ЗАМКИ ЛЬВІВЩИНИ – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Львів, як відомо, є одним з найдавніших міст України. Його архітектурні пам'ятники вже давно ваблять людей з усього світу, охочих зануритися в глибини історії і власними очима побачити вікові будівлі цього чудового місця.санаторий Женева
     Але не тільки міськими пам'ятками багата Львівщина. Однією з рис її завжди були замки, відомі своєю величністю і унікальною історією. Львівська область налічує не одну таку будівлю, але деякі з них заслуговують особливої уваги. санаторий Шахтер
      Таким, наприклад, є Підгорецький замок, перші згадки про який, відносяться ще до 1445 році.
     Відомо, що замок зводився за рахунок фінансування Станіславом Конецпольським, який викупив його і прилеглі села у Януша Підгорецького. Самі ж два поверхи палацу спорудив італієць Дель Аква, знаменитий на той час архітектор. І, нарешті, оборонні системи були зведені лише у 1635-1640 роках руками інженера Боплана. За роки свого існування замок встиг побувати у володінні багатьох людей. Від Станіслава він був переданий королевичу Якубу Собеському, який віддав його Костянтину Собеському, молодшому синові Яна III. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
    У 1720-тому володіли магнати Жевуські, які збудували тут костел Святого Йосифа, що донині стоїть біля входу в замок. І, пізніше, останніми власниками його довелося стати родині Сангушко. санаторий Алмаз
    На жаль, у радянські часи замок був розграбований, а в 1956 через велику пожежу згорів палац, від якого залишилися лише стіни. Будівлю було частково відреставровано в 1960 роках, після чого, через деякий час, тут було відкрито санаторій. санаторий Женева
     З 1997 року, після передачі замку у відання Львівської галереї мистецтв, тут постійно ведуться роботи з реставрації.
   Якщо Ви якось побачите цей замок, він може здатися Вам знайомим. Це й не дивно, оскільки саме тут проводилися зйомки славнозвісного фільму "Три мушкетери", улюбленого багатьма поколіннями любителів кіно.
   Наступним в низці знаменитих замків Львівщини йде Золочівська твердиня. Це місце відоме з 1442 року і, очевидно, знаходиться воно там, де колись височіла ще більш древня фортеця, спалена під час татарських набігів. Розташований замок в місті Золочів, що знаходиться на місці, де свого часу пролягав торговий шлях між Заходом, Сходом і Півднем Європи. санаторий Алмаз,
   До 17 століття це місце славилося своїм комфортом і сучасністю. Тут знаходилося кілька ватерклозетів, побудованих за самою новою на той час технікою, системи прослуховування, які використовувалися для підслуховування розмов прислуги, а також потаємні ходи. Санаторий Весна Трускавец
  До 1802 року замок був пристосований під житлові приміщення, а в 1840 році австрійський уряд організував тут казарми.
   Ще одною пам'ятною будовою з плеяди замків Львівщини є замок в Жовкві. У 1594 році гетьман Станіслав Жолкевський задумав перетворити відомі з 1242 Винники на місто-фортецю. А з 1603 року польський король Зигмунд III дав місту назву "Жовква". санаторий Шале Грааль
  У той час в Європі під впливом книги Томаса Мора "Утопія" було дуже модним будівництво "ідеальних міст". Відомі львівські архітектори Павло Щасливий, Павло Римлянин та Амврозій Прихильний за проектом італійського архітектора Морандо доклали зусиль до будівництва Жовкви. Звісно ж, головну увагу приділили спорудженому в 1594-1606 роках замку. Санатории Трускавца
  Цей замок в різний час приймав Петра I, знаменитих свого часу діячів Михайла Радзивіла, Артура Гладовського та інших.
  У 2003 році була проведена реєставрація цього місця, завдяки чому сьогодні він виглядає так само, як колись, у період свого розквіту.
     Зрештою, кожен замок Львівщини унікальний по-своєму. І лише побувавши в ньому, побачивши все на власні очі, можна по-справжньому відчути красу і шарм цих величних будівель. Санаторий Весна Трускавец

Ніжин – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Ніжин після Чернігова найкрупніше місто Чернігівської області. Тут мешкає 76 тисяч осіб, це промисловий та культурний центр.
Ніжинський вокзал та водонапырна башта біля нього санаторий Алмаз
Перша письмова згадка про Ніжин датується 1078 роком. Тоді поселення називалося Нежатин. В пізніших руських документах його називають Уненіж.
Відомо, що в домонгольські часи Ніжин був укріпленим населеним пунктом. У 1239 році його зруйнував хан Менгу дорогою на Чернігів. Відродилося місто у XIV столітті вже у Великому князівстві Литовському. На початку XVI століття після литовсько-московської війни Ніжин у складі Чернігово-Сіверського князівства відійшов до Московії. А в 1618 році, згідно із Деулінською угодою, вся Сіверщина разом із Черніговом та Ніжином опинилася у складі Київського воєводства Речі Посполитої. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
У 1625 році Ніжину було надано Магдебурзьке право та герб із зображенням Юрія Змієборця. В місті почало формуватись самоврядування на чолі із війтом. Тоді ж Ніжин став центром староства.
Церква Івана Богослова (1752 р.)
В першій половині XVIІ століття на основі залишків укріплення часів Київської Русі на лівому березі річки Остер поляки збудували дерев’яно-земляну фортецю з 11 вежами. Пізніше, вже за російської влади, фортецю укріпили бастіонами, а всередині збудували земляну цитадель увінчану високим частоколом. На баштах цитаделі (замку) було встановлено 10 гармат. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Існувала Ніжинська фортеця до початку ХІХ століття. Тоді вона втратила своє фортифікаційне значення й була скасована. Територію замку віддали під ринок. Зараз ще простежуються вали замку біля річки Остер.
У 1648 році Ніжин став одним із найбільш значних осередків козацтва на Лівобережжі. Він став центром великого козацького полку (10 тисяч козаків) і брав активну участь у Визвольній війні. санаторий Женева
Пам'ятник Миколі Гологю (скульптор Пармен Забелло)
Благовіщенський собор (1702-1716 рр.)
В період Руїни Ніжин продовжував відігравати одну з провідних ролей у козацькому житті Лівобережжя. Тут відбулося кілька антимосковських повстань (одне з них жорстоко придушив московський воєвода Ромоданівський спаливши потім місто).
У 1663 році у Ніжині відбулася подія, яка мала важливе історичне значення для всієї України – Чорна рада.санаторий Шахтер Це була загальна козацька рада в якій право участі й голосу крім козаків надавалося «черні» - селянам та міщанам. Такі ради відбувалися дуже рідко й лише у виключних випадках – коли між старшинами був розбрат. Ніжинська Чорна рада була найбільш відомою з усіх. Її перебіг прекрасно висвітив у своєму романі Пантелеймон Куліш.
Під час Чорної ради відбувалося обрання гетьмана Лівобережної України. Санатории Трускавца, Кандидатами були наказний гетьман Яким Сомко та запорізький отаман Іван Брюховецький. Останнього активно підтримувала Москва, «зміцнивши» цю підтримку присутністю на раді 8-тисячного війська. Підтримала Брюховецького і «чернь», піддавшись на його улесливі обіцянки підняти загальний рівень життя. Після ради Яким Сомко був звинувачений у зв’язках із полякам, заарештований і страчений. Брюховецький же не виправдав сподівань народу, він зрікся Переяславських угод й вірно служив не Україні, а Москві, значно посиливши її вплив навіть у повсякденних українських питаннях. Народ зненавидів Брюховецького і в 1668 році його було вбито власними військами. Після Брюховецького гетьманом всієї України став Петро Дорошенко.
Миколаївський собор (50-ті роки XVII ст.)
У другій половині XVII та у XVIII ст. провідну роль у житті Ніжина почали відігравати греки, яких запросив у місто на поселення ще у 1657 році Богдан Хмельницький. У 1675 році греки заснували у Ніжині свою колонію. Вони створили власні: магістрат, суд, церкву, школу. А у 1696 році було засноване Грецьке торгове братство.
Греки визначили торговий розвиток Ніжина. Майже на століття місто стало головним торговим полісом Лівобережжя. Тут організовувались великі ярмарки, які тривали по кілька тижнів. На ярмарках торгували найрізноманітнішими товарами, але особливим попитом користувалися знамениті ніжинські огірки.
Ніжинські огірки – це огірки особливого сорту, насіння яких було завезене греками. Вихідці з Еллади розводили цей овоч в околицях Ніжина й засолювали за особливим рецептом. Згодом насіння та рецепт приготування ніжинських огірків поширився по всьому місту. Огірки стали відомими далеко за межами Ніжина. Вони піднялись в ціні, адже їх почали замовляти можновладці. Особливо сподобались ніжинські огірочки Григорію Потьомкіну. Він їх виписував навіть за сотні кілометрів, і навіть під час військових походів. Нині сорт огірків, який був завезений греками і в результаті селекції отримав назву ніжинський, вважається втраченим. Ніжинськими зараз називають майже всі огірки засолені у Ніжині. І навіть законсервовані на Ніжинському консервному комбінаті.
Всіхсвятська грецька церква (1782 р.)
Михайлівська грецька церква (1719 р.)
Ніжинська колонія греків залишила у спадок після себе не лише рецепт огірків, але й численні пам’ятки архітектури: церкви, житлові будинки, крамниці, кав’ярні, аптеки. Але не лише завдяки грецькому спадку варто відвідати Ніжин…
Зараз досить часто у музеях експонуються колекції макетів храмів та інших архітектурних пам’яток. Інколи ці колекції виглядають як справжні міста в мініатюрі. Наприклад, така колекція демонструється у Києві, в Гідропарку. Так от у Ніжині теж є така колекція, але не в мініатюрі, а в реальну величину – це майже весь центр міста. Особливо це стосується церков – для відносно невеликого міста у Ніжині їх неймовірна кількість і неймовірна щільність. Отже вирушаємо у центр Ніжина.
Рухаємося вулицею Гоголя. Бачимо будинки ХІХ століття розбавлені більш сучасною забудовою. Ліворуч стоїть церква Івана Богослова – досить цікава й оригінальна споруда. Звели її у 1752 році. Стиль церкви – пізнє українське бароко. Церква будувалася на дуже обмеженій площі, тому вона досить компактна. Має два яруси – нижній теплий, верхній холодний. Зараз у приміщенні церкви розміщено архів, хоча вже не один рік тривають переговори про передачу споруди релігійній громаді.
Комплекс грецьких церков (можна збільшити)
На початку ХІХ століття в церкві Івана Богослова працював священиком батько видатного мореплавця Юрія Лисянського, людини, яка разом із Іваном Крузенштерном на шлюпах «Надєжда» і «Нева» здійснили першу російську навколосвітню експедицію. Лисянський навіть відкрив один із Гавайських островів (острів нині носить його ім’я).
Юрій Федорович Лисянський виходець із старовинного українського роду, але у світі його вважають російським мореплавцем. Так вважають і в Росії (не розумію, як можна змінити людині національність?). А ось в Україні про Лисянського на жаль знають мало. Санаторий Весна Трускавец
Прямуємо далі. Виходимо до скверу Гоголя. Тут розташовано перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю. Цей бюст було створено скульптором Парменом Забелло. Кажуть що у бронзових складках одягу Миколи Васильовича Забелло залишив автограф – свій замаскований портрет. Побачити його можна лише з певної точки огляду та при певному освітленні. Особисто я цей портрет так і не побачив, так що не скажу з упевненістю, що він там дійсно є.
Троїцька церква (1733, 1888 рр.) та Воздвиженська церква (1775 р.)
Поруч із сквером Гоголя є невеличка вуличка Стефана Яворського. Названо вулицю іменем митрополита, який у 1702 році заснував монастир Благовіщення Діви Марії. Одночасно було закладено великий Благовіщенський собор. Освячення храму відбулося через 14 років. Споруда зводилася за проектом московського будівничого Григорія Устинова.
Благовіщенський собор – великий п’ятибанний храм в основі якого лежить хрест із рівними за довжиною раменами. На кутах рамен поставлено бані. В цілому архітектура собору не типова для доби бароко й близька до псевдоруського стилю.
У 1722 році стіни і склепіння собору суцільно вкрили унікальними розписами. Фрагменти тих розписів, виконаних за наказом Стефана Яворського, можна побачити і зараз, хоча левова їх частка була втрачена ще у XVIII столітті після страшних пожеж.
У XVIII столітті Благовіщенський монастир називали Богородичним Назаретом. Із комплексу монастиря крім собору ще збереглася невеличка трапезна церква Петра і Павла.
Аптека грека Лігди (1777 р.)
Електростанція (поч. ХХ ст.) Санатории Трускавца
Від монастиря прямуємо далі у бік центру. Через квартал виходимо до головної пам’ятки Ніжина – Миколаївського кафедрального собору. Цей величний храм є одним з найбільш ранніх зразків українського козацького бароко. Він повністю відтворює у цеглі форми дерев’яних козацьких храмів. Коли точно його збудували достеменно невідомо. Вважається що будівництво розпочали у 50-ті роки XVII століття. Будували собор козаки Ніжинського полку на кошти соратників Богдана Хмельницького братів Золотаренків.
Миколаївський собор є одним з найвищих храмів збудованих у XVII столітті. Та й взагалі в Україні знайдеться небагато храмів, які перевищують його висотою. Стрімко злітають угору на висоту 55 метрів 5 щільно стулених бань Миколаївського собору. Могутні стіни (товщина їх перевищує 1,5 м), вкриті хитромудрим бароковим декором, підкреслюють фортифікаційне значення будівлі, але не дають засумніватися в його першочерговій функції церкви-домінанта. Церкви, яка стала прототипом для багатьох п’ятибанних хрещатих храмів, виконаних в стилі українського бароко.
Важко переоцінити архітектурну цінність Миколаївського собору, але не менша його історична цінність, адже він був свідком надважливої для України події. Саме під його стінами у 1663 році відбулася Чорна рада.
Спасо-Преображенська церква (1719 р.)
В радянський період собор закрили. З 1920 по 1939 рр. в його приміщеннях зберігали сіль, а з 1946 року тут був міський Будинок культури.
У 1990 році було здійснено реставрацію Миколаївського собору і того ж року його передали вірянам. Тому цей величний храм і нині є головним для православної громади Ніжина.
Метрів за 40 від Миколаївського собору стоять ще… три церкви вкупі. Розділяють їх метрів по п’ятнадцять. Найближчою є Всіхсвятська грецька церква. Її збудували у 1782 році на місці старішого дерев’яного грецького храму. Церква оздоблена класицистичними портиками доричного ордеру, але будували її не в стилі класицизму. Спочатку це була архаїчна за типологією звичайна для грецьких колоній будівля. Прикрасили її колонами вже у ХІХ столітті.
Богоявленська (Замкова) церква (1721 р.)
Покровська церква (1757 р.)
Миколаївська тепла церква (XVIII ст.)
Поряд розташована ще одна грецька церква – Михайлівська. Цей храм збудували у 1719 році. Він практично не має ніякого зовнішнього оздоблення. Це проста тридільна, однобанна церква. В її стіни вмуровані брили з епітафіями грецькою мовою. Колись поряд із церквою стояла дзвіниця. До 1951 року це була найвища споруда Ніжина. Ну для чого було її руйнувати вже у повоєнні роки?..
Колись грецькі церкви були об’єднані в монастир. Для них обох характерними є великі склепінчасті підвали, які свого часу використовувалися під склади.
Біля грецьких церков притулилася ще одна українська церква – Святої Трійці. Цей храм збудували ще 1733 році, але зараз вгадати його первинні архітектурні риси досить важко, адже храм кілька разів перебудовувався. Останні зміни відбулися в 1888 році.санаторий Шахтер Тоді Троїцька церква набула рис неокласицизму, і ймовірно саме тоді до неї прибудували дзвіницю з високим шпилем. Вона стала дуже схожою на церкву, яку ми бачили у Безуглівці.
Далі виходимо на Московську вулицю. Це вже територія колишнього замку. У ХІХ столітті тут спорудили ринок, який функціонує і зараз. Тут багато будинків, які раніше були крамницями. Під ними ще й досі збереглися великі підвали-склади. Навпроти ринку збереглася стара грецька аптека (вул.Московська, 2), яку ще в 1777 році відкрив відставний лікар гусарського полку Михайло Лігда. Це була одна із перших аптек на Лівобережжі. Нині тут працює аптека-музей.
Гімназія вищих наук (1805-1820 рр.)
Продовжуємо подорож в сторону річки Остер. Недалеко від річки збереглася будівля електростанції (вул.Московська, 3), яку звели у 1814-1816 рр. Архітектором, що проектував електростанцію, був відомий маляр та графік, етнограф та педагог Опанас Сластіон. Він надав будівлі рис українського модерну. Зараз тут розміщується спортивна школа.
Далі йдемо на інший бік Остра. Тут розташована Спасо-Преображенська церква. Її збудували у 1757 році у стилі пізнього бароко. Будівля є досить рідкісним зразком трьохбанної церкви. Подібні муровані споруди на Лівобережжі зустрічаються досить рідко. Подібна архітектура більше характерна для дерев’яних храмів.
Поряд із церквою в ХІХ столітті стояла висока трьохярусна дзвіниця. До нашого часу вона не збереглася – була зруйнована в радянський період.
Спасо-Преображенська церква відома тим, що біля неї зупинялася похоронна процесія під час перевезення тіла Тараса Шевченка в Україну. 17 травня 1861 року в церкві відбулася панахида. санаторий Карпаты
Далі повертаємося на лівий берег Остра й проходимо через територію базару. На протилежному його кінці розташована Богоявленська церква. Збудували її у 1721 році на території замку, тому церкву називали Замковою. Але зараз її краще перейменувати в «Базарну», адже єдиний вхід до церкви розташований всередині базару. Та й адреса у неї відповідна – вул.Базарна.
Будівля Богоявленської церкви дуже проста, хоча можливо це плід активної діяльності радянських будівельників, які свого часу переробили церкву до невпізнанності. Баню церкви було знесено, вікна замурували, а залу розділили на два поверхи. Зараз церкву частково відреставрували, але вона й після цього виглядає дуже просто.
Старовинні будинки
Недалеко від Богоявленської церкви стоїть храм Покрови Пресвятої Богородиці (вул.Подвойського, 23). Його збудували у 1757 році, як культову будівлю тетраконхового типу. Це такий тип храму, коли чотири напівциркульні в плані абсиди розташовані з боків від головного об’єму. Тип цей досить стародавній, відомий ще з VI століття. А ось у XVIІІ столітті храми подібного типу в Україні будували досить рідко (особливо в добу бароко). Ймовірно під час будівництва Покровської церкви не обійшлося без грецького впливу. Дослідники стверджують, що таких храмів в Україні збереглося лише 9, і всі вони розташовані на Чернігівщині. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Церква однобанна, але ця єдина її баня заслуговує на окрему увагу. Це такий собі надускладнений варіант грушоподібної барокової бані. Особисто мені, він нагадав чудернацький літальний апарат інопланетян з якогось історичного фільму.
На початку ХІХ століття із західного боку до церкви прибудували дзвіницю з високим шпилем. Дзвіниця та складна баня нівелюють загальну простоту церкви. Храм виглядає гармонійно та досить ефектно.
На подвір’ї Покровської церкви розташована невеличка Миколаївська церква, яку збудували у XVIII столітті. Цей храм нагадує звичайний будинок із невеличкою банькою та хрестом на даху. Раніше його використовували взимку, як теплу церкву.
Старовинні будинки
Нарешті полишаємо центр, хоча тут є ще дуже багато цікавих об’єктів – і старовинні храми, і житлові та адміністративні будівлі. Але не можна ж все оглянути одразу. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Отже рухаємось у передмістя Ніжина, яке називається Магерки. Тут розташована ще одна міська святиня – Воздвиженська церква. Це знову тетраконховий храм із прибудованою дзвіницею та довгим залом. Збудували храм у 1775 році. Будівництво було пов’язане із Петром Розумовським – родичем видатних братів Олексія та Кирила Розумовських. Він із 1753 року був ніжинським полковником, а у 1754 році одружився із дочкою переяславського полковника Пелагією Сулимою.
Петро Розумовський помер у 1771 році. Його поховали у дерев’яній Воздвиженській церкві. Але Пелагея профінансувала будівництво великого мурованого храму, який звели над могилою ніжинського полковника. Дерев’яну церкву звичайно розібрали.
В радянські часи Воздвиженська церква не працювала. Тут було розміщено фільмосховище та зал для закритого перегляду фільмів міськвідділу кінопрокату. санаторий Шахтер,
Воздвиженська церква розташована на правому боці річки Остер. На цьому ж боці знаходиться ще одна визначна архітектурна пам’ятка Ніжина. Це колишня гімназія вищих наук. Відкрили гімназію у 1820 році. За статутом цей заклад прирівнювався до університету. Його свого часу закінчило немало відомих людей. Серед них Микола Гоголь, Євген Гребінка, Леонід Глібов, Василь Тарновський, Микола Самокиш та багато інших.
Річка Остер
Ідея створення гімназії вищих наук у Ніжині належала канцлеру Російської імперії князю Олександру Безбородьку. Цей уродженець Глухова, виходець із козаків, випускник Києво-Могилянської академії, на державній службі зробив блискучу кар’єру, досягнувши рівня другої після імператора особи в державі. Немало зробив він гарних справ для рідної України. Серед таких справ була й ідея створення університету. Але втілити в життя цю ідею Олександр Андрійович не встиг. Він помер у 1799 році, заповівши рідному братові – Іллі закінчити початі справи. Санаторий Весна Трускавец
Граф Ілля Безбородько був значним землевласником на Ніжинщині. У 1805 році на території своєї ніжинської садиби він розпочав будівництво розкішного палацу, яким керував архітектор Алоіз Руска. Цей палац та вся територія садиби згодом була передана навчальному закладу, що в майбутньому неодноразово перейменовувався. Це була і гімназія вищих наук, і юридичний ліцей, і фізико-математичний ліцей, і історико-філологічний інститут, і педагогічний інститут. Нарешті у 2004 році заклад отримав статус державного університету.

Миропіль – http://sanatoriitruskavca.com

Вперше Миропіль згадується як село Сапогів у Литовських метриці за 1440-1498рр. «А къ городу к Чуднову первое село Сапогов. А в том селе 25 человека подымщину дают, а три слуги на войну ходят.» Зрозуміло, що село було дуже мале. У 1585 воно належало князям Острозьким. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
У 1753р. Миропіль переходить у власність Антонія Любомирського. Шляхом родинних стосунків Миропіль ставав власністю Валевських, Джедуських, Ростворовських, і у 1846р нарешті, коли Устиня Росворовська вийшла заміж за маршалка шляхти губернії ковенської Маріяна Гуттен-Чапського, Миропіль лишався у власності цієї родини до 1917 р. санаторий Алмаз
Коли у 1863 р маєтки Чапського були конфісковано, а його заслано в Сибір, родині вдалося врятувати тільки Миропіль. Останніми власниками земель Мирополя були сини Мартіна - Станіслав та Миколай. Але господарював та мешкав Станіслав. Санаторий Весна Трускавец,
При Маряні Чапському тут була конзавод де розводили арабських скакунів та коней англійської породи. Також пасіка була на 1000 вуликів.
Останнім власником Мирополю був поміщик Станіслав Чапський. На кінець ХХ ст.. тут вже було 4тис мешканців (зараз це важко уявити), три православних церкви, костел, винокурний завод, броварня, борошнових млинів, паперова фабрика. Доречи фабрика була побудована у 1832р . На кінець ХІХст була власністю Чапського, який здавав її в оренду. У 1957 року об'єднанням сіл Кам'янка, Старий Миропіль, Новий Миропіль і Миропіль утворено смт Миропіль.
Миропіль розташований на берегах річок Случ та Чоботівка. В період другої світової війни по всьому березі Случу від Колодязного до Вільхи проходила лінія оборони. Тож неподалік знаходяться доти. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
До пам’яток відноситься кам’яний хрест висотою в 2 метри. Його було встановлено ще у середині ХІХ ст. Його витесав з каменю місцевий майстер Степан Клименко на честь відміни кріпосного права.
Костьол св. Антонія.
Храм був побудований у 1820 році, , фундаторкою стала Анна Ростворовська. Довгий час стояв у забутті, зараз потрохи відновлюється. Храм прикрашає фігура св. Антонія. санаторий Женева
Коли Міропіль був у власності Антонія Джедуйського, то тут існував маєток, але він був розібраний і побудований палацик, який ми можемо споглядати лише на малюнку Наполеона Орди. Палац був побудований у 1850-1860рр Маряном Чапським у нео-готичному стилі і виглядав наче маленький замок. завдяки чотирикутній вежі з зубцями нагорі. Частково палац був одноповерховий, а частково з балконами та терасами. санаторий Шахтер
 Всередині палацу була ліпнина. Станіслав зібрав бібліотеку на 5 тис книг багату на природну та історичну тематику, було чимало стародруків. Також були ікони грецьких, французьких, польських живописців. Палац був повністю знищений під кінець першої світової війни.санаторий Алмаз

Стара Котельня – http://sanatoriitruskavca.com

Стара Котельня Згадується в літописах з 1143р. як Котельнич та Котельниця. В домонгольські часи селище мало фортецю. Тут ще можна побачити вали давньоруського городища. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Цитую Грушевського:" Над подневим Потетровю визначним городом була Котельниця на р. Гуйві; се був великий і сильний замок, городище вельми добре, мало не таке як житомирське, як казали у 16ст. В середині і в 2-ій половині ХІІст Котельниця була центром княжої волосості, куди входило також і києвськое Побіжжя - городи Божський , Межибоже і ще два міста " санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)
Цікаво те, що в 1683р райцентр Андрушівка згадується як приписане село до Котельні, тепер все навпаки, Котельня знаходиться в Андрушівському районі.
Про Стару Котельню вдалося знайти ще те, що іудейська громада була тут з 1775р. Масові вбивства євреєїв відбулися під час другої світової війни, загиблі поховані в районі "Ліски". Місцева влада займається відновленням надгробків. Санаторий Весна Трускавец
 костел Антонія Падуанського
Костел був побудований в 1786р . Розташований храм на схід як раз від згаданого давньоруського городища, ви навіть можете прослідкувати фрагменти засипаного оборонного рову. Костел в найкращих традиціях бароко, цікаво який він був до початку руйнації. Фасад прикрашений пілястрами іонічного ордеру, арка головного входу франкована тосканськими колонками. В ПГС згадується про цегляну огорожу з воротами, рештки її ви можете побачити позаду храму.санаторий Алмаз

Волосся – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Найвідомішим сюжетом, де фігурує волосся, є біблійна легенда про Самсона, вся сила якого таїлася в його кучерях. Але відлуння цієї історії знаходимо і в українській міфології. Образ сильної людини, богатиря чи розбійника з "янгольськими волосами" на голові, що роблять його непоборним, свого часу був дуже популярним, особливо у Галичині. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Вірили також і в магічне значення волосся. Вважалося, що обстрижене волосся — це не тільки втрата великої частини життєвої сили, а й чудова нагода для злого чаклуна чи відьми зробити людині якусь капость або навіть заподіяти смерть. Адже волосся — це продовження самої людини, частина тіла, що навіть після відрізання довго підтримує певний симпатичний зв'язок зі своїм колишнім господарем. Тому вірування багатьох народів рекомендували повністю відмовитися від стриження. Особливо це стосувалося людей, наділених владою. Наприклад, франкські королі, яким обстригали кучері, одразу ж утрачали свій престол.
В Україні не було таких жорстких правил щодо обстригання, але існували спеціальні обряди для підкорочення волосся. Такі обряди носили назву "постриги", і їхнє проведення трохи різнилося в залежності від регіонів.
Досить урочисто проводилися обряди першого постригу (пострижин). Ця традиція була започаткована ще в XII—XIII ст., коли пострижини проводили тільки для княжих синів. Стригли княжичів у три-чотири роки, і довірявся цей процес виключно єпископу. Після цього хлопчика садили на коня й везли до церкви, де проводили врочисте богослужіння. Трохи згодом пострижини почали робити для всіх дітей. санаторий Женева
До XVIII ст. постриг був церковно-релігійним обрядом, і лише після заборони участі в ньому священика він зберігався виключно в якості народної традиції. Перші пострижини проводили дитині або відразу після народження — "щоб не облисіло", або в рік, два, три чи сім. Обрізали волосся, як правило, хрещені батьки. Вони садили дитину на кожух, який по всій Україні вважався символом достатку та щастя, повертаючи його вовною догори, вирізали чотири пасма волосся — за обома вухами, на потилиці та на скроні — й робили дитині відповідну зачіску: дівчаткам — жіночу, хлопчикам — чоловічу. Потім хлопчиків могли виносити на руках на двір і садити на коня, якого за поводи бере мати або старша сестра й возить дитину по двору. санаторий Карпаты Говорили, що після такого має славний козак вирости. Майже всюди після обряду пострижин починалося велике бенкетування.
Для того, щоб обрізане волосся не потрапило до злих рук, над ним слід було провести відповідні ритуали. В деяких місцевостях обстрижене волосся спалювали, в інших просто кидали в річку. Зустрічаються відомості, що волосся потрібно запікати в хліб,санаторий Шахтер, а потім пускати у воду. Іноді після запікання хліб мала розломити дитина, і обов'язково промовити: "Погане", — щоб голова постриженого ніколи не боліла, а потім, знову ж таки, за водою пустити.
В деяких регіонах волосся не знищують, а ховають, і це має зовсім інше змістове забарвлення.санаторий Шахтер Закопати волосся потрібно не тільки для того, щоб чародії не наклали закляття, а й для того, щоб людина знайшла його після смерті. Цей звичай досить розповсюджений по всьому світові, — наприклад, вірмени ховають волосся та нігті у стовпах домівок або замуровують у стінах церкви. В Україні ж мати брала пучок волосся, обрізаного на пострижинах, клала його в куток і говорила дитині: "Дивися, де я кладу волосся, абись на тім світі знало, відки його взяти..."
Із обрізаним волоссям було пов'язано чимало звичаїв і забобонів. Головними наслідками невиконання таких приписів був головний біль, а для жінок — ще й естетичні проблеми, пов'язані з випаданням або припиненням росту волосся. Не можна було допускати, щоб волосся забрали птахи і звили з нього собі гніздо, бо тоді голова болітиме постійно. Треба ретельно берегти волосся й від мишей, бо якщо вони вкрадуть його для свого кубла, знову ж таки, в людини почнеться головний біль. Молоді дівчата мали ховати обстрижене волосся під стріхою, щоб його не вкрали ворони. Санатории Трускавца, в
Той же, хто, обрізаючи своє волосся, розкидає його, сприяє цим розмноженню нечистої сили.
Обстригання волосся часто мало під собою не тільки естетичні чи гігієнічні причини, а й серйозне символічне значення. У "Руській правді" Ярослава Мудрого передбачено сувору кару тому, хто силоміць обстриже комусь голову чи бороду, бо обстрижена голова у ті часи була ознакою рабства. Трохи згодом сильно обстриженим волоссям почали позначати злодіїв, чаклунів та відьом, щоб їх можна було побачити здалеку. Так стригли якогось злодюжку, і водили його по селах. Це вважалося позбавленням гідності, тому обстригати волосся дуже коротко особливо ніхто не прагнув. санаторий Алмаз,
Волосся є ще й символом краси, особливо жіночої. Українські дівчата ходили з непокритою головою й носили довгі коси. Це було ознакою дівочої честі. Обстригання волосся вважалося страшним приниженням для жінки. Обрізати коси могли тільки силоміць і тільки тим дівчатам, які заплямували свою честь ганебною поведінкою. Обстрижену косу накривали ганчіркою — за аналогією з весільним звичаєм. Після цього дівчина вважалася покриткою ("ні дівчина, ні вдова — покриточка молода").санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Заплітання коси також було складним ритуалом. Перше заплітання відбувалося, коли дівчинці виповнювалося шість років. Для цього запрошували "сахнівну" — одружену жінку з кола близьких родичів. Вона брала жмут волосся спереду, з потилиці, від правого вуха й від лівого, заплітала навхрест і промовляла: "Як зв'язую все волосся на тобі, аби ся тримало з усіх штирьох боків, так аби ся в'язали до тебе з усіх боків парубки, удівці, дідицькі сини та й котрі найстарші парубки у краї; котрий тебе узрить, то так аби ся за тобою умлівав, як риба за водою".
Під час шлюбного обряду довгі коси мали або обрізати, або розплітати. Розплітав коси майбутній чоловік. Він трохи послаблював волосся, щоб можна було дістати стрічку, забирав її собі, а до повного розплітання бралися дружки або свашки.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) Обрізали ж коси в різних регіонах по-різному. На Гуцульщині свекор брав кінець коси своєї невістки в руки і прив'язував до дерев'яного кілочка, спеціально забитого в стіну. Молодий же повинен був відрубати косу топірцем. І потрібно це було зробити з першого разу, бо тоді подружжя буде щасливим. На Північно-Західній Волині косу не відрубували, а відрізали ножем.
Після розплітання чи обрізання волосся слід було вкрити хусткою. Після цього "ходити простоволосою" або "світити волоссям" вважалося непристойністю. Існувала навіть традиція, що як тільки хлопець накидає на голову дівчині намітку, вона стає його дружиною.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Цей звичай несе в собі й містичне значення, бо розпущене волосся в усі часи і в усіх народів вважалося символом відьомства. Довге волосся мало таку магічну силу, що його власниця, розчісуючись та промовляючи своє бажання, могла легко досягти бажаного. Навіть коли жінка цього не прагне, а просто ходить по двору з непокритою головою, вона може впливати на погоду, так само, як і відьма. Тому дівчина, виходячи заміж, накривала голову й тим самим позбавлялася можливості творити чари. Особливо суворо цієї заборони дотримувались у стінах церкви. Ще й досі жінки не заходять до церкви з непокритою головою.Сходница

Старе Село – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Старе Село має дуже давню історію, яка пов'язана дуже з селом Черепин і корнями походить ще з періоду Давньої Русі. Воно мало іншу назву, а от сама назва "Старе село" зустрічається вперше лише в 1454. Але до цього поселення вже даненько існувало, просто згадка стосувалася місцевого костелу. санаторий Женева Але більш детальну історію опираючись на монстра в дослідженні замків - нині покійного Ореста Мацюка, я обов'язково напишу тут на сайті, але трошечки пізніше. Поки що дивимося замок, розташований взовж залізничної колії. Площа його велика - приблизно 2,7га Над входом герб. Всередині нічого не має, велика пуста територія вся поросша в травах, коли я там була влітку, то стояв п'янкий аромат польових квітів!

Скелівка – http://sanatoriitruskavca.org.ua

Стара назва Скелівки - Фельштин. В давнину це село було дуже укріпленим містом-фортецею. Нажаль, від укріплень нічого не лишилося.
Костел св. Мартина з оборонною баштою кінці 15-початку 16 ст. В 1904р костел перебудували, після чого він набув неоготичного вигляду. Костел з потужною оборонною баштою, ровами та валами на краю міста сприяв його обороні і входив до міського фортифікаційного комплексу.Санатории Трускавца,  Під час першої світової війни комплекс було пошкоджено. Відбудовано у 1915-1916рр. (За Орестом Мацюком) За переказами вежа мала бути донжоном замку роду Гербуртів.