульптурних зображень святих, з барельєфами, з годинником на вежі та боєм дзвону. Ця велична похмура споруда підкреслює особливу ауру центра Золочева, ніби розганяючи навколо себе дух провінціалізму - обов'язковий атрибут "совдеповського" райцентру. Підсилює враження і корпус монастиря домініканців, розташований позаду костьолу. Монастир закрили в радянський період. Зате у спадок залишились якісь заводські приміщення, розташовані у корпусі келій.
На Львівській вулиці при в'їзді у місто знаходиться греко-католицький монастир Василіанського ордену (монастир Вознесіння Господнього), заснований у XVІ столітті (вперше згадується під 1567 роком). Зруйнований татарами у 1649 році монастир було відбудовано на кошти Яна Собєського, але споруди монастиря звели дерев'яними. У 1840-1860 роках на кошти графині Комарницької монастир перебудували - саме тоді було збудовано кам'яну церкву Вознесіння Господнього, яка і зараз є прикрасою обителі. В радянські часи монастир звичайно ж закрили. Вгадайте з трьох раз, що радянські чиновники розмістили в ньому? Правильно, туберкульозну лікарню (протитуберкульозний диспансер).
Але пам'яткою номер один в Золочеві є замок. Та про нього я розкажу окремо.санаторий Женева

Дрогобыч – http://sanatoriitruskavca.com

Значитсо, продолжим вспоминать жаркое лето 2008:)Санатории Трускавца
Железнодорожная кассирша в Трускавце сказала мне, что 2 билета - до Дрогобыча, а потом до Львова, покупать необязательно; достаточно купить квыток до Львова, а в Дрогобыче можно выйти, погулять и отправиться дальше в любое время. Раньше на Укрзализныце я с такими правилами не сталкивался, но не преминул воспользоваться.
Итак, следующий пункт назначения:.. санаторий Женева
А вы, кстати, знаете, кто такой Юрий Дрогобыч?
Впрочем, в куда большем почёте у дрогобыччан (или как это сказать по-русски?;) другой земляк.
Судя по количеству объектов с ликом Ивана Яковлевича (речь идёт не о 20-гривенных купюрах), в городе царит культ Франко:
Городская ратуша. Как и положено - видна почти отовсюду. Санатории Трускавца,
Вот так прогуливался я и фотографируя всё, что хорошо стоит.
После того, как несколько раз в разных местах города, я буквально лоб-в-лоб столкнулся с пареньком, вооружённым такой же как у меня картой Дрогобыча, я почуял - человек был не левый. Это был кто-то из наших (с);) И действительно, паренёк оказался пражским бэкпэкером, путешествующим по Западной Украине. Это именно его фраза What do you think about Sambir? чуть не ввела меня в искушение заблуждение:)))
Чувака больше всего интересовал дом Бруно Шульца. Мы его искали, искали, так и не нашли. Местные жители о такой достопримечательности своего города, похоже, и не знают...санаторий Шахтер,
В городе много подразрушенных зданий, сохранивших следы былой красоты... Или отреставрированных. Почти всех цветов радуги:)
Вплоть до Второй мировой войны большинство жителей Дрогобыча составляли евреи.
Хоральная синагога. При СССР - склад соли.
До самых известных дрогобычских деревянных церквей я из-за врождённого топографического кретинизма так и не добрался, так что показываю храмы попроще:) санаторий Алмаз,
Костёл святого апостола Варфоломея. На фотографии справа - памятник Иоанну Павлу II, установленный всего за год до моего визита в Дрогобыч.
 А это - один из самых красивых храмов, которые я когда-либо видел. Без шуток.
Монастырь отцов Василиян, церковь святых верховных апостолов Петра и Павла.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Сколе – http://sanatoriitruskavca.org.ua

49°02′01″ пн. ш. 23°30′42″ сх. д.
Помилкою буде думати, що в Сколе є лише радянські монументальні трембітярі з одного боку і помпезний палац баронів Гредлів з другого - і все. Так здається лише з вікна автівки, що мчить повз гірське історичне містечко в Закарпаття, але часом варто-таки зупинитись і зробити паузу. Невеличкий (6,7 т.ж.) карпатський райцентр - чудове місце для недовгої (година-дві), але цікавої прогулянки.санаторий Шахтер,
Голвоне, щоб ця прогулянка не випала на четвер, коли Сколе базарує - тоді весь стадіон "Бескид" заставлений розкладачками з секондом та іншим крамом, а автобуси гості з навколишніх сіл беруть штурмом.
І дивний факт - за останні сто років місто розрослося, вспучилося кількома п'ятиповерхівками, лякає запустінням радянських підприємств і звалищами сміття на берегах Опору - а народу тут як жило близько семи тисяч, так і живе стільки ж. Тільки це вже інший народ, звичайно. :о)санаторий Шахтер,
З назвою все давно зрозуміло: за Лаврентіївським літописом, саме в навколишніх горах в 1015 р. турівського княщя Святослава "скололи" підіслані рідним братом Святополком убивці. Начебто при нападі на нещасного Святослава і його дружину Параску князь Святополк окаянно вигукував: "Сколіть їх всіх!" Так він і увійшов в історію - Окаянним. А на честь вбитого назвали місто. Тільки трішки хитро назвали - не іменем, а похідною від дієслова. А в честь самого князя назвали кам'яноломню "Святослав" неподалік від міста (див. стару поштівку в галереї праворуч) - цинічний якийсь натяк, не інакше. У Другу світову в "Святославі" був концтабір для молоді.Санатории Трускавца
Є менш канонічні, майже апокрифічні версії походження назви: від скель (де в зелених Бескидах скелі?), від племені сколотів (які взагалі були степовиками), і від "сколеного" місця - начебто тут татаро-монголи хана Батия колись вирізали чимало горян, які обороняли перевал Тухольські ворота.
Варто ще додати ось що: ми, як люди грамотні, назву міста - згідно словникам  - відмінювати не будемо. А от автохтони це запросто роблять: "зі Сколього", "в Сколін", "у Скольому" і так далі. Лінгвісти кажуть, це своєрідний атавізм часів панування тут польської мови.
     Історія Сколе
Є версії, що тут, в Карпатських Бескидах, колись жили кельти з племені боїв (може, звідси й бойки?), а вже потім, в Х ст., на їхні обжиті місця прийшли слов'яни. Потім тут скололи нещасного Святослава Володимировича, а це вже Київська Русь. За 100 з гаком років до інциденту з окаянним братовбивцею повз прото-Сколе (яке тоді, ймовірно, називалося Тухля) пройшли угорські племена на чолі з Арпадом - у пошуках майбутньої батьківщини. Взагалі саме повз містечко завжди лежав торговельний шлях "на угри".санаторий Алмаз
Тухля як топонім не зник у віках - після розгрому військами Батия тої Тухлі, що зараз є Сколе, Тухля відродилася трохи осторонь від небезпечних торгових шляхів - і існує собі до нашого часу, піднявшись на безпечну відстань в гори.
Якщо торговий шлях, яким час від часу йдуть вкрай неприємні татаро-монголські незвані гості, мають бути укріплення. Археологи кажуть, що і були: на північ від міста, на перевалі Тухольські ворота (a.k.a. Ворота, a.k.a. Колодка) мусило щось бути ще до 10 березня 1241 р. Це щось складалося з трьох рядів валів і високої дерев'яної башти - ну, так собі думають історики, і, певно, в них є якісь резони думати саме так. З башти було видно аж Верхнє Синьовидне. Все, що лишилося по тим фортифікаціям, - гори Башта і Забашта. Знищили все це численні кочівники з орди Батия і Субудая, які йшли з Волині в Панонію. Дістатися від Тухольських воріт до Верецького перевалу татаро-монголи зуміли за два дні. Проте, ми всі це маємо якось туманно пам'ятати з шкільного курсу літератури - я про "Захара Беркута", звичайно ж.  санаторий Женева
З Київської Русі стрибнемо вперед у часі, на межу XIV-XV ст., коли за Сколе (вже саме Сколе!) точилася боротьба між братами Волохами, поляком Петром Кмітем і краківським Воєводою Яном Тарновським. Переміг воєвода. З 1567 р. володіння Тарновських переходять до князя Острозького. В руках його нащадків Сколе лишалося до XVIII ст.
В 1568 і в 1594 рр. Сколе і Славське пограбували татари. А 30 січня 1657 р. поселення було розграбоване угорським військом симигородського князя Ракоці.
Нарешті, містотворчний момент: десб 1660 рік, князь Олександр Януш Заславський засновує поблизу села Сколе місто, назване в честь засновника Олександрією (десь тоді ж з'являється у Потоцьких Станіславів, ті були не такими самозакоханими - і називали міста на честь близьких родичів :). Пихата псевдо-антична назва не прижилася, більше того, місто невдовзі асимілювало назву сусіднього села - і теж стало Сколе.
Сколівські сірники
В ті часи фортифікації ще були важливим містотворчим елементом - і в Сколе теж був замок. Правда, майже весь дерев'яний - архаїчно, зате дешево. Першим каштеляном замку був Ян Ольбрахт Пілецький.
Містотворчий елемент № 2 - ратуша. Теж була - і була єдиною мурованою спорудою на все новонароджене місто. Як і в випадках Гусятина чи Заліщиків, ратуша була одночасно і постоялим двором, і караван-сараєм. Ратуша дожила аж до 1950-х рр. - тоді її, руїну з часів Другої світової, розібрали. Ех, шкода... Загалом місто поділялося торговим шляхом на дві частини: шляхетську з 55 будинками ходачкової шляхти, 6 корчмами, двома пивоварнями та замком - і хлопську (колишнє село Сколе). В першій частині мешкало близько 500 жителів. в другій - приблизно стільки ж.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
З 1673 р. Сколе відійшло до родини Любомирських. З 1702 р. в місті мешкала іудейска громада (в 1910 р. вона налічувала понад 3 тис. чоловік). До Другої світової іудеї становили третину мешканців міста.
З червня 1772 р., коли Галичина відійшла до Австрійської імперії, розпочався період німецької колонізації у Сколе. Графиня Ізабела Любомирська запросила німецьких пекарів, слюсарів, шевців, годинникарів тощо. Колонії навколо Сколе називалися Феліценталь (Долинівка), Аннаберг (Нагірне), Карлсдорф (Климець). В присілку Демня колоністи-гірники звели доменну піч і виготовляли там сільськогосподарське знаряддя. Пізніше колоністи з Богемії звели неподалік склодувну піч - на цій гуті в 1809 р. працювало вже понад 140 чол.Санатории Трускавца,
В 1784 р. дорога-гостинець з'єднала Сколе і Нижні Ворота на Закарпатті, в тому ж році Сколе пережило велику повінь, а пізніше і голод. 
З 1847 р. Сколівщина відійшла до Потоцьких, в 1859 р. маєтність купив граф Евгеніуш Кінський. В місті проживало близько 2 т.ж. Кінський біля 1862 р. звів перший на Сколівщині паровий тартак, а в 1864 р. заснував найбільшу на Галичині сірникову фабрику.
З 1885 р. через місто пролягла залізниця Стрий-Сколе. в 1887 р. гілку продовжили до Мукачева.
З 1886 р. почалася ера братів Гредлів (Грьодлів) у Сколе.
30 березня 1888 р. майже третина Сколе була знищена пожежею: постраждала понад сотня дерев'яних будинків. Згоріли костел, пошта, школа. Муровану церкву Різдва Богородиці звели в 1896 р., мурований костел Семи Скорбот Діви Марії - у 1895 р. (дерев'яний храм з 1660 р. мав тут ж саму посвяту). Костел сильно постраждав у Другу світову війну, а в радянський час використовувався як склад, а потам як електростанція. В 1964 р. електростанцію з храму перенесли, залишивши споруду помирати напризволяще. В 1991 р. нечисленні сколівські римо-католики відновили костел.санаторий Алмаз
 В 1912 р. Сколе стало повітовим центром. Звичайно ж, тут діяло спортивне товариство "Сокіл". Крім кадрів на цій сторінці, можна побачити архівні види сколівського "Соколу" тут.
В міжвожнний період тут активно розвивався туризм, відкривались відпочинкові вілли і пансіонати, працювали пляж на Опорі і кінотеатр, ковзанка і перша в Карпатах санна траса. Саме тому Сколе було героєм сотень видів листівок міжвоєнного періоду - і вони були присвячені як літньому, так і зимовому відпочинку в місті і околицях. Показати всі на одній сторінці немає ну жодної можливості.
Звичайно, був у Сколе й ринок - центральна площа. Синагога, зведена на схід від ринку у середині ХІХ ст., була спалена в 1942 р.
Пам'ятник Шевченку на майдані Незалежності встановили у 1995 р.
     Церква св. Пантелеймона в Сколе санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Хрест біля церкви св. Пантелеймона в Сколе
Найстарішою спорудою містечка вважається невелика дерев'яна бойківська церквиця, присвячена св. Пантелеймону. Тризрубний триверхий храм знаходиться не на центральній вулиці, тому спробую пояснити до нього дорогу. Від центрального міського майдану Незалежності, того, де стоїть в ледь не крилатій пелерині Тарас Григорович, потрібно заглибитись на квартал - в сторону, протилежну від залізниці (ну не знаю, як ще пояснити:)).
Спочатку церква, яку згідно переказів датують 1597 р., була присвячена св. Параскеві. Коли в 1896 р. в місті звели більший, сучасніший храм Різдва Богородиці, богослужіння у старенькій церкві почали відбуватися лише по великих святах - аж поки святиню взагалі не закрили у 1939 р. Коли Львівщину звільнили від нацистів, храм недовгий час діяв - до ладу приводили церкву Різдва, тож зайве приміщення громаді згодилося. В 1946-1990 рр. (за іншими даними, з 1960-го р.) у церкві діяв музей. Відновилися богослужіння тут 9 серпня 1993 р., а 21 вересня того ж року церкву повторно освятили. З 1994 р. при святині діє братство св. Володимира.санаторий Женева
Ремонт церкви мав місце у другій половині 1990-х рр. Перекриття змінили у 1997 р., тоді ж було куплено дзвони. 
14 квітня 2009 р. церква горіла. Було пошкоджено внутрішні стіни  (площа пошкодження 45 м кв.) і дах, цим самим завдано збитків на 42 тис. гривень. Вогонь у церквах Сколівщини досить частий гість, він лише в двотисячних розвіяв попелом храми в Долинівці (зведена 1820 р., згоріла в 2006 р.), Головецькому (1873, 2007), Тухольці (1858, 2007) та Сопоті (1836, 2009). 
Станом на липень 2010 р. церква св. Пантелеймона в Сколе непогано виглядала. В неї навіть сайт є.Санаторий Днепр Бескид Трускавец
Скажу відразу. що така солідна дата - 1597 р. - мене насторожує. Саме від 5 березня 1597 р. документи вперше фіксують назву міста Сколе - але річ не в цьому співпадінні, а в тому, що храм не виглядає на архаїчну споруду.
Дерев'яна симпатична дзвіниця на північ від храму зведена у 1760 р. майстром Сенем Школовцем. Видно, що колись саме через дзвіницю віруючі заходили на території церкви, зараз є окрема брама.
     Навколо - Карпати
Вид на перевал Тухольські ворота від вокзалу в Сколе. Липень-2010.
Дорогою з надзвичайно дохлої на вигляд автостанції (кілька автобусів на день, нечуванно для Львівщини) або залізничного вокзалу (вони поруч) до дерев'яної церкви св. Пантелеймона можна минути більшу частину архітектурних атракцій міста (крім костелу Семи Скорбот Діви Марії - він ближче до перевалу Тухольські ворота. Там неподалік також знаходиться щойно зведена дерев'яна скромна церквиця місцевої малочисельної православної громади).  санаторий Шахтер,
Відзару напроти новенького (2009) меморіалу воїнам УПА - Народний дім культури Сколівського району «Бескид», сіре радянське бетонне одоробало, але з цікавими металевими прикрасами на теми праці і відпочинку.
За ним - ошатна двоповерхова жовто-біла споруда. Зараз це бібліотека, а колись тут розміщувалось спортивне товариство "Сокіл". Зе далі - майже одна за одною вишикувались вздовж однієї з сторін вулиці три ошатні віли зламу ХІХ-ХХ ст. та початку ХХ ст. В усіх якісь установи.
Вже неподалік повороту до церкви стрінеться ще одна стара вілла в закопанському стилі, дерев'яна і помираюча, загороджена парканом. Кілька цікавих старих будиночків є і біля церкви св. Пантелеймона.Санаторий Сидус (SIDYS) Сходница
Імпозантна двоповерхова споруда австрійських часів (1894) зараз віддана піл академічну гімназію Національного Університету "Львівська політехніка". Тут навчається майже 800 учнів.

Золочів – http://sanatoriitruskavca.com

Райцентр Львівщини на річці Золочівці. Лежить на трасі Тернопіль-Львів, в 66 км. на схід від Львова. Населення – близько 23 тисяч чоловік.
9 серпня 2011 р. Герой України, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький повідомив ЗМІ, що 5 серпня о 14-00 внаслідок бурі впав дах на вхідному корпусі Золочівського замку. На його відновлення просять 3 млн. гривень. Доступ туристів до пам'ятни поки що неможливий. санаторий Алмаз
Вже у 1180 році в межах сучасного Золочева існувало місто Радече, яке можна вважати попередником Золочева. У деяких історичних джерелах згадується, що в кінці ХІІІ ст. на місці сучасного Будинку "Просвіта" і була давньоруська фортеця. Точно відомо, що у ХІV-ХV ст. ця фортеця існувала і була спалена під час набігу кримських татар.
Перша згадка про Золочів – під 1442 р., але існувало місто, безперечно, і раніше і належало до олеських маєтків Яна з Сієни. В 1442 та 1443 рр. король Владислав Варненьчик заборгував с. Золочів 300 гривень. Така велика сума свідчить про те, що й село було на той час вже великим і з урожайними землями. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Можна припустити, що на горі (а місцевість тут дуже мальовнича), на перехресті доріг з Тернополя, Бережан і Поморян уже тоді були якісь укріплення.
Магдебурзьке право місто отримало 15 березня 1523 р. Власником Золочева був тоді Станіслав Сенинський, який у 1532 р. продає місто разом з “фортецею” одному з магнатів – Андрієві графу Гуркові, познанському каштелянові. Новий власник дещо перебудував замок. Нарешті, у 1634 р. батько майбутнього короля Польщі Яна Собєського – Якуб – закінчив перебудову замку, зміцнивши його чотирма бастіонами.
Напис на замковій стіні.
Син Якова Собєського, Ян ІІІ, рідко перебував в своєму Золочівському замку Успадкувавши після вимерлого магнатського роду Даниловичів замки у Поморянах, Золочеві, Олеcьку, Жовкві, він, як правило, проживав у дерев‘яному замку в Яворові, часом – у Жовкві та Варшаві. Короткий опис замку з тих часів залишив в своїх мемуарах агент-розвідник Людовика Чотирнадцятого Ульріх Вердум, який в 1671 р. проїжджав через місто на схід. Він записав:
 ”...Замок на високому горбі, добре укріплений валом із землі та бастіонами з кам‘яних плит і ровом”. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Золочівський замок, збудований на зразок цитаделі бастіонового типу, зберігся до сьогодні майже повністю. Це подовжений чотирикутник, оточений високими валами, укріплений ззовні тесаними кам‘яними плитами. На кожному розі добре видно п‘ятикутні бастіони, що закінчуються шестибічними сторожовими вежами, які після перебудови в 19 ст. мають лише декоративний вигляд. На кожній з веж – кам‘яні плити з гербами Яніна, Годзава, Равич і Гербурт з літерами J. S.K.K.S.K. (Jakob Sobieski, Krajczy Koronny, Starosta Krasnostawski). Крім того, на баштах є цифри “1634”. Замок був оточений глибоким ровом. В‘їздна брама мала колись також звідний міст.
На подвір‘ї знаходиться двоповерховий житловий корпус – палац в стилі ренесансу.санаторий Шахтер Поряд з палацом на осі головного входу побудований так званий Китайський палац. Надбрамний корпус і господарські будівлі розташовані по периметру подвір‘я на західній і південній куртинах.
У 1672 р. замок був здобутий і зруйнований турками. Пізніше відбудований турецькими і татарськими полоненими, в 1675 р. витримав сильний штурм татарської орди Аджі-Гірея.
Після смерті Яна ІІІ проживав інколи в Золочівському замку принц Яків (помер у 1737 р.). Після нього разом з маєтками замок перейшов до Радзивіллів, але нові господарі не дуже переймалися долею Золочева, замок почав потроху піддаватися часу, руйнуватися. Згідно з інвентарем 1782 р. всі замкові споруди були майже зовсім знищені.санаторий Женева
У 1802 р. Золочів купили поміщики Комарницькі, відреставрували замкові будівлі і переробили їх на житлові приміщення, однак близько 1840 р. продали фортецю австрійському уряду під казарми для війська. З 1872 року австрійська влада почала використовувати замок як в‘язницю та приміщення суду. З 1939 по 1941 рр. у замку була катівня НКВС, потім тут хазяйнували фашисти. О.Лесик в книзі "Замки і монастирі України"  писав, що в радянські часи замок було віддано під ПТУ. Нарешті, з ініціативи Б.Г. Возницького, у 1986 р. вирішили влаштувати у замку музей. Санатории Трускавца
Б.Г. Возницький, директор Львівської Галереї мистецтв, багато зробив для підняття замку, з яким пов‘язані імена Б.Хмельницького, П. Дорошенка, Івана Сірка, з руїн. Реставрація була проведена у 1979 та 1989 рр., саме тоді вперше за багато років, переступили поріг замку люди, чиїх родичів закатували енкавеесівці. Замордовано було близько 800 чоловік. Останки жертв перепоховано на місцевому цвинтарі.
Не обминули місто в ХХ столітті і страшні єврейські погроми. Докладніше про ті жахливі події можна прочитати в статті Софії Грачової в часописі "Критика".
     Катастрофа-2010 Санатории Трускавца, в
Жахлива новина облетіла в лютому 2010 р. всі інформагенства: один з найпопулярніших замків "Золотої підкови" потерпає від стихії.
Сніжна шапка на даху надбрамної вежі фортеці була така важка, що 22 лютого дах не витримав. Приміщення заливається талою водою, замокає й сусідній корпус. Снігопад завадив працівникам замку вчасно прикрити дірку на даху, але за кілька днів начебто латку було поставлено. "Начебто" - тому що я 2 березня 2010 р. бачила саме що дірки і напіврозвалений комин, але працівник заповідника мене завірив, що латка є - і було ще гірше, ніж тепер. Гм.
Потрібно сказати, що крівля була пошкоджена ще під час літнього буревію в 2009 р. Кошти на ремонт не виділили вчасно, мотивуючи це тим, що акт було складено неправильно (робимо висновок: бюрократи не лише самі говорять на якійсь своїй мові, а й інших застваляють вживати канцеляризму замість живих слів). Замку для відновлення потрібно 1 млн. гривень.
Реставрація замкових споруд, здавалося, тривала вічно. Шкода, що все виявилось не надто якісно зроблено.
Наприклад, було вручну (!) насипано оборонні вали (техніка в такій справі не помічник): на всій території подвір‘я зняли метр ґрунту до рівня культурного шару XVII ст. В березні 2010 р. частина одного з бастіонів кришилася як крейда, розсипалася на очах.санаторий Алмаз
Багато що зроблено і в житловій частині палацу, де облаштовані музейні зали. Пан і пані мали окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці. А ключі від скарбниці носила при собі саме пані. За порадами тогочасних архітекторів, між двома половинами був прохід, аби у пана роги не виросли. Особлива гордість Золочівського замку – туалети: в ті часи це було рідкістю. А золочівські ще й так майстерно споруджено, що їх вивчали навіть сучасні спеціалісти.
Роботи по відновленню Китайського палацу йшли і в кінці квітня 2001 року, коли я вперше потрапила в Золочів. Мені навіть пощастило побачити Бориса Григоровича Возницького в його улюбленому замку.
Біля Китайського палацу зведено невеличку пагоду, на подвір‘ї встановлено скульптури, розбито клумби. Борис Григорович мріяв про експозицію східного мистецтва в цьому будиночку, про чайні церемонії - і його мрія здійснилася. Трохи допомогла їй стати реальністю й компанія "Львівської пивоварні" "Панська подорож замками Європи", кошти від якої пішли на відбудову споруди. А вже Львівській пивоваарні в медіа-кампанії трохи допомагала я, чим і пишаюся.санаторий Женева
Біля входу до замку зведено прикрашену мозаїкою капличку з бронзовим розп‘яттям. На вхідних воротах колись був напис про те, що квитки до замку коштують 50 коп. для дітей та гривню – для дорослих, але так насправді ніхто ніяких квитків в нас не спитав (інформація з 2001 року, зараз ВСЕ змінилося) ... хоча на подвір‘ї було багато людей.
     Що за замок без привидів?
Обережно! Замок з привидами! Але бастіони валяться від сніжної зими. 2 березня 2010 р.
А тепер – трохи історій з привидами. Без них літопис будь-якого замку виглядає занадто прісним навіть для скептичних атеїстів: казки люблять всі. А цю я вичитала в львівській газеті "Експрес", в статті Тетяни Шевченко.
Якось 2000-го року в Китайському палаці ночували реставратори. Один з них встав перекурити. Раптом у кватирку, до якої з землі людина не дістане, хтось постукав. За вікном майнула тінь кремезного чоловіка в капелюсі. Всі перелякалися і не спали до ранку. Відтоді таке траплялося не раз.
Під pіздво робітниці клали паркет – і раптом у сусідніх приміщеннях почули кроки.санаторий Шале Грааль, Поки жінки колядують – тихо. Замовкнуть – знову таємничі звуки. Кажуть, що навіть Возницький, ночуючи в замку, чув таку колотнечу, що аж сокиру біля себе поклав – про всяк випадок. Привида назвали Чорним Лицарем.
Поява Чорного Лицаря збіглася в часі з однією цікавою знахідкою. За с.Новосілками, що поблизу Золочева, у глухому лісі, в яру, знайшли два величезні камені. Люди казали, що біля тих каменів чіпляється блуд. На них є різьба орієнтовно кінця 14 – початку 15 ст. Власне, тому їх і привезли до замку. На високому камені – два вінки : один із квітів, другий з терну. Це символізує життя і смерть.
На другому, величезній пласкій брилі, філігранно висічено кілька рядків тексту готичним шрифтом. Що написано – ніхто з фахівців не може розшифрувати.
До речі, створено товариства шанувальників Золочівського замку в Торонто та Сиднеї.
Каменюки й справді незвичні. Та тільки розгадка, як завжди, значно простіша за народні версії. Це ХІХ століття. А все, що буде нижче, скоріше за все, маячня.
Один з каменів.
Послання тамплієрів? Загадати бажання і... повернути палець (автор статті - Галина МИЦЬ)
З трьома каменями, які «живуть» у Золочівському замку, пов’язана давня прекрасна легенда. При вході на територію Золочівського замку стоять три великі камені. На сірому тілі цих велетнів відвідувачі охоче розглядають “вирізані” невідомою мовою літери - цілий рядок, які дійшли до нас з глибини століть. Ще невідомий художник зобразив на кам’яному полотні якісь давні символи - терновий і живий вінки, які переплелися, мов дві обручки. І просвердлив в одному з каменів дуже акуратну дірочку. Кажуть, якщо маєш потаємне бажання і хочеш, аби воно здійснилося, потрібно покласти до тієї дірочки палець, подумати про бажане і швидко повернути палець довкола осі. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Усі три камені працівники замку привезли із села Новосілки Золочівського району - так вони й лежали при купі в колишньому оборонному яру. Найбільший камінь, вагою 10 тонн, вдалося витягнути тільки за третьої спроби - люди, які були присутні при перевезенні, розповідають, що у підйомного крана не один раз рвалися троси. За переказами, ці три камені - усе, що залишилося від безповоротно зруйнованого у XVI столітті Новосілківського замку, який побудували вихідці з Угорщини, нащадки багатого лицарського ордену тамплієрів. У надписах на каменях начебто було зашифровано, де тамплієри заховали свої скарби. Донедавна вважалося, що напис на камені зроблений невідомою мовою. Але півтора року тому, коли до Львова приїздив Папа Римський, у Золочівському замку побував його референт. Він оглянув напис і, упізнавши одну характерну букву, яка у написаному повторюється не один раз, висловив думку, що це старопольська мова, якою користувалися до середини XIV століття.
Легенда, яку розповідають жителі села, така. Начебто у давнину в’язнем Новосілківського замку був польський національний герой Янусик. У ніч перед стратою йому приснився сон: якщо вдасться йому знайти у своїй камері камінь з діркою, його найпалкіше бажання збудеться. Для цього потрібно покласти у цю дірку палець і повернути довкола осі. Янусик відшукав потрібний камінь і вчинив саме так, як йому приснилося у віщому сні. На ранок молодому вродливому в’язневі в камеру принесли тацю з мокрими хустинками. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Він зв’язав їх одну до одної і втік із замку. Ще один варіант легенди оповідає, що Янусикові передали хустинки молоді дівчата, також через дірку в камені. ...Сьогодні відвідувачі, які приїжджають до Золочівського замку, знають: якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового, “мертвого”, вінка. Якщо ж твоє бажання романтичне - в бік вінка квітучого. Працівники замку жартують: якщо бажання не здійснилося - значить, палець був недобре повернутий, і треба їхати до Золочівського замку ще раз.
     А що крім замку?
Воскресенський костел. Вівтар.
О. Мацюк повідомляє про наявність у Золочеві оборонного двору, за іншими даними – арсеналу, датованого XIV ст. Знайти його мені вдалося вже аж в серпні 2005 року. Ну, знайти - сильно сказано, бо ця масивна, виразно оборонного характеру споруда знаходиться фактично в самісінькому центрі міста, поблизу ошатної сецесійної кам'яниці з годинником під куполом (може, якийсь аналог ратуші?).
Сувора, майже без вікон, кам'яниця тихо спостерігає за сучасним Золочевом. Стан арсеналу, на жаль, не найкращий.
Одна з моїх улюблених міських споруд - багато прикрашений скульптурами костел Вознесіння діви Марії комплексу монастиря домініканців XVI-XVIII ст. (на вулиці Мазепи). Цікаво тільки, чому ось тут: санаторий Шахтер,
вказується, що даний костел було зведено 1939 року? Думаю, це дата останньої перебудови храму. Інтер‘єр витримано в досить витончених біло-золотих тонах, тут поєднуються барокова різьба з сучасними трохи аляповатими зображеннями святих.
Це далеко не єдиний цікавий міський храм - збереглися ще й Воскресеньська церква (162401627рр.) поблизу арсеналу, та древня Миколаївська церква (первісно, здається, костел) трохи далі. Для прихильників "чорної романтики" програма-мінімум - візит на старий міський цвинтар. Хоча прогулянка серед древніх склепів та скульптурних надгробків - дуже на любителя.
Місто компактне, поставивши машину на площі біля пам‘ятника Шевченку, ми за півгодини обійшли центральні вулички Золочева. Пам‘ятки розташовані на невеликій відстані одна від одної, а крім них збереглось багато вишуканих сецесійних будинків, зараз в них, наприклад, районний привід Руху тощо.
На великій пустій площі між містом і залізничним двірцем вже в часи незалежності виросло кілька храмів. найновіший - дерев'яна церква блаженного Миколи Чарнецького (того самого, могилу котрого на Личаківському цвинтарі студенти щороку просто грабують перед сесіями :))санаторий Женева. Храм зведено в формах традиційної дерев'яної архітектури Галичини.
По дорозі з Золочева на Підгірці можна побачити великі антени-радари за лісом. Місцевість тут просто дивовижної краси - вкриті лісами пагорби по обох сторонах від дороги, неоготицький костел Воздвиження Святого Хреста в с. Єлиховичі одразу за Золочевом (його бляшану, просто сяючу на сонці стріху видно вже здаля), храми інших конфесій. Отримуєш естетичне задоволення вже від самої їзди таким шляхом. :о)

Дермань – http://sanatoriitruskavca.com

Монастир-фортеця заснований в середині XV Василем Федоровичем Острозьким, що зафіксовано в пом'янику монастиря.
Розташований на вершині невеликого пагорба і захищений з півдня ставком, а з заходу болотистим лугом, монастир займав доволі непогане стратегічне місце. З півночі та сходу був глибокий рів, який в разі потреби наповнювався водою зі ставка. Через рів до монастиря вів дерев'яний міст, зараз тут земляний насип. Кам'яний мур оточував по периметру монастир, санаторий Женева мури первісно завершували зубці, з внутрішнього боку була дерев'яна галерея. Зараз збереглися окремі ділянки муру: північна частина та південна, по 60 та 50 м відповідно, висотою 3-4м, товщина 1,5м. Вхід до монастиря був через п'ятиярусну браму-дзвіницю. Перший ярус мав вигляд прямокутника 14х10,4м., у четвертому поверсі містилося 14 стрільниць, п'ятий поверх був надбудований значно пізніше у 1840-х рр, і там розміщалися дзвони. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) На XV ст. висота чотириярусної башти сягала 18м. На подвір'ї монастиря розмістилися також Троїцька церква (її опис подано після історії монастиря), корпус келій, криниця, а господарчі споруди виникли лише у XIX ст
 Історія
В 1499р Констянтин, онук князя Василя, подарував монастирю рукописну книгу повчань, а через вісім років рукописне Євангеліє, срібний позолочений потир, хрест з мощами, церковну одежу. санаторий Шахтер,
В 1575-1576 році управителем монастиря був Іван Федоров. У 1602р К.К. Острозький заснував школу при монастирі, в цьому році було засновано і друкарню, керівником якої був брат Северина Наливайка - Дем'ян Наливайко. З заснуванням друкарні монастир став одним з осередків книгодрукування та освіти. Більшість видань було надруковано літературною українською мовою. Але друкарня проіснувала недовго всього три роки, потім її було закрито і друкарське устаткування було повернуте до Острога.
В період 1627-1631 настоятелем монастиря був вихованець острозької академії , син її ректора, Мелентій Смотрицький - архієпископ Полоцький. З 1712р настоятелем став греко-католик Януарій Огурцевич, монастир став уніатським і пробув таким до 1795р., коли Волинь у разі розподілу Польщі опинилася під владою Росії. У 1828р монастир був пошкоджений пожежею. Так згорів іконостас XVII ст., новий був облаштований лише у 1850-их рр. Він був дерев'яний різьблений, на блакитному фоні з позолотою. На жаль і цей іконостас не зберігся. На той час в церкві були три портрети Петра І та двох настоятелів - єпископів Смотрицького та Володковича. санаторий Шахтер,
В монастирі була велика бібліотека, де зберігалися не тільки церковні книги, були і рукописні, і стародруки слов'янською, російською, польською, латинською, грецькою, німецькою мовами.Санатории Трускавца